Діти - наше світле майбутнє

Втомилася весна боротися,
Злі сили руйнують рідний край,
Гіркі й криваві сльози котяться,
Зупинись, невинних людей, не вбивай!

Весна була плакуча і сумна,
Дощі не змили кров із нашої землі,
Що спричинила проклятая війна,
Вороги бездушні і страшенно злі.

А ми мріяли про Перемогу,
Спокійне і щасливе життя,
Кожну хвилину молилися Богу,
За Мирне небо та світле майбуття.

Та печаль, журба і нестерпна біль,
Проводжають весну в холодну далечінь,
Йде на зустріч спекотнеє літо,
На полях колоситься пшениця і жито.

Літо, подаруй діткам відпочинок і радість,
Мирне небо, міцне здоров'ячко і жвавість,
Захисти від злого й ворожого,
Всім-всім маляткам Благословіння Божого!

Діти - наше світло і щасливе майбутнє,
Сонячні промінчики, які зігрівають весь світ,
Хай у всіх діток, буде дитинство - найкраще і незабутнє,
Молюсь за малят і передаю всім-всім привіт!

01.06.2023. С.М. Онисенко

Будинок культури
вмирає
Безславно,
Безсило,
Тихо.
Угору мовчазно
волає
стара
занедбана
стріха.
В одвірках
скрип - стогін.
На вікнах
дощ - сльози.
Сходи,
стіни -
убогі.
В безлюдних
кімнатах -
морозно.
Колони
зґвалтовані,
голі
шукають у натовпі
милість.
Віншують старі
тополі:
"Звершилось.
Звершилось.
Звершилось..."
Будинок культури
вмирає.
На клумбах
посохли квіти.
Ніхто не спитає.
Ніхто те не знає,
Як хоче
Будинок
жити.

***
На столі моїм троянда,
За вікном лілея.
Манить же мене лаванда
Дишу тільки нею.
Ні вуста твої червоні,
Ані личко біле
Серця мого у полоні
Мати не зуміли.
Лише кольору лаванди
Мигдалеві очі
Мої думи, мої мрії
Відпускать не хочуть.
У схованку яблуневу
Біля твого тину
Я до них, мій цвіт липневий,
Від війни прилину.

Люблю Вас,
голуби
високого польоту.
Вітрам ворожим
пОшуг мирний
не збороти.
Благу пшеницю
вибирайте із полови.
Над Україною
здіймаєтесь
знову,
знову.

Не бійтесь пазурів
лихих орлиних.
Несіть на крилах
вірність голубину
Для всіх,
хто у серцях своїх
незмінний,
Щоби любити
волю України.

Благослови їх,
благодатний Боже :
Нехай любов Твоя
оберігає, множить
Блаженну ,
чисту
голубину зграю -
Наш славний
український
Миколаїв!

Віват тобі,
Пісенна Примадонна!
Ти не злякалася
кремлівської горгони!
Постала проти
Ірода, тирана,
Мов Україна –
вільна,
нездоланна!
Прибравшись
у блакитне
мирне
небо,
Покоси жовті
одягла на себе.
Так Україною
осяявши Росію,
Ти нагадала їй
про українську мрію:
Привільно жити
без страхУ
на волі,
Ростити власний хліб
на власнім
полі,
Благословляти
друзів
хлібом-сіллю,
Колиску вішати
на калинове гілля
в саду вишневім,
в Україні -
не в Сибіру.
Дай Бог тобі
наснаги, щастя, миру,
Щоб
м*ск@лям глухим
твої слова
почути.
Свою одуреність
побачити,
збагнути.
Впізнати в «ангелі»
антихриста лихого.
Та не стелитися
облуднику під ноги.
Пісенна Пані!
Так!
Ти - Примадонна!
Благословив Господь
Твоє духовне лоно
Народжувати правду
дивним співом!
Радій у Господі,
Блаженна, Алла, Діво!

Нарцисами укотре перецвіла весна.
- Що далі, друже, вітре?
- Хто зна...
Хто зна...
Хто зна...
Півонія розквітне,
Синітиме бузок.
Ізнову трунок літній
Наповнить наш садок.
В бокалах заіскриться
романтика вина
Омріяне здійсниться -
Закінчиться війна.
Ти є, моя єдина,
А я, єдиний твій.
Для нас цвіте калина,
Буяє деревій.
У те квіткове море
Заринемо до дна...
Так буде зовсім скоро.
Лиш хай помре війна.

Світлана Онисенко

Чарівне дитинство

Дитинство - це ніжна і лагідна мама,
Чарі́вна, гарна, як квітка весня́на.
Дитинство - це добрий і сильний тато,
Рідна домівка, щастя і свято.

Дитинство - це обі́йми, усмішки, розваги,
Мечі́, пістолети, пластикові шпа́ги.
Дитинство - це чудова і дитяча казка,
Безтурботні дні, тепло і ласка.

Дитинство - це паперовий літачо́к,
Жабка, хлопушка, іграшковий їжачок.
Дитинство - це кораблик, білі паруса,
Із своїми друзями він у мандри вируша.

Дитинство - це пухкий і м'який ведмедик,
За столом частує бабусин вареник,
Дитинство - це пурпурові мильні пузирі,
Друзі, нумо гратися в нашому дворі!

Дитинство - це повітряний змій,
Він із ві́тром, у небо, високо взлетів,
Дитинство - це море, річка і пісок,
У полі ніжний і золотий колосок.

Біжу босо́ніж, поспішаю,
Як буде далі, я не знаю,
Росою вмиюсь, пісню заспіваю,
Спогад про дитинство мені душу зігріває.

22.05.2023.

Кохала наречена бузина
під білою весільною фатою
спекотний червень
там,
біля вікна,
де ми
колись
любилися з тобою.
За травнем я
пішов у білий дим.
З весною ти
розтанула
в тумані.
Ми розпрощалися
з буянням молодим,
залишивши півонію у брані
байдужого,
холодного криштАлю...
Кохана,
Що же буде
з нами
далі?

Хочу
під дощ...
Хочу
під зливу.
Хочу
сховатись
під тітчину
сливу
Бігти
крізь хлющ
за город
на гальорку
Їсти
з гілок
італійську угорку.
Там
з - поміж пальців
у срібні струмки
влучно метати
слизькі кісточки.
Не в акурат -
лише так,
щоб не дуже,
ноги побовтати
в теплій калюжі.
Узвару напитись,
хопить по ватрушці.
З тобою разом
на широкій подушці
заснути,
Моє Дитинство.

Біг собака у траві
СтежечкИ лишав криві.
Тучі затягнули небо...
Не прийду до тебе.
Зорі,
мрії
не мої.
Лицемірять солов'ї.
Чути,
бачити
багато
Та нема, що взяти.
Синьооке
Я НЕ БУДУ,
Світло - русе
Я НЕ ХОЧУ,
Прощавай, моя облудо)
Спокійної ночі.