Він зустріне її на околиці Львова
Там де давно вже не ходять трамваї
І не промовивши жодного слова
Подарує букет білих конвалій
Вона вже, напевно, летить в літаку
Згадає про нього на березі моря
А йому сусіди викличуть швидку
Коли душу розриватиме від горя
Вона відчуватиме втрачений зв‘язок
Засинаючи в обіймах самотності
Бо коли до щастя всього один крок
У серці виникає місце для гордості
Він реальність безжальну буде проклинати
Переживши ще один похмурий вечір
Вона навчила його міцно кохати
Та не шукати причини для втечі
Він чекатиме в кінці магістралі
Набравшись нарешті терпіння
Вона не буде жити в печалі
Її давно вже не мучить сумління

Душа роздерта сотнями ілюзій
Брехнею давно зруйноване життя
Ручка і листок мої найкращі друзі
Котрі зАвжди берегтимуть почуття
І знову між рядків губляться слова
І лиш римуються зруйновані надії
В пам‘яті уривками недописана глава
Про ТвоЇ, ще нездійснЕнні мрії
І це ніким нерозгадане життя
Залишить правду на порозі
Вона там чекатиме кінця
Поки по щоках тектимуть сльози
І нехай я для Тебе непроханий гість
Якого давно вже не хочеш знати
Я на одинці, забуваю про злість
Яка не дозволить знов покохати

Він сьогодні допише ще одну осінь
В календар такої звичної самотності
Минулим жити давно вже досить
Почуття ховаючи за силуетом гордості
Він сьогодні допише вражаючу повість
“Чотири роки під лезом брехні”
Коли з думками боролася совість
Коли не вірилось самОму собі
Вона прийме після роботи душ
Разом з макіяжем змиє всі спогади
Зігріє душу бокал Монте Руж
Сльозами в долоні випадуть опади
Її голос кричить з під лівих ребЕр
Він не забув знайому тональність
Вона приходить у снах дотепер
Туди де ніхто вже не вірить в реальність

Душа більше не піддасться реставрації
І ніхто не відновить обгорілий каркас
Знову збрехати – ніяк не вихід з ситуації
І не спосіб позбутись минулих образ
Довіра не відродиться, як фенікс із вогню
Знову покохати взагалі без шансів
Почуття приховати за щільну броню
Для минулого обравши метод дисонансів
Всі мрії тепер закриті на карантин
Ними керує невідомий вірус
Від розчарування не існує вакцин
І надії перемножені на мінус
Вся злість перейшла за сотий процент
Координат для майбутнього вже не існує
Серце словами розколоте вщент
І час від самотності ніяк не лікує

Я придумав тобі ім’я
Я надав тобі значення
Був готовий, щоб ти була побаченою
Вирахував ритми твого дихання
Звик до твого раптового холоду
До твого справжнього прояву:
Від літньої зливи до задуми осінньої
Я заглянув в майбутнє
Нас там не було
Так передбачення мене обмануло
Я придумав тобі ім’я
Записав на всіх конвертах
Я надав тобі значення
Я залишив його в основних текстах

Тримай мене міцно
Бачиш… потроху зникає моє місто
Поодинокі подихи спокою
Застигли в повітрі
Тримай мене міцно
Не загуби мене серед вихору
Тримай мене довго
Буря всередині
Так швидко не втишеться
Тримай мене ніжно
Накрий прохолодою
В обіймах намалюєм свободу
Тримай мене міцно
Чуєш…там руйнуються стіни
А ми стоїмо
Тримай мене міцно
Бачиш…зникають прояви людяності
Тримай мене
Ми є
Як сонце і небо
Що не зникає…

не зникай
лишайся поміж дощу
зачекай…
всі хмари розжену над тобою
не зникай…
ця темна доба ненадовго
не зникай…
я про милість для нас
у вищих сил попрошу
не зникай…

Мене на зупинці сьогодні не буде
І автобус поїде пустий.
Байдужі проходять повз люді,
Що розносять той галас міський.

Мене не знайти в тому парку,
Де топтала порослі стежки.
Там завжди лапатії хмарки
І читають ліричні книжки.

Не сховалася я у кав’ярні,
Кава там вже не бадьорить.
І на стінах тіні примарні
Нагадають, що час все біжить.

Прошу, не шукай мене, друже.
Не залишу тобі я листа
Бо від себе тікати я мушу.
Наша казка банально проста.

слідами твоїх одкровень
здається, прожив ціле життя
я вчився любити у світі
де втратам загублений лік
слідами твоїх одкровень
мені хотілось літати

Розбудила одна мить в серці меланхолію,
І згадала як колись була серцем хворою.
Як ридала я навзрид й сльозами давилася.
Як у перше для когось моє серце билося.
Перші щирі почуття,найчистіші в світі,
Лиш один кохають раз дорослі як діти.
Лиш один єдиний раз голову утрати
Нам дає можливість Бог,головне не зрадити.
Ті моменти мов картинки в голові гортала,
По не топтаних стежинках до нього біда,
І ховались по куточках, тримались за руки,
Пригадалось як розлука завдавала муки.
Перші вкрадені цілунки і червоні щоки,
Перші сварки безпричинні завдали мороки.
І згадалось перше моє у житті прощання,як він зник з мого життя
Без слів про кохання.
Все пронеслось в голові за одну хвилину,
І тужливості немає вже за цю людину, не цікавить як живе,де він,з ким блукає.
Що минуло не вернеться кожен добре знає.
Згадка милих юних днів у пам’ять осіла,
В голові тієї,що колись любила.