Неба кисіль
ванільний
їмо сьогодні
повільно.
Сонце,
червона вишня
з-за хмар
молочних
не вийшло.
Чорний бісквіт
припорошено.
Щастя візит
перепрошено
до наступного
дня
сніданку.
Люба!…
Побачимось
Зранку.

На землю України, в зоряні часи,
З’явились троє богатирів мужніх.
Сила їхніх сердець була без меж,
І духом святим вони були виснажені.

Перший із них, Ілля Муромець зветься,
Він у душі своїй міг вогонь запалити.
Сила його рівна торічним дубам,
Його слово – закон для битви й затишшя.

Другим у списку – Добриня Микитич,
З мечем своїм він бився за правду.
У його душі була відвага велика,
І сміливість його була неперевершена.

Третім богатиром, славетним, неповторним,
Був Олешко Попович від Полтавщини.
За вільну Україну він віддав своє життя,
І його ім’я на віки залишиться жити.

Троє богатирів, відомі в усі часи,
Захищали нашу землю, як справжні герої.
Їхні діла і слава лунають у віках,
Спадщина їхня вічна, як вічний сонця промінь.

• Твір:

  ***
  Розсипав хвацько
  перли млосних слів.
  Але, на гріх,
  амурів не тлумачив.
  Тебе, гризетко,
  зовсім не зустрів.
  Сяк - так
  на розі зустрічей
  побачив.
  У вічі впала...
  Та не проросла.
  На ранок
  сонце роси запалило.
  А втім, подякую,
  що ти, так - сяк, була,
  в моїх очах,
  моя летуча мила.
  Подякую самотнім ліхтарям,
  Заснулій вулиці
  за незнайомим рогом
  Подякую моїм, твоїм очам...
  Та, звісно, недрімаючому Богу.

  Гризе́тка (фр. grisette) — молода дівчина (швачка, хористка, майстриня і т. ін.) легковажної поведінки.

• Твір:

  В давнину, в країні чарівній,
  Жив король Ігор, сильний і мудрий.
  На троні сидів, як володар великий,
  В його серці променіло кохання безмежне.

  Король Ігор –володар природи й землі,
  Його слова – закон для всього світу, великі цілі.
  Меч його світиться, як зірка над землею,
  Його сила – в душі, в великій людській величі.

  Та королева Катерина – перлина королівства,
  Як весняні квіти, вона розквітає в красі.
  Її очі, як зорі на небесах,
  А волосся – дзеркало, де ллється срібний потік.

  Принц і принцеса, як сонце і місяць,
  Обранці долі, у коханні, безпечний кущ.
  Принц, мужній і сильний, як виток води чистої,
  І принцеса, ніжна, як квітка на росі.

  Щастя їхнє в руках, як зірка на небі,
  Любов плететься, як найкраща пісня в світі.
  Монархісти вклоняються перед королем,
  А королева сяє, як жива казка весела.

  Та серед придворних монархів вірних,
  Є й ті, що хочуть трон підірвати під нігтями.
  Їх криваві змови, як змії в травах,
  Та король Ігор бачить все, мов вічний страж.

  Але вірність і любов – це ключ до щастя,
  Ігор і Катерина – символ великої влади.
  У країні, де живе ця дивовижна сага ,
  Люди мріють про мир і щасливі часи вперед.

• Твір:

  ***
  Тяжко впОру пізнати, збагнути
  світлих весен солодку отруту.
  А ще важче собі лепетати,
  що трутИзну не буду шукати.
  Та й зустрівши, чіпати не стану
  облуду прекрасну,
  манУ довгождану.
  Тільки поглядом,
  нігтиком, пальчиком...
  Пустотливим сонячним зайчиком
  посміхнуся з прозорого скельця
  до хіті очей твоїх,
  хіті серця.
  Намовлю разом із моїм пожаданням
  відпити цикуту весни на прощання
  твою нетямущу, зелену любов
  востаннє, як вперше ізнов.
  Люблю.
  Загублю.
  П'ю.

• Твір:

  Вилила пора жадана
  з небесного дзбана
  на душі моєї рани
  блаженні тумани.
  Розчинилися в імлі
  білі хати у селі.
  Лише дуб старий сіріє,
  мов надія над надію.
  Крук на дубі тім :
  "Кра... Кра... Кра..."
  Ти, примара.
  Я, примара.
  Що ж насправді -
  Синя мряка,
  Хвіст рудявої собаки
  понад полозом ріки,
  А ще зорі, блищаки,
  котрі падають в комиш...
  Все!
  Сама дописуй вірш.