Уяви себе зіркою
у безмежному Всесвіті:
ти – світило,
ти – навіть планета,
ти – просто маленький недоторканий зірковий карлик
(червоний/жовтий/блакитний/білий/помаранчевий – обери колір).
Така собі тендітна сяюча цяточка
у безмежному темному просторі.
Ніхто тебе
Ніколи
Ні разу не торкався.
І твій простір особисто-недоторканий.
навколо – пустка/тиша.
Жодного звуку.
Ні
МО
ТА
Сама/одна.
Зате зірка!

2025 р. ©Ірина Вірна

Різні держави — різна мета
У світі безкраїм, де мрії летять,
Різні держави, різні шляхи,
Кожна з них прагне, кожна з них знає,
Свою мету, свою правду, свої сні.

В одних — свобода, в інших — контроль,
В одних — мир, в інших — гучний бій.
Кожен народ має свій голос,
Кожен з нас — це частина великої гри.

Від гір до морів, від полів до міст,
Кожна культура — це скарб, це хист.
Ми вчимося разом, ми ростемо в єдності,
Різні держави, але спільна мета — людяність.

Відкриваймо серця, розширюймо межі,
Вчимося слухати, вчимося вірити.
Бо в різних державах, в різних шляхах,
Ми всі прагнемо миру, любові, добра.

Як янголи на сходах неба,
горять в пітьмі нічній ті зорі,
Що кличуть в далі ночі,
до себе манять – в неозорість.

Застрибає в пітьмі світлячок
ліхтариком скаженим,
до хмар сірих потягне.
І пригорне мене до себе рука Божа,
повна доброї ласки.

І сміятимусь я щиро й ніжно,
поглядаючи вгору – в небо.
І зустрінуся з поглядом вічним,
І покличе мене він до себе.

Я тремтітиму, наче та пташка,
що потрапила в сіті раптово.
В цілім світі я тільки мурашка,
а для Бога я – Всесвіт і слово.
2023 р. ©Ірина Вірна

Роздоріжжя – чергове бездоріжжя?
Перехрестя розіп’ятих думок.
Ти стоїш… А навколо свище
Не вітрець, а вітрище –
мо́рок-моро́к.

Прибідняються знічено казки,
Не розказані на ніч тобі.
Ти чекаєш… Чи зникнуть ті пастки,
Що ховали тяжку згубу-маску,
Замуровану нишком в собі?

Скам’яніле в жорстокості серце
Відживити все ж мрієш колись.
А життя повз тебе несеться:
Крізь асфальт зелень паростка пнеться
На межі світів і століть.

2025 р. ©Ірина Вірна

По краплиночці-краплинці
Ми добро, немов у скриньку
У свої серця зберем.
Стане на душі світліше,
Затишніше і тепліше,
Мир тоді ми віднайдем.

А ще крихточка до крихти
Поєднати слід зуміти
І наповнити весь світ
Величезною любов”ю,
Щоб вона була з тобою
Й завжди кликала в політ.

Нести радості іскринки
Теж краплинка до краплинки,
Щоби ватрі запалать.
Намагатись, якщо вдасться
Позбирати зорі щастя
Й ними долю засівать.

2018 р.

Ти розквітнеш, неодмінно розквітнеш,
Зачаруєш погляди, кинуті повз.
Ти наллєшся красою по вінця,
Ароматом свободи наповнишся.
Знов.

Пригадай, як минулої вЕсни
Тебе пестив вітерець.
Це ж було!
Пригадай, як пелюстки воскресли,
Потім саван зняли.
Перед сном.

Відпочила за зиму? прокинься!
Розквітай, неодмінно цвіти.
А якою ти будеш завтра?
Різнобарвною? білою?
Чи…
Брунька. Ти.
12.03.2025 ©Ірина Вірна

Пахне спасівка в саду,
Медом – жовті груші.
Я до осені іду
Та не впущу в душу

А ні холод, ні вітри
Й дощі непривітні.
Там нехай вогонь горить
Кохання. І ніжність

Огортає нам серця
Та добром засіє.
Нехай несе осінь ця
На мир всі надії.

2022 р.

Раз
Два
Три – май
Тримайся міцніше,
Хапай все, що зможеш
Руками, зубами
Чіпляйсь за життя
Воно те єдине, яке допоможе
Розкласти думки на полицях буття:
Раз – дитячі
Два – дівчачі
Три – май те, що вже маєш…май
Раз
Два
Три
28.10.2024 ©Ірина Вірна

Ластівочки-ластів”ята,
Ви зміцнили вже крилята,
Щоб у вирій вирушати,
Шлях далекий подолати.

Ластівочки-лстів”ята,
Будете ви сумувати
Та й за своїм рідним краєм,
За землею, де зростали.

Ластівочки-ластів”ята,
Вам би лиш перечекати
Люту зиму й снігопади
Та додому повертати.

Ластівочки-ластів”ята,
Бо удома ж то найкраще,
Де під стріхою гніздечко,
Радісно отут сердечку.

2024 р.

Вінок багатий і яскравий
Із віршів я сплела.
І визнання прийшло, і слава
Уже за всі літа.

А вірші часто ластівками
З душі випурхують,
Летять до мене і ночами,
І вдень також пливуть.

Наче вітрильники рожеві
Крізь легкий плюскіт хвиль
Морем життєвим та безмежним,
Я ж виливаю біль,

Висловлюю і світлу радість
У віршах та піснях.
А за підтримку щиро вдячна
Всім шанувальникам.

2025 р.