Виспівує соловейком,
Чайкою кигиче
І дзвінким струмочком ллється.
За собою кличе.
І бринить на серця струнах
Та змушує плакать,
Ще – веселощі дарує
Й світлу-світлу радість.
Бо сестрою є для когось,
Комусь – рідна мати,
То ж лунає її голос
В поході з солдатом.
На весіллі як без пісні?
Навіть в часи смутку
Її, нашу українську
Повік не забути.
2019 р.
спливають дні
не
за-
лишається на-
дій
в о-
днОму за-
бутті
у кошику о-
днім
самий лиш смуток
зеленіє буйним маком
і просить-
ся рука
із серцем говорИть
душа перебирає
пам’яті багатства
та
не
напитися
в пустелі без-
надійній
їй
зате
як гамір вщух
то думається
без
відволікань
і я-
сно бачиш
прос-
тоту життя
що дій-
сно
поміщається в до-
лоні
далЕбі
й того
не
забЕреш у кінці
дня Гніву
щО
на всіх нас
невмолимо
сУне
як ско-
ро
ро-
згорнула сАван ніч
не
по-
вернутися
у ранок
і
на с-
вітанку
свій сні-
данок
не
готувать
собі
на самоті
сомнамбулічна річ
ти
механічно
булку розрізаєш
калАтаєш
у кружці чай
і думаєш
про все відразу
як трати-
ти прийдЕ-
шній день
на всі чотири стОрони
від сЕбе
нема коли
подумать
щО не так
бо
крутяться іс-
торії колЕса
мільярдами
таких самих
як ти
сомнамбул
не-
вже
для цього ми
на-
роджуєм дітей
і
долі їх
в один вінок вплітаєм
як нас
в свій час
в ньогО
ото
вплелИ
по колу
хороводять сон-
це й місяць
й зорі
і
ми
усі
повЕдені на тім
всерЕдині
космічнійшої ночі
що не-
рухомо
дивиться над ним
а я
–
не так
–
сиджу собі на крАю
і мИслю в інший бік
як тО усе
хіба
я
можу
все пере-
іначить
і по-
вернуть
сі кОлеса усі
аби
розвИднівсь космос
й всі
з-
могли
по-
бачить
красу
й
гарм-
онію життів
і
душ
своЇх
ще не
задушених
буттям
в одній
великій
сОковижимАлці
всі цінні
однакОво
для Творця
на всіх них
сонце
однакОво
світить
хоч
й
рух
по колу
так
й
нікуди
не
ведЕ
алЕ
дає нам час
ро-
звинути-
сь
й
зі-
зріти
у лоні матері Землі
й
родИтися
в новОму світі
в якому
й не
згадають
нас
булИх
бо
нас
таких дрібних
по-
одинОко
кождого
й
не
розглядіти
як мИ
і
наші діти
тут
булИ
не діло
–
руйнувать
–
коли по-
трібно стрОЇть
майбутнє
для дітей дітЕй
ла-
мати
кОлесо життя
не варт
коли не
знаєш
чим
тО
замінИти
най крутить-
ся
алЕ
не так
най кождий
нАйде
чим радіти
най чує правду
ту
що ніде діти
а не
тотальну лож
одноголОсну
поготів
несправедливу
і
сильнУ
рвемО ж кайдани
і
при-
йде світанок
у
без-
надійно темну сторонУ
щоб кожний
це
від-
чув
і
не
від-
дав
ні-
кОму
сво-
є майбутнє
і
сво-
їх дітей
несправедливо
буть об-
дУреним
у всьому
обкраденим
сліпим німим глухим
а ситий злодій
насміхається питомо
згори
над ти-
м
сліпи-
м
німи-
м
глухи-
м
який
худОбою
з налигаче-
м
лошАрить
ув
ко-
шАрах
що всі
належать
тільки їм
панам
в панамах золотих тих
що
спадкували
за панами
те
право панщини
над нами
й
полУду
на очах моїх
й
зне-
віру
в с-
правед-
ливість
світу сього
на вікИ
будь про-
клят день
коли йсе за-
в’язалось
таким
кривим
і не-
прямим
вузлом
і при-
реклО
всіх нас
на віки вічні
буть гнаним і голодним
і
повстАть
так
й
нЕ
змінивши
до пуття
нічого
сліпий глухий німий
не бачить
з пастки путь
і теж
по колу
бунт його
все ходить
і не
міняється
нічого
ніколи
і
ні в чім
хтОсь знов
в кареті
золотій
народ-
жується
з ложкою у роті
із ртутним блиском
в погляді сво-
їм
щоб панувать
потомственно і зверхньо
там наверхУ
мейнстріми верховодить
і клішувати трендів доміно
ліпить вождів для чЕрні
чеґевАрів
і
телевізорами
голови манИть
із всіх тих
“вєздєсущих” утюгів
що їх
навстрОмлено
неміряно багато
щодень щільніє
карта покриттЯ
і
коґнітивний дисонанс
спливає
предО-
сторОгою збуттЯ
най-
гіршого із тих
про-
гнозів
про-
роцтв
апокаліпсису
про
кров
по-
трЕбу каяття
по-
грОми
колись
прийде
пора платить
але
не тИм
хто
світом
хороводить
а
пішакам
що
з
оби-
двох сторін
націлені булИ
на перемогу
сво-
їх панів
стратегія яких
булА
нікому не-
відома
зі всіх фіґур
збіг час
не лИшилось ходів
і
хтось за-
знав
нищівного роз-
грому
чи є
у
цьому гЕрці
п’ятий кут
на шахівниці
чорнобіло
заґратОвуючій світ-
ло
стратифікУючій
нА
п-
ішаків і кінних
усі-
х
хто не
з-
найшов си
п’ятий кут
куди й пішов собі
у свОї мандри
вИпав
з тої гри
де всі
фіґури
ру-
хають лише
чужов рукою
своєї волі
тут нема
завмерти
по команді “струнко*
і йти
покірно
на убій
от Як не
з-
божеволіти
з
квадратності усьОго
того
коли юрба
тече рікою
потудань
не
маючи нічого
власне свОго
ілюзія
свободи волі
і
вільний вибір
маячня
бо
вибираєш ти
не
з всьОго
а
з трьох
як в Оскарі
підібраних тобі
тим
ким-
ось
дуже
за-
кулісним
хто
рухає фіґури
на столі
і
Якось
чудом
в цій пітьмі
з-
находиш стежку
на свободу
і
вже
не
п’єш брудну ту воду
якою
всім нав’язують смакИ
неЇхні
чужорідні
і пласкі
простіш так жить
як всі
як
кожний
блюсти всім правила
твоєї ніби
гри
життя без-
радісне
при-
носить тільки втому
і
відчай клітки
де
нема ходів
крім патових
безцільних рухів
які тебе
нікуди не ведуть
а час іде
той прапорець впадЕ
в годиннику
що
міряє
час перемоги
одної із сторін
та
програЮть усі
бо
не
живуть своїм життям
як боги
вільні від прикрас
красиві сильні творчі
круторогі
свобідні пить красу
цілого світу
досхочУ
творИть своЮ історію
і
жити недаремно
поготів
хто?
нас веде
в цім чис-
тім полі сліз
і від-
окремлює
бур’ян ми
чи
полОва
добром
і злом
при-
ходить
в гОлови
усім
чи
чистим
і прозорим
словом
любов’ю
пророста
в серцях
для нас
не-
гадано
не-
жданно
цвіте душа
по-
ділена на всіх
сміється сміхом
радісне обличчя
краса
та-
ємна
проступа
і з кожного
кута
зникає тінь
і всюди світло
для цеї миті
ти по-
кликаний
сюди
світи-
ти
сонцем
тИм
кого ти
любиш
і
тИ
–
тепер
ведеш
крізь хащі
темні і потворні
цю жменьку
дорогих тобі людей
на них
любов тобі в-
казала
тавро по-
ставила
на них
цінуй те-
пло
гаряче літа
серЕд холодної зими
бо нІчим
буде
їх зігріти
в пустелі долі
–
тільки ми
і
небо
зАмкнене в собі
над
нами
угорі
і-
снує
пара-
лельно
лі-
нії зем-
лі
і
не
перетинає-
ться
і-
з нами
ніде ні в чім ніколи нізащО
якби
не було
нас
малих
–
не було б
і
великого
над нами
що
не
перетинається
із нами
як дзеркало
з з-
ображенням своїм
і щО ж робить
в такім складнім
розклАді ?
нАм
–
сАм-
им
нез-
начн-
Им
серед у-
сіх цих див
це – чудо
що є я
це чудо
недаремне
не просто щоб булО
а нАто щоб цвілО
і
плід принЕсло
незбаґненний
працюй шукай твори
з нічого
щось
так
іскри
викресАють
“каменярі
лупАють
сю скалУ”
і
розступаються
помалу
гори
як море
розступаються
тобі
про-
вести
свій народ
ті-
каючий з пустелі
в райські кУщі
хай все не тАк
–
все ж
краще
ніж булО
їм бУде
лупАй ведИ вивОдь
а
там
–
уже як бУде
бо головне
–
лю-
бить
і
в
тій
любові
жить
і
йти
через піскИ
не знаю-
чи
чиї
ми гості
у
тім
к-
раЮ закрАйному
новім
куди йдемО
всліпу
тисячоліття
рятуючи
не
тіло
–
дУшу
татів мамів себе й своїх дітей
лупАти
йсю скалу
–
нелЕгка справа
її не обійдЕш
і
не пересидИш
покИ
вона
сама
кудись
підЕ
від тЕбе
тобі
щоб мати твердість рук
і
крицість твОго кАйла
тут треба мати
дух
і
неабиякИй
зсередини горить він
нищів-
ним тим огнем
що не дає с-
почити
ні хвилини
аж
по-
ки ви-
горить до-
тла
тоді
хтось дрУгий
вІзьме твОє кАйло
із твОїх рук
і потечЕ ріка та
далі
шукаючи
за краєм шлях
крізь скелю
щО силу нам дає
іти через скалУ ?
перемагати
неможливий
спрОтив
не вижив же ж ніхто
в жорстокім цім житті
по краплі
ми
збираємо питання
і
відповіді
і
пісні
сумні
про нас
складають
та
хрест-
иками
вишивають
отак
в кровІ запоминАють
щоб не забути те важнЕ
і
пере-
дати тим
не-
зримим поколінням
чому
нам
йти
через скалу
а
не
сидіти
на потАлу ?
бо всі
хто зупи-
нИвсь
–
за-
кам’янів
по-
крився мохом
і вкляк
тим соля-
ним стовпом
–
в пустелі
їх
багато
каже нам
чому не
треба
зупинЯцця
і ставить крапку
на житті
тому йдемо
“і в жар і в холод”
всю ніч
покИ з-
найдЕмо день
і крутиться земля
під нашими ногами
спішить
на-
зустріч нам
світанок
обличчя наші умивАть
тим першим
ще до-
світнім
світлом свіжим
щопередтИм
як випаде роса
зросИти
зашкарУблі наші стОпи
і посох
дОсхідсОнця зацвіте
багряними ли-
сточками
про-
зріння дов-
гих тих
думОк
які не-
суться
тОрбами
із нами
усЮ дорОгу
нАм
же ж
кОнче трЕба знАть
хтО мИ
і
Хто
стоїть над нами
за всім цим
темним тлОм
роззОряним
розІп’ятим
від краю і до краю
узрІти велич
збожеволіти
зрадІти
нОвому знаннЮ
і мовчки нЕсти
в торбі за плечИма
ту Істину важку
простУ
неопалИму
біда
що зміг довгожиттЯм ти
так
“добре вИгартувать душу”
щоб
осягнуть
величне і значне
яке
не поміщається
у
дріб’язок
піщинкозрИмий
кому ж це передАть ?
і Як ?
всі
відповіді
на поверхні
лежать пластОм
від сАмих початкІв
шукать
не відповіді треба
а
себе
який
росте
щодень
понАд собою
і
виростА
до рівня тих проблем
що
вже давно
на них
є відповідь готова
тИ ж лиш
доростИ
і
чистим будь
і
будь великим
чесним
осяжнИм
готовим
Істини
схід сонця
зріти
і далі жити тим
що
Істинна Краса тА
–
невимОвна
щО з тОго
що
вона
з тобов
тепер завжди
коли
нікОму
ти її
ніяк
не можеш
передати
аж поки
хтось
не
доростЕ
душов
до
сприйняття
такого
грандіозного
простого
величного
твогО
що кличе дАлі йти
і жити недарЕмне
а не
лиш прОсто бУть
чекать
і
марно сподівацця
що хтось
щось дасть
за тАк
без довжного труда
без росту над собов
щодень
і навіть в сні
нема коли
відпочивати
і мрії мріяти пусті
“лупаймо сю скалу”
і
робимо дорогу
аби ріка текла
і мАла глибочінь
щоб гОри спрОтиву
не застилАли небо
і вИшня голубІнь
твердИла мозолі
загОїла рубці
пораненого тіла
ще довго нам ітИ
й на місці не сидіть
знаходимо красу
не на відрОгах світу
краса –
вона у всім
лиш треба
бачить вміть
і
треба
мати чИм
її
в собі
три-
мАть
а то
як та дитина
–
дивишся
й не
бачиш
яка краса кругом
у всьому і у всім
не
фотоапАрат
гармонію фіксує
вона у сенсах слів
асоціацій
див
які тобі
зу-
стрілися дорОгов
яков ти йшов сюди
томУ
два різних ока
не
знайдУть однЕ
у тім
самім
об щО би
не
перечепИлись нОги
для кОгось –
бУде скарб
для іншого –
нічого
бо
не одна
і тА ж дорога
їх привела
в цей час сюди
де б
ми не йшли
якими б
манівцями не
блудили
лупАємо одну
і
ту саму
скалу
під назвою
“буденність –
шлях в ніщО”
а
всім нам треба
в вічність
у сАму глибинУ
тих неземних красОт
недостаЮчих слів
у світі-мишолОвці
щоб вийти знов сухим
з потОпної води
у щось незАмкнуте
відкрите
навсібОки незбагнЕнне
і
бАжане
як перша-
я любов
я хочу щОби всі
пізнали велич світу
побачити зблизькА
красу його вершин
а там
–
як кожен вирішить
хай так
йому і бУде
торкатися зірок
і чути моря крики
чи рахувати мідь
у кошику своїм
цей світ великий
і прекраснолИкий
не гай часУ
іди літай
не сИдь
затятий був
затягував пасок
терпів усі знущання долі
і тяг шлею свою
щодень
з останніх сил
жив
як в неволі
між тим
мав цілий всесвіт
у собі
сокритий
отам і жив
насправді
а не тут
на тім
тримався
ввесь цей
світ
содомгомОрський
коли Б
усі Б
взялИ Б
своЄ Б
усе Б
скінчИлося Б
а так
хтось прОстий жив
і не
забрав своЄ
у сім житті
його цінов
борг всіх
закрився
так Є
механіка простА:
середньостатистично
нуль виходить
коли
всіх грішних
з
праведним
додать
А серцю так не хочеться старіти,
Хоч зморшками пооране чоло,
Ростуть онуки і дорослі діти,
А старості немов би й не було.
Летять роки, як птахи перелітні
Кудись удалеч, їх не зупинить.
В душі звучать пісні та радість світла,
Нехай же вічно ця триває мить.
2018 р.
Кораблик дитинства життя течія
Давно віднесла ген за обрій,
Як вітер промчала юність моя,
Вже й зрілість стоїть на порозі.
Зів”януть літа, мов трава споришу,
Птахами полинуть у вічність.
Питаєте що по собі залишу?
Народжені серденьком вірші.
2015 р.
Ти плакати душі не дозволяй,
Нехай вона радіє і співає,
Наповнена хай буде через край
Теплом, любов”ю й весняним розмаєм.
Якщо дошкульне слово скаже хтось,
Промов:”Прости його Всевишній”.
І втіху принесе тобі Господь
За те, що ти комусь прощати вмієш.
Коли образа душу обпече,
То помолись, відразу легше стане
І та образа швидко утече
Й не з”явиться у серці твоїм рана.
Навчись прощати і мудрішим будь
За тих, хто зло в своїй душі тримає.
Зерно добра посіять не забудь
Й заколоситься воно щедрим урожаєм.
2020 р.
Чонобривці, чорнобривці,
Квітоньки матусі
Запах нашого дитинства
Нагадують дуже.
Та під вікнами жовтіють
На подвір”ї нашім,
Серденько і душу гріють,
Хоч немає мами.
Лиш нагадують ці квіти
Про матусю рідну.
Сонечком і досі світить
Усмішка привітна.
2024 р.
Куди ж це поспішаєте, літа ви молодії?
Чомусь так стрімко ви мчите, що вас не здоженеш.
Та спомини приємнії так серце моє гріють,
Хоча що було у житті, того вже не вернеш.
Залишилось лиш згадувать деньки ті золотії
Як юність усміхалася і молодість цвіла.
На коси снігу сивини осінь густо насіє,
Але душа зостанеться назавжди молода.
2021 р.
Нелегко в світі всім живеться нині –
Хвороби, війни і турбот потік.
Але коли є дружною родина,
То негаразди десь відходять вбік.
Коли підтримку рідних відчуваєш,
Надійне і міцне друга плече,
Тоді всі біди легше ми долаєм
І горе не так в серденьку пече.
І радість навпіл теж треба ділити
Із друзями, батьками та дітьми.
Тоді усім нам краще стане жити
Та запанує в наших душах мир.
2021 р.
Завтрашній день нагадує пастку
Як і замовчування – ласкаве ововчення
Стає все страшніше маленький тягар
А я все без змін
Чекаю в капкані ласку
На мить інавгурації свого механізму
Дієвого такого-то, надкорисного
Чи бажане варто чекать?
Може його збудувать?
Жадав я поміч від білокрилих
Бідоносних та гордих створінь
З корисного – тільки їх тінь
Деталі та вм’ятини твого механізму
Я б зрозумів, але й сам невтерпець
Побачити те, на що стелять доріжку
Відчути весь холод й запиленість
Віршомазних, брудних
Доволі сумних орхідей
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
