У золотому кошику хлібів
Багрянцем сяють маків пелюсточки
Та чути жайвора вгорі чудовий спів
І крилечка тріпочуть, мов листочки.

Донизу небо кида бірюзу,
Яка вкриває васильки-волошки,
Рясну пустити може ще сльозу
Тепленький літній нетривалий дощик.

Краплі його на сонці заблищать,
Огорнуть колоски намистом срібним.
Яка краса у краї нашім ріднім,
Що серденьку аж хочеться співать.

2020 р.

В невеликому селі,
Що сховалось між лісами,
Жила дівчина красуня,
Її врода чарувала.

Гарні очі як блакить,
І струнка немов осика,
В косу вплетені стрічки,
Спів дзвінкий усім на втіху.

От в прекрасний літній день,
В ліс зібралася красуня.
Відпочити від людей,
Щоб природа сил вдихнула.

В лісі всюди красота,
Різні квіти,спів пташиний.
І вона також співає,
Бо душа радіє щиро.

А у тому лісі жив,
Перелесник, дух спокуси.
Гарну пісню чув здаля,
І пішов на її звуки.

Став за деревом той змій,
І розглядує дівчину,
Очі аж вогнем горять,
Від краси і її співу.

Обернувся в хлопця він,
Вийшов браво до красуні.
Мав на думці спокусить,
Бо така його натура.

Та як тільки заглянув,
У її небесні очі.
Все що думав вмить забув,
Закохався в сміх дівочий.

Так до вечора вони ,
Лісом весело гуляли.
Він як міг її смішив,
щоб вуста її сміялись.

Перелесник все забув,
Що він має зло чинити.
В перше у життя відчувши,
Як когось можна любити.

До околиці провів ,
Не повів її додому,
І спитав тихенько він,
Чи прийде вона і знову.

Дівчина сказала “так”,
Підморгнула на останок.
” Ти чекай я повернусь”,
Разом стрінемо світанок.

У золочених відерцях
Барвистеє літечко
На коромислі веселки
Носить воду з річечки.

Її сіє-поливає
Крізь сонячне ситечко,
Квіти й трави напуває
І зеленим віничком

Підмітає пух сріблястий
Стрункої тополі.
Хай же всім приносить щастя
І добра доволі.

2016 р.

Сонце пече — не милує, не щадить,
Земля тріщить, як серце без води.
Поля вогнем дихають без слів,
У повітрі — попіл майбутніх жнив.

Грози рвуть небо — мов гнів богів,
Град б’є, змиває надії з дахів.
Зливи — не благодать, а стихія,
Що все змиває: хату, мрію, мрію…

Шквали хапають дерева за плечі,
Кидають їх в поле — без сили, без речі.
А вчора ще ластівка в небі співала,
Сьогодні — буря її наздогнала.

І кожен рік — новий рекорд,
Немов планета шле нам акорд:
«Досить мовчати, досить палити,
Час вам навчитися просто любити —
Свій дім, природу, свій рідний край,
Бо далі — тільки прірва й розмай…»

Та ми ще тут. І серце не камінь.
І можем змінити — хоч тремтить полум’я.
Лише б не спізнитись у власній тривозі…
Літо гряде. А з ним — нові прогнози.

08.06.2025

А веснонька у літо переходить,
Буяють трави, вже й косить пора.
Ромашка жовтоока наворожить
Хай українцям миру і добра.

Зозуля накує хай довгих років
В любові й злагоді та спокої прожить.
То ж хай скоріше прийде ПЕРЕМОГА,
Буде щасливою для нас всіх кожна мить.

2024 р.

Тополі шелест… тінь висока…
У спеку день забрів…
ПодАла голос вже сорока
І пара голубІв.

У втомі вітер, ледве диха,
Спинивсь, у тінь присів,
Перепочивши, знову стиха
Про щось загомонів.

Ідуть жнива, кипить робота
Під жайворонка спів,
Табун качок у бік болота
Над полем пролетів.

20.05.2025.
Ганна Зубко

Прокинувся світанок від пісеньки дзвінкої,
Поглянув – на калині маленький соловей
Витьохкує-виводить веселої такої,
Заслухався, не вгледів, як ранок вже іде.

Пташина ж все співає, та так вже задушевно,
Розчулився і ранок, пустив сльозу-росу,
В долоні заплескали у лісі всі дерева,
Погожий день вподобав теж пісеньку-красу.

А коли вечір синій ступив на стежку тихо,
То знову чути трелі: тьох-тьох -фіть-фіть ха-ха.
Здається, що і плаче й зайдеться щирим сміхом
Аж поки нічка прийде. Тоді усе стиха.

2020 р.

Тополі шелест… тінь висока…
Дрімоту день навів…
ПодАла голос ще сорока
І пара голубів.

У втомі вітер, ледве диха,
Поряд у тінь присів,
Погладив руку мою, стиха
Про щось загомонів.

Здригнулась гілка… і дрімота,
Долинув щебет, спів,
Здійнявшись вгору, в бік болота
Лелека полетів.

20.05.2025.
Ганна Зубко

Соловеєчку-пташино,
Ти співаєш на калині,
Розсипаєш свої трелі
І журливі, і веселі.

Душу заворожиш ними,
Соловеєчку-пташино.
Вранці я вікно відчиню.
Щоби слухать твою пісню.

Та увечері витьохкуй,
Серце знайде тоді спокій.
Хай не змовкне в Україні
Диво-пісня солов”їна.

2020 р.

У золотому кошику хлібів
Багрянцем сяють маків пелюсточки
Та чути жайвора вгорі чудовий спів
І крилечка тріпочуть, мов листочки.

Донизу небо кида бірюзу,
Яка вкриває васильки-волошки,
Рясну пустити може ще сльозу
Тепленький літній нетривалий дощик.

Краплі його на сонці заблищать,
Огорнуть колоски намистом срібним.
Яка ж краса у краї нашім ріднім,
Що серденьку аж хочеться співать.

2020 р.