У місті моєму
буяють каштани.
У місті моєму
квітує бузок.
Щоранку щасливі
розіспані мами
Хлоп'яток, дівчаток
ведуть в дитсадок.
Далеко на Півдні
ревуть канонади.
Далеко на Сході
гармати гудуть.
У місті моєму
купують розсаду.
В Олександрії
каштани цвітуть.
Мій хист із тобою,
моя Україно.
У рими вплітаю
до ворога лють.
Та серце завжди
на малій Батьківщині
Де рідні каштани
у травень ідуть.

Сиджу я ввечері на кухні,
П'ю чай, у голові слова.
Чую із вулиці звучання милозвучні,
Луна немов неонова.

Перед очима твої очі,
Такі глибокі, неначе дюни та піски,
Але питаюся щоночі,
Зі мною хочеш бути ти?

©_Alex.aaa_virshi_

Бережи себе, невпинно бережи!
Бо в пітьмі багато небезпек вирує.
Сильні сторони тихенько розв'яжи,
У момент коли краса чарує.

Знай і пам'ятай впродовж століття,
Всі шукають слабкості в тобі.
Тут у кожного всередині жахіття,
Головна мета - не зрадити собі.

Обіцяй у голос: йти і не здаватись,
Бо суспільство зваблює на лінь.
Кожен скаже навіть не старатись,
Краще буть покірним, як та тінь!

Ти не слухай слів й порад токсичних,
Успіх - діло впевнених із вогнищем в очах!
Зараз погляд прибери з фабричних,
Сфокусуйся на собі, відповідальність на твоїх плечах.

©_Alex.aaa_virshi_

Я піду за тобою навіть під кулі,
І пожертвую всім, що сама маю!
Зможу прийняти факт, що обманули,
Твоїм ворогам життя я обламаю.

Я віддам дорогоцінності душі,
Плоть і тіло, все, що зараз потребуєш,
Аби тільки чути сміх кожного разу у кімнаті,
Пригадав моменти, де сам мене рятуєш!

Я готова йти до пекла,
Щоб отримав ти білет до Раю!
Усередині мене іде дискусія запекла,
Будь зі мною як найдовше, таточку благаю.

Хочу плакати, кричати, руйнувати все навкруг,
Я не хочу чути й знати, що підешь у царство сну!
Всі думки, що втрата може відібрати щастя в мить,
Говориш, що не залишиш, але голос твій тремтить...

Як би не хотів і не благав ти долю,
Ці вислови й прохання ти шепчеш їх дарма,
Хоч на колінах стій і випробовуй свою волю,
Смерті закон - він вічний, як бумеранг чи карма!

©_Alex.aaa_virshi_

Димарі очиськами пустими
Небо поза хмарами шукають.
Хай погас вогонь,
немає диму -
Віримо :
на нас таки чекають:
рожеві кетяги бузку,
кохана постать на містку,
шурчання гілочок верби:
"Люби... Люби... Люби... Люби..."

Моя маленька радість ,
Мій янгол милий із небес.
Моя маленька Аделіна,
Ти витягнула з хаосу,для мене це прогрес.

Твої блакитні оченята
Дають мені можливість йти вперед.
Неначе котики й крольчата,
Дають пухнастих хмар ефект.

Твій сміх завжди такий дзвінкий,
А подив щирий, це не гра!
Нехай, ще зріст в тебе малий,
А в серці стільки вже добра...

Дивлюсь на тебе кожен раз,
І враз від щастя сльози,
Хочу закрити мое чудо від образ,
Усі невдачі і все зло прибрати як занози!

©_Alex.aaa_virshi_

Люблю я слухати людей,
Вникаючи у кожну мить.
Люблю допомогати їм,
Розмотуючи вузлик в нить.

Я просто млію, коли бачу,
Широку посмішку й вогонь в очах.
Всередині від щастя плачу,
Як зірки падають час від час!

І знаєш, мабудь, це мистецтво:
Послухати, щоб щось почуть.
Щоб подолать тобі ту відстань,
Пізнав людське нутро та бруд.

©_Alex.aaa_virshi_

Говори зі мною, друже, говори!
Не лишайся сам у вирі тиші.
Вислухаю завжди, ти не бійсь!
І прийду завжди на допомогу!

Говори зі мною, друже, говори!
Як би тяжко на душі не стало
Ти кричи, кидай та плач,
Все в собі тримати - буде гірше, ніж палач.

Я присяду поруч, обійму,
Хочеш обміняємось словами?
Хочеш просто помовчу?
Пригорну і ми про все забудем.

Говори зі мною, друже, говори!
Як би боляче, нестерпно не було.
Я прошу ніколи не мовчи,
І скажи уголос, що ховав давно.

©_Alex.aaa_virshi_

НЕХАЙ ДУША СПІВАЄ

Нехай душа співає без упину,
Й та пісня лине у світи, у даль,
Нехай шука для радості зернину,
А му́зику заграє хай скрипаль.

Нехай душа співає і не плаче,
А спориші ́у ній хай не ростуть,
І чорний ворон хай у лісі кряче,
Та й тугу хай вітри десь віднесу́ть.

Нехай душа співає і радіє,
Хай відійде́ від неї вся печаль,
На краще хай надія все жеврі́є,
Падінь нехай не знає і проваль.

Нехай душа співає стоголоссям,
І співу щоб упину не було́,
Бажання хай сплітаються в колосся,
Ключем хай б’є живильне джерело.

Нехай душа співа, про що захоче,
Той спів спинити, щоб ніхто не бравсь,
Душа – вона, створіння це жіноче,
Щоб розум в тую душу закохавсь.

Нехай душа співає і чарує,
Як треба, то накине хай вуаль,
Хай шепіт сво́го серця за́вжди чує,
Й до неї хай не зна дороги жаль.

Нехай душа співа й не знає втоми,
Щоб їй не був знайомий зовсім біль,
А пам’ять хай гортає їй альбоми,
Й ніко́ли щоб не сипали їй сіль.

04.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 983020