Всі дзвінки сьогодні пропущу,
Тихо підійду до вікна,
Жалюзі трішки приспущу,
Цей вечір пробуду одна.
Подивлюся новини в пів ока,
Бренді міцного наллю.
Назустріч коханню ні кроку
Я більше уже не зроблю.
Самотність приємною стане,
На ранок минеться печаль
І з серця зітреться кохання...
А, може, все таки жаль...

Мій ангел носить форму ЗСУ,
Живе він там на Сході України.
Йому подяку я несу
За спокій свій і своєї родини.
Мій ангел там сидить в окопах
І день, і ніч в окопах сидить,
І спокійно дивиться Європа,
Дивиться спокійно й мовчить.
Ангел мій воює з сатаною,
За мій спокій йому подяку несу,
Він захищає нас з тобою...
Наші ангел носить форму ЗСУ...

Ти бачив, як зорями плакало небо?
Вони колючо-холодні, мов їжаки
Приречено летіли повз беріг
В росяні обійми осоки...
Ти чув, як вкрадається в жаблячий хор
Загримоване осінню мовчання?
Ткало бабине літо свій узор
У плакучих вербах до світання. На ранок берізка сказала тихенько,
Що в повітрі осінню запахло трохи.
І в зграйки збилися опеньки
В гніздечку з кошлатого моху.

Одягла осінь золоту діадему.
О, як люблю я цю осінню мить! Коли бреде у космос запах хризантеми
І айстра за вітром летить.
Коли на екрані сивого світанку
Червоне сонце сходить на горі,
А на заході білу фіранку
Пронизують очі самотньої зорі,
Коли сонячне проміння ранкове
Сплелося з листям у танку
І пофарбовані в жовтий колір діброви,
І пряде павук нитку тонку.
Коли несе вересень в руці ікебану
З пожовклих листків і калини,
Осінь у вальсі кружляє до рання,
Зриває вітер плаття з горобини.

В шкільне подвір'я осінь повертає,
А дитинство не вернеться назад.
Яблуні у вікна крадькома заглядають
Запрошують в духм' яний сад.
Я пам'ятаю, як була маленька,
Мама за руку мене сюди привела,
У вирій відлітати лелеки,
Я гордо в перший клас пішла...
Я чую:знов дзвенить дзвінок,
Як колись лелеки у вирій відлітають,
Та вже не мене-доню мою на урок
Дзвінок запросить поспішає.

Давно я вже не згадуючи нікого,
Мене думки самі несуть, як журавлі,
Де дві берізки з кореня одного
Ростуть за школою в селі...
Багато що забулося з тих днів
Та пам'ятаю ті хвилини,
Коли посміхнулися мені
Очі сусідського хлопчини...
Дитячих мрій пройшла пора,
А образ той у серці єдиний
І погляд, що, мов плуг поорав
Юного серця цілини.
І лише, як свідки часу того
Все частіше приходять в сни мої
Дві берізки з кореня одного,
Що ростуть за школою в селі

Хмари, мов клуби цукрової вати.
Так солодко і млостно на душі.
Мені хороше з тобою мовчати
Крізь серце пропускаючи вірші.
У плюскіт хвиль ми будемо вслухатись,
Що до берега їх вітер несе.
Нам з тобою хороше мовчати,
Наші серця повідають про все.
Мені з тобою хороше мовчати,
Схилюсь на твоє плече,
Молюсь, щоб календар життя з тобою долистати
Ні разу не шкодуючи про це...

Затулило небо очі хмарами,
Прислухаючись до власних кроків
Я йшла знайомими бульварами
В це місто через товщу років.
Суєтна громада мегаполіса
Мене поглинула,мов океан,
Ніби заряд якогось полюса
Твій силует зійшов на екран
І за тобою я інкогніто
Скрадаючись ішла, а де бігцем,
Якась струна мого світогляду
Озвалась на сердечний щем.
Мені подумалось:хвилина слушна,
Що не всі ще спалено мости
І покликала тебе відчайдушно.
Ти озирнувсь. Та то був не ти?!!
Запахло у повітрі осінню,
З неба скотивсь лапатий дощ,
Твій силует чужою постаттю
Зник у перспективі площ...

Сумує осінь за журавлями,
Їх клин над садом пролетить,
Якщо ти із журавлями, коханий -
Крилом махни і зупинись на мить.
Не знаю, що мене чекає
В усі наступні ночі й дні.
Я благословляю тих, хто кохає.
Хто мучиться в коханні-ні!
Трикутник клятий серце крає -
Любов, розлука, каяття...
Кохання властивість має
Вбивать й народжувати життя...
Зітхає осінь за журавлями,
Їх клин над садом пролетить,
Якщо ти із журавлями, коханий -
Крилом махни і зупинись на мить...

В тумані осені сумної
Весни бачу я прибій,
Похилих сосен, зелень хвої
Лишились в пам'яті моїй
І грім оркестру під соснами,
Що його завела гроза,
Прощалося кохання з нами,
По щоці моїй сповзла сльоза.
Ми втратили одне одного
В цвітінні ранньої весни
І залишились після того
Короткі мрії, рідше - сни.
Ще раз прийми моє признання-
Слово сказане в тиші,
Як залапізнілеє кохання,
Як долі плач, як крик душі.