Прошу повернися назад
Я змінюся і буду цікавим
Перестану бути як клятий маскарад
Ми ці маски оставим.
Буду собою, чесно
Я змінився, кажу від душі
Та видно нам було б "тєсно"
Бо непотрібним став я тобі.

А я все ще страдаю
Яким би я сильним не був
Дивлюсь твої відео кожного кожного дня
Не уявляєш чого я тільки не відчув

І гнів і заздрість, і біль, і смуток
Все що хоч нахлинуло в мені
Не можу спати ,клянусь, кожної ночі
Моя увага залишалась в тобі

Цей світ я не рахував чимось цікавим
Лиш ти цікавила мене увесь цей час
Здається зараз все стало більш печальним
З тобою зник мій світ одраз.
Олексій Постріл

Наш гнів не буде почутим
Я хочу далі мовчати
Щоб не стати забутим
Щоб друзів не ховати
Авжеж у мене в голові
Та від цього не легше
З головою ми цілий день одні
І не краплі менше
Не рятують види у вікні
Я не хочу бути їхнім "вмершим"
Буду триматися за кожне слово
Аби мати право на життя
Бо як то так без друзів
Вмерти й впасти в небуття
Олексій Постріл

Трупи мають мовчати
Не дихати у гробі
Сидіти мовчки тіло дерти
Не вилазити у ночі
Та що якщо трупи добрі
Люди щирі зазнавші лихо
Трупи вимикають ліхтарі
Щоб жити собі тихо

Хоч ліхтарі і знов погасли
Трупам буде це на користь
Хоч і мрії наші згасли
Ти відчуєш невагомість
Наче знову у космосі
Наче знову не труп
Наче знову у загрозі
Не відчувши свіжий грунт
Олексій Постріл

І погляд твій серед людей
Сердитий й гарний наче біль
І не відчувши натовпу тіней
Вчіпились погляди у бій

І твої очі стерли в мені
Останній мужній подих "Ха"
І мої очі ті криві
Не запам'яталися тобі

І ти забудеш бій
Серед натовпу сердець
І полюбиш як нового
Когось другого, бо я лише мрець

Олексій Постріл

Колись я проснувся, від того що мені не треба нікуди йти

Колись я відкрию для себе і захочу памʼятати цю мить

Колись я не втрачу свободи і пірну у повітря садиб

Колись я не втрачу свій гомін в голові і укрию собою твій дім

Колись я захочу співати пісні з хорошим мотивом для твоїх блядскіх богів

Колись я проснусь від того, що мені нікуди не треба йти Колись я знову пірну в цей світ з висоти
Колись я пірну у цей світ і мені захочеться тут жить

Колись я зупиню кров ще тече по спині моїх мрій
Колись повітря не вистачить на двох і я скину свій гнів

Колись я проснусь, коли ти рядом за мною сопиш

Колись я проснусь із тобою у найяскравішу місячну ніч

Колись ми розігрієм з тобою холоднішу в світі піч

Колись я проснусь від того що мені нікуди не треба йти Колись я знову захочу тут жить

Олексій Постріл

Мене охоплює злоба, коли хтось поруч з тобою. Мене душить ревність, коли ти ховаєш очі.

Мене рве на шматки, мені гірко вночі. А ти відчуєш це? Чи тече в тобі любов?

Бо в мені точно. Мене реально бісять люди, що торкають тіла твого І мої руки в бруді — вони тліють від крові його

Твій друг — not my hommie.
Твоїм друзям — піз***!
Я розіб’ю їхні пики об стіни,
і пил лишу замість сердець.
Олексій Постріл

Моя тактильність не дає мені спокою
моя тактильність душу рве перед тобою
Я так хочу відчувати наші руки з рукою
Та це не зі мною, я укритий пітьмою

З кимось другим ти будеш
Стоячи обніматись
З кимось люблячим більше
За руки триматись
Хоч єдиній тобі обіцяв
Ніколи не здаватись
Перед твоїми очами
Бажання мають ховатись

Чому я твій вічно навіки
А ти не любиш мене обійняти
Чому мої сльози крізь віки
Не можуть залишитись там постояти
Чому я так хочу тебе потримати
За руку ніжну романтично
Та ти і далі будеш цього уникати
Уникати любові як поняття фізичне
Олексій Постріл

Скло в легенях ріже трахею
Руки у спермі ховають секрети
Сонце в долині рівняється з землею
А чого добився ти?

А ти герой невдаха у вічно холодній квартирі
а ти герой що не зміг полюбити себе і тому ріжеш свою шию
А ти і не герой насправді, так копія людини
Ти нарцис навіть несправжній, твоя персона людиноподібна

У ночі сидиш в інтернеті
У днину сидиш на траві
На вулиці холодно дяки зимі
Тобі дуже страшно як і мені

Тільки дро**ш і іграєш в компи
Та кому то потрібний коли в тебе на меті
Стати найкращим у єб**ій контрі
Стати потрібним їй, а не собі

Скло у горлі ріже трахею
Руки у спермі ховають секрети
сонце в долині рівняється з землею
Нарциси розкрились, і ждуть панацею

Та чи я такий жорсткий
Що з неба рухнули листки
Клаптики небес
Та чи я такий слабкий
Щоб відштовхнутись від землі
Як вертухай Гермесс
Та чи я такий чужий
Щоб не замерзнути з тобою
І хребет мій був кривий
Лежачи в нарцисах донизу головою

Хай квітнуть нарциси
Хай живуть нарциси
Смерті не піддатливі

Олексій Постріл

По думках моїх кочівники
Твої тендітні руки на бедрі.
Твої шалені діти-очі
Зіб'ють мій сон у ночі…

Спонукає дорослішати твоя серйозність
Та не перевершить мою гордість
Я собою гордий шут !
Я рву під низом грунт !
Лиш би ви сміялись
Лиш би ти була щаслива
Лиш би всі навколо не ховались
І ти милесенька раділа
"ТЕБЕ НЕ ВИСТАЧАЄ"
Олексій Постріл

Помилився…

Да не помилився я бл***
Я лише зробив вибір
І не важливо як погублять
Через них я свій витвір

Кривдіть всюди су** витвір
Я же був такий нещасний
ти зневажаєш мій вибір?
Я ж повстав як бог прекрасний

Плюнивши в обличчя пітьмі

Заполонившій мої очі

Показавши усім кіхті

Стати мною всі охочі

Стати мною всі охочі
Та чи хотів би то я сам
Сам собі заплющив очі
Підкорившися вітрам
Боятись жити аж до ночі
І ховатися у снах
Такого життя не кожен хоче
Та я його уже віддав
Олексій Постріл