Коли наступає в моменті
Слизька кам’яниста дорога.
Кінчаються всі аргументи,
Шукаєш у храмі ти Бога.

Потрібна від нього підтримка,
Щоб взяв тебе міцно на руки.
Доніс на щасливу зупинку,
Де закінчують плин свій муки.

По сьогодні ніхто не знає,
Де живе наш великий творець.
Хтось в іконах його шукає
І чекає щасливий кінець.

Але часом мені здається,
Що планета один організм.
Святе лише там відгукнеться,
Де присутній в живих моралізм.

Поселяється в чистім серці,
Де від вчора панує любов.
Там будує прозорі фортеці
Замість тисяч тутешніх церков.

Панує людськими руками,
Надихає творити добро.
Відшукати б його з роками,
Щоб спокійно на серці було.

На горі під небом синім стояв мудрий Світовит.
І стурбовано дивився,як кругом змінився світ.
Як його онуки світлі ворогують між своїх.
Де єднання? Пам’ять Роду?Як забути ви могли?

Скрізь куди він не погляне,
Хоч на захід ,хоч на схід.
Скрізь корупція й розруха,
Ще й війна ,що нищить Рід.

І спитав в синів й онуків,
Як до цього ви дійшли?
Хто зумів вам стерти пам’ять,
В душі темряву впустить.

Як природу рідну матір, що життя усім дала.
Ви за папірці продали,як і совість і життя.
Ви рубаєте завзято скрізь ліси,густі гаї,
Потім кажете що кисню стає менше на землі .

Світовит стояв похмуро,
І не міг знайти він слів.
Як ви нищите без жально,
Що вам в дар колись дали.

Про проблеми звикли нити,
Що життя стає важким.
А щоб стати й щось змінити,
Нема часу, стержня й сил.

Так постояв він подумав,
І покликав всіх Богів.
Треба людям нагадати,
Як в балансі з світом жить.

Щоб згадали про підтримку,один одного в біді.
І з природи сили брали,а не нищили її. Матір землю обробляли,та водойми берегли.
Бо людина і природа,одне ціле на землі.

А чистого четверга
Кожна хвилька дорога –
Слід помити скрізь. прибрати,
Писанки розмалювати,
Готувати крашанки,
З печі вийняти паски
Та накрити рушником
Вишиваним. І з добром
Великодня вже чекати.
Це чудове гарне свято.
2022 р.

Молився,хрестився з проханням про поміч,
Вважав що так треба,так роблять усі.
Звертавсь до Христа і до бога чужого,
Та радий що потім збагнув помилки.

Прокинувся я , і відкрилися очі,
Що я слов’янин в мене віра друга.
І час повертатись до предків,до Роду.
Від Яхве хай вільною стане душа.

Збагнув я тоді що мій храм є природа,
Я з лісом,з землею,я Рода онук.
А біблії,церкви,хрести і ікони,
Це ніби кайдани,що знищують дух.

Розправив я плечі і в небо поглянув,
Відрікся від рабства, страждань і гріхів.
Не хочу молитись,а хочу я славить,
Релігію мертвих забути повік.

Прийду я до лісу,розпалю багаття,
Згадаю бабусь і своїх дідусів.
І предків у тиші тихенько згадаю,
Я радий що знову вернувся у Рід.

Слов’яни вже годі стоять на колінах,
Знімайте хрести, та очистіть думки.
Бо віра слов’ян нести світло у маси,
Прийшов час сказати,що ми не раби.

Колись був баланс між усіма світами,
І Боги і духи з людьми пліч о пліч.
Завжди один одному допомагали,
Повага і шана ішли від душі .

Всі знали що в лісі є власний господар,
У домі є дух що сім’ю береже.
Річки і болота також не безхозні,
Зв’язок був міцний у створінь і людей.

А потім чужинці прийшли із хрестами,
По лікті в крові і ненависть в очах.
За їхню релігію сіяли смерті,
Бо не хотіли слов’яни рабами ставать.

Волхвів убивали за їх непокору,
І капища нищили,стерли з землі.
Всі згадки про віру людини й природи,
Страхом заміняли, на віру мерців.

Всіх духів яких знали люди віками,
Назвали їх бісами, силами зла.
А Рідних Богів що світами керують,
З корінням із пам’яті піп виривав.

Але ж не могли ці чужинці збагнути,
Що духи і Боги,це наша сім’я.
І якби їх біблія не називала,
Зв’язок не обірве ця їхня брехня.

Що марні старання реальність змінити,
Своїми іконами віру закрить.
Прокинуться люди,мине трохи часу,
Спливе вся брехня що збиралась віки.

Крилатий Семаргле ти є Богом Яві,
Стихія вогню у тебе в крові.
Пролети над полем білим і безкраїм,
Крилами своїми розтопи сніги.

Щоб земля ставала кожен день тепліше,
І народ виходив в поле працювать.
Засівали ниви ярими хлібам .
Де б росли рясніли,колос достигав.

Завжди захищаєш Явь від зла лихого,
Бережеш посіви і Роди людські.
Крилами з вогню, світиш ніби сонце,
Коли пролітаєш в небі голубім.

Ти лети до Праві до Богів могутніх,
Передай дари їм і слова такі.
Час вже повертатись до своїх онуків,
Годі нам терпіти Яхве і хрести.

Хочемо під сонцем вільними ходити,
З радістю на капищі славні промовлять.
А не в церкві слізно прощення просити,
І палити свічки по усіх кутках.

Род , Перун і Велес,Лада і Морена,
Ваші імена в серці на віки.
Час прийшов вернути нашу Рідну Віру,
Аби мудрість й єдність знов прийшла в Роди.

Прекрасна володарка чистих водоймів
Ти світла могутня Богиня Води,
На березі річки до тебе звертаюсь
Даруй чистоту і здоров’я мені.

Водою цілющою хочу омитись
Очистити душу і ясність думок,
Води прохолода мов жаром охопить
Енергія тілом біжить як струмок .

Дарами я хочу тебе пригостити
За воду небесну,цілющу твою.
За ріки,озера,холодні криниці.
Що сили зростати даєш врожаю.

У води твої опускається сонце,
І сил набирається в них цілу ніч.
Щоб зранку світити ясною зорею.
Й тепло дарувати онукам твоїм.

Дружину Дажбога шануємо щиро,
Бо води твої то основа життя.
З народження і до дороги у Вирій,
Нам сили дарує священна вода.

Ой, котиться котиться та й нашим селом
Голосна колядочка, в хату йде з добром.
А там щедрувальники ходять із мішком,
Вранці засівальники золотим зерном
Засівають кожного, щастя зичать всім,
Любові та злагоди.Нехай прийде мир.

І здоров”я множиться, відніметься зло,
А достаток кожному додається знов.
Радість хай поділиться з друзями навпіл,
Сядемо разом всі ми за святковий стіл.

2016 р.

Засіяла вже Зірка вечірня,
А у хаті святая вечеря.
За столом вся родина зібралась,
Бо Дитяточко Боже у Яслах
В пеленах сповила Його Мати,
Ми поклін Йому хочем віддати.
То ж сьогодні весь світ торжествує,
Ангели теж співають Всехвальну
І маленьке Дитятко Ісуса
У молитвах своїх прославляють.
Святий Дух над Малятком витає,
Із Різдвом усіх щиро вітає.

2020 р.

Коли серце твоє оточила пітьма
Кожен подих здається важким,
Ти згадай, що яким би тяжким не був шлях
Ти Господня донька або син.

Ти в моменти такі доторкнись до Творця,
Хоч в молитвах прохання кричи.
Та допоки до Господа прагне душа –
Ти Господня донька або син.

І нехай будеш падати сотні разів
Та ти зможеш дійти до мети,
Бо з тобою Господь до скінчення віків,
Ти Господня донька або син!