Блукав я каридорами сумніву,
Страх був що не справлюсь,
Не справлюсь із даними мені завданнями ,
Но прокинулася Любов,
Любов до СОНЦЯ,
Та вийшов з каридору,
І розвіяло сумнів.

Несе горе і щастя,
Знання й забуття.
Минуле з собою
Несе в майбуття.

Буває чужою,
Своєю буває,
Буває,
Що поміж людей проживає.

Правду несе,
Та має свою.
Не полюбляє
Правду чужу.

Чеснота її -
Усе пригадати.
Не менша при цьому
Є забувати.

Вона очорняє,
Вона обіляє.
Катує жорстоко,
Й до життя повертає.

Буває і мертвою,
Буває живою.
Скарб, що людина
Уносить з собою.

Неможна її
Ніяк відібрати.
І дуже нелегко
Її передати.

Промови подовжує,
Вік виміряє.
Єдине, що смерть
За собою лишає.

Життя після смерті
Єдине буває -
Воно поміж тих,
Хто не забуває.

І совість, і гідність,
Суд нових поколінь.
Памʼять - привілей,
Що дається живим.

І тільки живі
Відповідають,
Померлі майбутньому
Що залишають.

17-07-2023

Звук ОМ сокровенный заиграл
Сознание вмиг он направил
Ну що было потом зачем спасал я
Измученных щоб потом из них своих рабов зделать
Що з в моем сознании сокрыто
Ответ отыскать только з Духом я смогу
Спасти всех ты хочешь
Но цену ты етого ты знаешь?
Живи Делай и Наслаждайся моментом
Который Дан Тебе
14.05.23

Так багато на Землі людей призивають цей "Кінець світу",
А в слів велика сила є,
Що кличеш то прийде що гониш то піде,
Скільки раз на день ти кличеш цей феномен,
Стільки ж раз ти Життя від себе відганяєш.

Придумали за людей чотирьох вершників і сміло їм стежку підстелили люди враз.
Невже ніхто не бачить що двоє навіть троє з чотирьох вже тут на Землю прийшли вони уже,
Та план свій хитрий виконують вже.

А що для нас Земля являє собою,
Запам'ятайте друзі: "Що всередині те й і зовні",
Пора нам проганяти з нашої Свідомості ворожі до Життя думки.
Сказати сім'ї із чотирьох сказати НІ!
А Життю сказати Так!!!

"Що угорі те й внизу!"
" Що всередині те й і зовні!"

22.11.23

Під напливом рядки ці пишу,
Спало на думку мені,
І вже давно гніздо звела,
Я про колесо писав,
Але ще інше сказати хочу,
Крутимося ми по колу,
Все пливе перед очима,
І дверей безліч зливаються в образ один,
А в тремтячих руках ключ малий,
Вставляєш ключ на спіху,
І знову та ж кімната і все спочатку,
Що сказати я чим я хочу нам всім у вверх підняти голови й найти прохід на поверх вище,
А не в перший побачений прохід проламувати шлях в надії на зміни кардинальні.

Чому я пишу про пробудження ти спитаєш,
А я у відповідь скажу,
Мені набридло крутитись в колесі,
Чвари, Війни, Голод, Смерть.
Що з за колесо таке,
Іде важіль з написом стоп.

Колесо це тільки біди принести готове,
Де ж в його вічному крутінні,
Світло те про яке всі так говорять красиво.

А я сказати хочу воно в мені, в тобі воно,
Но бачити ми впритул не хочемо,
А воно ближче чим всі думають,
Тільки над собою владу взяти й воно вже тут.

Владу над собою взяти та іти,
Іти й назад не повертати,
Очі на правду в сьому світі відкрити,
І там в кінці шляху важіль потаємний з написом "Стоп".

І знову мова про пустоту піде та про серця в неї,
Спробуйте прикладіть руку до серця та відчуйте його стукіт,
Подумайте про простір як серце на нього реагує,
Що я хочу сказати то те що наші серця не просто хочуть існувати,
Вони хочуть жити творити свою історію,
Свій неперевершений малюнок,
Розфарбувати холодну та в'язку пустоту своїм життям,
Так прислухаймось до цього стукоту,
До цього стукоту в пустоті,
До наших з вами сердець.

Епіграф:

"У шляху води немає початку і немає кінця,
Море всередині тебе і в тобі,
Море твій дім,
До твого народження і після смерті,
Наші серця б'ються в утробі світу,
Наше дихання горить в тіні глибини,
Море дає і море забирає,
Вода все єднає,
Життя зі смертю,
Темряву зі світлом"
Аватар: Шлях води

*********************************************

Відчуваєш силу цих слів в них суть є і дуже важлива,
Це не розуміти треба, а відчути потрібно,
Я не хотів дивитися фільм цей наслухався потік думок що фільм красивий картон,
Но якщо ми не зможемо відчути та для себе взяти на озброєння його ідеї нас захлисне потік наших емоції,
Подивіться на поведінку Джейка і Най'тірі вони не змогли побачити головне у своїх дітях.

Фільм цей не пустий це фільм про прийняття,
Прийняття нового себе особистість не стоїть на місці вона розвивається вона завжди в русі як вода тепер розумієте сенс слів тих зверху.

Фільм про дітей про їхній пошук себе на Пандорі,
Ця історія про Паука, Ло'Ака, Кірі, це їх історія і вони виходять на передній план,
Нам всім потрібно запам'ятати одне діти наші це продовження наш самих, але не треба давити на них бачити в них реалізацію наших мрій,
Наші мрії та ми самі їх маємо реалізувати,
А нам всім треба зрозуміти одне вони також вода і вони течуть своїм шляхом,
А від нас треба тільки одне:"Я бачу тебе Ло'Ак",
Думаю хто хотів той зрозумів,
Під напливом рядки ці пишу.

Поки думка не пішла збережу її я,
Я писав вже про книгу цю і сон пустий,
А знаєте що єднає їх так Океан,
Наші сни це теж океан він такий же,
Намагається задовольнити свого глядача різнобарвними формами,
Но в суті він являє собою желеподібну масу яка намагається бути живою.
Цю думку я хотів залишити на пергаменті, навіть електроному.

Під напливом пишу рядки ці пишу я,

Уявити я собі не міг що фільм вплив міг мати такий,

Під напливом відчуттів досі я,

Шлях героя для кожного має бути,

Шлях його це шлях кожного до пробудження,

А скільки суті в словах цих:

"Вони говорять що їх тіла це енергія і відати її треба буде" і зразу питання, а Кому?,

А коли за Пандору бій був у розпалі,

Я слів найти не в змозі, щоб описати той наплив це не тільки непросто бій за планету, а за право собою бути,

На останок тільки це сказати хочу "Саллі час прокидатися".