Це найкраще що я бачу
І найгірше в що я вірю
За межею – вогнестійкість
Не спали свою надію

Поширені періоди, де граємо у класики
Розвинулась релігія, сховались всі у пасики
Солодкі ці фантазії, у сотах береже
Якщо, раптово, мед і запече
Страх нешвидко, болісно втече

Клянись своїм соратникам
Клянись, що їх забув
Цифри, крейду, течію
У яку ти і пірнув
Поширелося прагнення, та ти це не почув

Розвинулась комедія, шанує в пам’ять сміх
Відкиньмо псевдоніми всі, устанем сред нових!
Налиємо солодкого, покажемо ліси
Поважали геть брехливу казку
Бо на ній ми лиш росли

Вже не знаю що я бачу
Не боюся те, в що вірю
За межею – небезпечно
Там горить твоя надія

Дочекалися бабайки
Оцінили суть
Поставили дизлайки

Єдине, що насправді ти жадаєш
Вже давно під боком зігріваєш
Припини ж щоночі
Зазирати під матрац

Як довго будеш…
Ховатися під ліжком?
Знай, тебе не будуть
Виловлювати нишком

Грай но, вітер, грай!
Зазивай
Зайду із-під ліжка

Омани його
Хай подумає хоч трішки

Єдине, що не треба знати
Все не хоче сон лишати

Один раз повіриш в сірий
Що важкий
Незрозумілий

Так поваришся у ньому
Так набачишся усього
Мариться
Це не казково

Прорахуй но кожну букву
Та не надто!
Щоб не сухо

Вогкість теж не допускай
Хіба що море
Бажано, у Східний край

Всюди ловиш протиріччя
Навіть ждеш Середньовіччя

Голова кипить
Спиніться!

Відсирів давно твій сірий
Той важкий
Незрозумілий

Дихотомія
Хохотіла
І ми з нею
Бо здуріли

Мене не буде
У зв’язку
З сімейними обставинами
Життєвими прогалинами
Їх у нас вагон

Зійдімо дружно на перон!

Хто почекає
Хто відпустить

У нас бенкет за непорушність!

Ледарство засне на люстрі
Перекриє сяйво мушлі
У зв’язку
З позбавленнями бачення
Сліпе гнобіння!

У таку

Знесвітлену, тяжку добу

Що зробиш ти
Якщо позбавишся очей?

Переживать не варто
Бо у вагоні
Відчутно холод батарей

Бути обраним захоче
Хто ніколи не регоче
Десь постійно пропадає
Із чужих життів зникає

Щоби обраним побути
“Тебе” тут немає бути

Лиш пригнічені старання
Непокірність
Та визнання:

Бути обраним жахливо
(?)Я не маю на це діло!(?)
(?)Та я маю на це діло!(?)

Не відчуваю себе стримано
І не бачу того важеля

Починаю з неможливого
Що будує відображення

Труби в спині
Примуровані
Відрізаються із враженням:

Хто подумать міг?
Прожогом
Погибає сорт фураження

Я люблю людей
Та
Трішечки по-своєму

Некроєно
Під себе не ганяю
Я ниток на це не маю

Та хто ж то я така,
Щоб залазить в чужу душу
Наводить там порядки
Та тримати свої ланки

Ні, не змушую коня
Провозить мене пів дня
Ні, не змушую дітей
Позбавитись своїх ідей

Поодинці
В стороньці
Ну не лізь же
Ми не на одному боці

Чомусь,
на супереч словам

Мене ріжуть
Шиють
Кроють

Ліплять

Манекен для них я
Геть пустий, німий, без зору
Хочуть так,
позбавити мене позору

Для чого манекену сцена?
Будь проклята буденна сфера

Де люди
Всі живі
Крикливі
Наглі

За голосом своїм не чують
Без окулярів геть не бачать
З набитим его –
все для них пусте

Згоріла сцена
Палав їх час
Без манекена
Білого
В зимовий час

Мети
Покалічені мети

У совок їх, і до серця
Ще близькі вони тобі

Коли пилом омиваєшся
Чистішим почуваєшся
Таке воно трапляється

Та сором в животі

Такий він:
Зародився,
Так дивно запліднився
І біси
Не родився

Молю я
Відділися!

Вмиває зранку сонцем
Наносить більше пилу

Та дарує мені силу

Бігти так, щоб вітер осушив
Падать так, щоб бруд тебе вхопив

Випливати, задихатись
На вершину підійматись

Весь той пил, що боронила
У кишені полишила

А сонячні промінчики
Стрибали по калюжах
Та цілували личенько
Тобі, мій юний друже.

Й ти мірятимеш глибину
Калюж так зними знову,
Подивишся чи не втонув
Кораблик паперовий,

Якого з друзями пускав
Після дощу раненько.
А зайчик сонячний стриба
І зігріва серденько.

2023 р.

Ми вільні люди. не раби,
Хоч прагнуть нас зробити ними.
Усі втомились від війни,
Де хлопці та дівчата гинуть,

Озброєна кремлівська рать
У нас щоб не хазяйнувала,
А школярі під час занять
Щоб не ховалися в підвалах.

Рясні із неба йшли дощі,
Не кулі сипались й снаряди,
Спокійно спали матері,
Не побивались за синами.

Малеча бавилась в піску
Та будувала з нього замки.
Дай Боже доленьку таку,
Щоб усміхалося нам щастя.

2016 р.