Рибка срібляста
повітря ковтає,
Щоби пірнути
ізнов
в глибину:
Погляд хітливий
щоночі хапаю.
Кану у нього,
але не тону.
Наново
серце моє
викриває
Форму і зміст
одкровення твого:
знадоба,
та що лише
полюбляє -
Погляд хітливий...
Не більше того.

Ти увійшла
зі світла за дверима
У морок
повсякденного
буття,
Воістину моя
спасенна рима
Воістину мого
недопуття,
Крізь зашкарублі
напівтемні сіни
У тлінний храм
рокованого часу
Немов Кіпріда
із морської піни,
Немов Евтерпа
з вишини Парнасу.
Бездушний аркуш
дивом оживає,
Вбираючись
у життєдайні строфи.
І знов над ним
захоплено вмирає
Натхненний мученик
ліричної Голгофи,
Безмірно дякуючи
Небесам за милість
в агонії сповідати:
"Звершилось!"

Плакалась
до мене
березнева мжа
У старенький
модний
джинсовий
піджак
На любов зелену
квітневу
огненну,
невдержиму,
молоду,
Що до неї
я іду.
В піджаку
поношенім
до тебе,
хорошої.
Квітня мого
сорок
четвертого.

За дощами
сховаємось,
за хмарами.
Один одним
захворіємо,
замаримо.
У роси
світанку
не спитаємо.
Доки маримо -
Доти кохаємо.
Як свічками
забіліють
каштани,
Неквапливо
видужувать
станем:
Ти від мене -
я від тебе
у лікарні
Сьомого Неба,
Моя мила
сусідка
по палаті,
у блакитнім
крепдешиновім
платті.

Цукерку з'їла.
Кинула фантик.
Прошепотіла :
"Ти не романтик("
Байдуже вертіла
у пальцях
крокус,
Недбало впустила.
Сіла в автобус...
Вакансія
в серці майстра
відкрита :
запрошую айстру
на роль Маргарити.

***
Палюче добираю
ниті слів,
Щоб на папері
виткати натхнення.
Поднесь своє кохання
не зустрів,
Але побачив вірне
одкровення:
Метелик сів
на запашний чебрець,
коли прощалось
сонце із землею -
Моїй любові
доти не кінець,
Допоки не уздрюся
саме з нею.
Вона також
до того часу є
Покіль зі мною
зустрічі чекає.
Се одкровення
вірно постає,
Коли метелик
на чебрець сідає.

***
Тобі намалюю губки,
любка,
маковим.
Мені не однаково,
які маєш очі :
Нехай вони будуть
кольору ХОЧУ.
Подовжений сессон
черленої вишні.
Півусміх, узір -
звабливо грішні.
Личко овальне
трохи бліде.
Оригінальна
реальна,
ти де?..

ВИТВИЦЬКИЙ КРАЙ

( Візитівка )

Витви́цький край – душі́ колиска,
А се́ла всі – це ОТГ,
Мов намистинок ці́ла ни́зка,
Все миле серцю й дороге.
Витви́цький край – сіл розмаїття,
Де лине пісня голосна,
Існує не одне століття
І квітне, наче та весна.

ПРИСПІВ

Витви́цький краю, краю наш –
Перлино Прикарпаття,
До тебе линуть звідусіль
В красу – твоє́ ошаття.
Витви́цький краю, краю наш,
Усі ми – тво́ї діти,
Які збагачують тебе,
За тебе щоб радіти.

Витви́цький край – перлина наша,
Що в Прикарпатті причаївсь,
Душі́ й краси в нім повна чаша,
Тепло́м сердець наших зігрівсь.
Витви́цький край, немов зага́дка,
Яка торкнулася сердець,
Про нього дуже давня згадка,
Яку розносить й вітерець.

ПРИСПІВ

Витви́цький край – це рік початок,
Які, мов стрічечки течуть.
Культуру ро́дить із зерняток,
Що наші люди бережуть.
Витви́цький край – століть колосся
Обрядів, звичаїв, пісень,
З споконвіків так повелося –
Традицій повен кожен день.

16.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 977286

СЛУЖІННЯ МИСТЕЦТВУ

Багато місій в кожного в житті,
Одна із них – мистецтву послужити,
Вона – красуня, наче в вишитті,
Життя із нею марно не прожити.

Тримать культуру всім нам на крилі,
Примножувать її і зберігати,
Нехай пливуть у творчість кораблі,
Й висот нови́х талантами сягати.

Мистецтву ми з любов’ю послужім,
Сторицею воно усім віддячить,
Та головне – культуру збережім,
Нехай її вже світ увесь побачить.

Її гаптуймо словом защора́з,
Звеличуймо в поезії й піснями,
І пензлем ми творімо раз-у-раз –
То й квітнути все буде поміж нами.

Мистецтву ми служімо, як собі,
Воно є скарбом нашого народу,
Без нього ми зостанемось в журбі,
А без коріння і не буде роду.

Тому служім мистецтву залюбки –
Воно без нас зів’яне, почорніє,
Коли із ним у вир ідуть думки,
Тоді й культура наша не зотліє.

07.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 973153

***
Холоди минули -
полишили
сирість.
З того, що забули,
бережемо
милість.
Милуємо зглядом,
милуємо
тілом
згадку про відраду,
котра вщент
згоріла.
Березневе небо
рюмсає
дощами.
Любимось...
Так треба :
Милість
поміж нами.
Не вогонь у серці.
Не мороз
по шкірі -
двох нейтральних
терцій
березнева сирість.
Милуємо вірно -
маємо бажання:
Разом, неодмінно,
дочекатись травня.