В твоїх очах піду на дно,
Щоб залишитися удвох.
В твоїх руках моє судно,
Тому вирішуй, куди направити обох.

Не знаю, що ти відчуваєш,
Коли у темраві прийде мій силует?
Але своїм ти поглядом мене лиш надихаєш,
А стать твоя як відьми амулет.

Твій голос наче ліс зрання,
В якому пташки гомонять.
Той ліс, де сила, віра і надія,
Танцюють вальс мети і мрії!

©_Alex.aaa_virshi_

Поки дивишся вгору на сонце,
Роздивлюся я очі твої.
В них побачу відкрите віконце,
Щоб навідатись туди увісні...

Як прийду я до тебе з просоння,
Не лякайся і не кричи!
Розкажу я тобі те прохання,
Яке не змогла у житті.

Написати я хочу охайно,
Не задумуючись про мету.
Знаєш, на душі моїй зараз так файно,
Ще хвилина й у мрії лечу.

Дивовижно на серці, зітхаю,
Досвід кричить десь в глибині.
Розумію, обох щось лякає,
Але хочу до тебе іти!

На момент перестану писати,
А в думках : "Чи читати йому?
Зможе відчуття він мої розділяти,
Чи як всі залишить одну?"

Прочитавши усе, що вгорі,
Розумію, що то не для мене.
Не для мене рахунок вести
Та вмикати залізо в собі!

Я відкрито і щиро прийду,
І тихенько присяду. Я поруч.
Кожен день ще сильніше хочу,
Роздивлятись твої очі на сонці!

©_Alex.aaa_virshi_

Вночі під лунним сяйвом згадаю твої очі,
Як мерехтіли зорі під супровід вовків...
І тихий вітерець неначебто в долонці
Розказував мені, як з розуму нас звів.

В ту ніч я пригадаю, як біля озера стояли,
Які слова лунали у сторону мою.
Всі дотики до тіла, збентеження, вагання...
Я все запам'ятала, прокинувшись в поту!

©_Alex.aaa_virshi_

Поговори зі мною, друже!
Відкрий таємні закутки,
Де зберігаєш каплі смутку
І де живе твій крик душі.

Поговори зі мною, друже!
Давай, давай, ти не вагайсь!
Я знаю боляче, але ти мужньо
Пройшов це все і не здавався!

Поговори зі мною, друже!
Ти прагнув вірити і йти,
І не зважав на оклик люду!
Ти мав призначення знайти,
Себе серед всесвітнього хаосу й бруду!

І ти знайшов, але яка ціна?
І різко наступила порожнеча...
Поговори зі мною, друже, говори...
Ласкаво скажу біля тебе .

©_Alex.aaa_virshi_

Колись ти згадаєш мене,
І з очей підуть сльози.
Колись ти покличешь до себе,
Але душа моя скаже досить.

Тоді закричиш, що змінився добряче,
Що погано без мене, що любишь назавжди.
В той момент моє серце заплаче,
Але гордість підніме й дорогу покаже.

Тоді схопиш за руку, впадеш на коліна,
Ти ж в нас цар і не звик програвати.
Але сердце в мені вже одягло залізо,
І не думає більше знімати.

І крокую я впевнено у життя вже без тебе!
Пам'ять досі викликає флешбеки.
Хочу знов стати сильною, гарною, й вільно
Обирати фарби для нової себе!

©_Alex.aaa_virshi_

Іноді буває так болісно на душі,
Що слів не вистачає, щоб це описати.
А в спину вструмлені гострі ножі,
І цей безжалістний біль не втамувати!

Голова так кипить від виру думок,
Але нічого вуста не шепочуть.
Ніби живеш ти в театрі ляльок,
Де, те і діло, зламати волю їх хочуть!

Кожен день ти стараєшся будувати нові мрії,
І сміливо йдеш долі наперекір,
Але розгублено шукаєш сили на дії,
Дивлячись навкруги. Уявляєш майбутній дім.

В цей момент нутро рветься назовні,
Тихо сповзає сльоза по щоці...
Але тіло сковано, ніби в бавовні,
Так і стоїш закам'яніло у думках с ножем у руці.

В цей момент ти слабкий і самотній,
Лишь птахів бачиш на небі ясн`ому,
Але потроху приходить спокій,
Береш себе в руки , і починаєш життя по-новому!

©_Alex.aaa_virshi_

Думки мої заполонив
Прекрасний хлопець з ЗСУ!
Зелений колір тих очей
Залишив розум мій без сну!

Я кожен день хочу почути,
Лише хвилинку приділи.
Що ти живий, що все в порядку,
Почути сміх твій голосний.

А як кричить і вилітає
У мене серденько з грудей,
Коли дзвоню тобі, а виклику немає;
Коли пишу, а відповідь ще досі не лунає!

Мені наразі соромно це все писати,
Бо зараз ТИ на фронті, а не я!
Не я під обстріли ходжу і засинаю,
Не я молюся вижити зрання.

Не я сиджу в окопі, говорючи з батьками,
І сльози ллються із очей,
Бо ти не знаешь, як сказати мамі,
Куди вас знову відправляють до тепер...

Як страх за рідних і себе
Охоплює тебе від ніг до голови.
Як зараз важко тобі нести автомат
Та йти вперед, втомившись та без сил!

Тримайся, рідний мій солдат!
Я поруч завжди біля тебе,
Чекатиму із вірою в очах,
Чекатиму завжди з теплом у серці!

©_Alex.aaa_virshi_

Кульбабкове щастя
тихенько присіло
на носика.
Йому посміхнулось
дрібне ластовиння
курносеньке
блакитнооке, руде,
молоде,
пухкогубе.
Дмухни на кульбабку -
наворожи нам
побачення, люба,
У старому кафе
на розі Єврейської
вулиці :
Там де акації
з небом приморським
цілуються.
Може ще раз
напророчить жадані
три крапки
Нашій любові
мала облетіла
кульбабка.

Вабний травень,
дядько жіночий,
Темно-сині
бузкові очі
До зорі цілував
серед трав
Поки місяць
у жито не впав.
В кожній жилі
любові джоулі.
Почуття
одвічні оголені
Сердець безумна
морзянка
до світанку :
" Ті, ті, та, та, та...
На зорі ти,
об-ма-ну-та.
Та, та, ті, ті, ті...
поцілунки травневі -
пусті."

... і обираючи між двох
ти помилився , моя доле
тобі самотності політ
дорожче тихої розмови...