Де мій коханий чоловік?
На захист став він України,
А я сама звикаю жить,
Сама щоночі і щоднини.
Щоночі сон мина мене,
А я життя лежу, гортаю,
І забаваю, що війна,
І що сама я забуваю…
Щоночі, просто хочу вить,
Сама у льодяні постелі,
А він в дозорі десь стоїть,
Про мене думає напевно .
Так швидко пролетів той час,
Коли хотілось просто жити;
В достатку, а чи просто так,
Хотілось жити і любити…
Життя мчить стрімголов вперед,
О.Боже, дай мені ще сили,
Бо швидкість часу, як "мопед",
Який літає в нас щоднини.
Коханий мій, а я твоя,
Прийде й на нашу долю свято.
І ми зберемося разом,
Хай буде в нас гостей багато.
А так сама, сама,як перст.,.
Прошу у Бога допомоги.
Щоб він поміг нести той хрест,
Що дарував мені від Бога.
Коханий, важко так самій,
Сумую я і так скучаю.
Коли вже кінчиться війна?
Сама себе завжди питаю.
Повернешся і будем жить,
Як до війни жили з тобою.
Будем разом ми просто жить…
Бо так набридло жить самою…

03.09.2025

Оксана Колесникова

Піду на цвинтар, обійду
Алею Слави,
До кожного героя я звернуся,
Як їх багато, Боже, як багато!
До кожного по черзі низько поклонюся.

Подякую їм щиро я за сьогодення,
Подякую я їм я за майбуття.
За нас живих, життя вони поклали,
Батькам та рідним, наші співчуття…

О, Боже, подаруй їм рай небесний, до як
Пошли їм вічний спокій у раю,
Вони померли, але дух незламний!
Незламний дух, тобі до ніг ці квіти я кладу.

Кладу до ніг червоні маки,
Цукерки, печиво кладу,
Вони ходили у свої атаки,
Загинули, тепер вони в раю.

Хай буде царство вам небесне,
Хай буде пухом вам земля.
А ми приходить будем часто,
І шану віддаватимем щодня.

Нехай червоні маки сповіщають,
Що всі живі моляться за вас,
Ми вдячні вам за кожен тихий ранок,
Ми вдячні вам, за кожен тихий час…
05.09.25

Оксана Колесникова

Дочка сорочку батьку вишивала,
Коли прийшла до нас війна,
У кожен хрестик свою біль вшивала,
Бо батько на війні, його з ними нема…
Хотіла, щоб у новій вишиванці,
Повів її він під вінець,
Хотіла, щоб її він закружляв у танці,
Дочка і батько,- двоє дорогих сердець…
Вона вшивала у сорочку і радість і скупу сльозу,
Сама собі щось шепотіла…
І знову шила, шила в спокої і на льоту.
Сказала всим:-"дошию вишиванку,і закінчиться пекло,
Кінчиться війна,
Приїде батько, буде в нас весілля .
І я вже буду в парі,- не сама "…
Дошила…Шила дуже довго…
Але війна ще ширше поповзла,
На всі міста і села,
І на її дівочу долю,
Й на мамине спотворене життя…
…Прийшов в відпустку батько,
Так, було весілля!
Повів її у вишиванці під вінець.
Була щаслива лише мить,
Була щаслива! Але ж я знала, що війні ще не кінець…
21.09.2025

Оксана Колесникова

Незнаю, що відповісти дитині,
Коли ми чуємо гул дронів,
Не знаємо, чи будем жити,
І в наших жилах кров холоне.
Дітей нам треба захистити,
Та зберегти їхнє життя.
Бо московиті хочуть знищить,
Щоб не було в нас майбуття.
Дитина знов і знов питає:-
"Бабуль, ракети вже летять?!"
Вона питає і не знає,
Чи будем ранок ми стрічать…
А що відповісти? Незнаю.
Сама звикаю з цим всим жити.

І інколи я вслух питаю;-
"О, Божий сину, що робити?!"
Стаю така я безпорадна,
І гірша за малу дитину…
Незнаю я, чи буде завтра,
Чи ми усі гуртом загинем?..
Незнаю…Боже мій, як важко,
Ти підкажи нам ту молитву,
Яка усим нам допоможе,
Щоб закінчити цю гонитву ,
Щоб нам зійти із поля битви…
Але нема куди нам більше сходить.
Ми на своїй землі живем.
А ворог нашу землю топче,
Чекає коли ми усі помрем…
…Жорстокий цей реальний світ,
Ми в цьому світі безпорадні.
Так хочу, щоб жили усі без бід,
А так…лиш чуєм черги автоматні…
05.10.2025
Оксана Колесникова

Коли прийде до нас весна,
В церквах задзвонять українські дзвони.
Ми будем чути український гімн,
І більше не почуємо вночі як літають дрони.

Весна прекрасна принесе,
З вітрами мир і лагідну погоду.
Чекаємо вже відтепер усі весну,
Зустріти гідно щоб довготривалу перемогу.

Ми вклонемось захисникам своїм,
Які нам спокій дарували.
І низько вклонемось їхнім батькам,
За спокій, що синів своїх чекали .

У божім храмі ми запалимо свічки,
Усі гуртом читатимем молитву,
За цю весну,за сонце золоте,
І за життя щасливе, -не кроваву битву .

І буде мирне небо весняне,
На клумбах знов розквітнуть квіти.
Я щиро вдячна воїнам за це!
Що можу плакати і можу я радіти…

Діждемось! Кінчиться війна,
І в Україну повернуться люди,
Яких по світу цім розкилала вона,
Гуртом все відбудовувати будем.

Коли прийде до нас весна,
В церквах задзвонять українські дзвони.
Ми будем чути український гімн,
І більше не почуємо ніколи як літають дрони..
21.10.2025
.
Оксана Колесникова

Колись розповідати будем ми
своїм онукам,
Тоді колись, була у нас війна,
Тоді хотіли наші землі захопити ,
А українців, знищить всіх до тла…
Тепер живемо ми щасливі,
Стрічаєм з миром кожен ми світанок,
І васильки збираємо у житі,
І вдячні ми за кожен тихий ранок.
А пам'ятати будем, як збивали дрони…
Тяжкі й страшні були часи,
Як ворог сунув по усім кордонам,
А наші воїни тримались, як могли…
Ми не забудемо жахіття пекла.
Словами важко передати,
Коли ти чуєш, як свистить ракета,
А у солдата вже немає чим збивати…
Пережили…Будуємо ми Україну,
Без триколора,- з Українським стягом!
І щиро віримо, – розквітне Україна,
І буде жити в ній людей багато.
30.10.2025

Оксана Колесникова

Хіба можливо просто так забути рідну кров?
Рідну сестру з якою ми зростали?
Хіба можливо з серця вирвати любов,
Яку так просто взяли та безжально вкрали.
З дитинства ми були разом,
і, як поїхала в росію,- часто стрічались всі гуртом.
А потім їхній ідол знищив все,
Зламав життя, лишив лише надію…
З надією у серці живемо,
Хоча із кожним днем по трохи ми втрачаєм,
Та щиро віримо, що скоро буде довгожданний Мир,
Але коли він буде? Ми того не знаєм…

Оксана Колесникова

Передивляючись старі альбоми,
На фото прожите життя.
І вірні друзі, і знайомі поруч,
Є ті, що вже пішли у небуття…
Так промайнуло швидко все,
Перекрутить назад все не можливо,
Життя мчить стрімголов вперед,
Ти зранку прокидаєшся,-це диво.
Це просто диво, що згадати можеш,
Своє життя і прожиті роки,
Заварюєш ти каву так дбайливо
І згадуєш, як молодими ми були…
Сусіди… Це рідня навіки.
Ти з ними поруч,- радість чи біда,
Чи друзі мого чоловіка,
Хоча в живих вже багатьох нема …
Дівки- сусідки, з ким п'ємо ми каву,
Ми поруч з вами все життя,
Війна розкидала по світу,
І поруч багатьох живих нема…
Шануймося, бо час так швидко плине,
Хоча ще наче й не жили…
І злитися нам всім не треба,
Треба нам всім, лишатися людьми…
Перегортаючи листки свого альбому,
Я згадую усе своє життя…
І відганяю я несамовиту втому,
І згадую усе по фото, як буття…
Сусіди…Ви завжди пліч о пліч.
Чи радість чи біда прийшла…
Так будьмо поруч і надалі,
Хай буде в нас усіх щасливе майбуття.
29.10.2025

Оксана Колесникова

Мене тут запитав знайомий;-
Що означає в нас кохання і любов?
І мучить вже давно його питання,
Про це він подумки питає знов і знов.
Незнаю, що відповісти небозі?
Кохання треба відчувати серцем,
Воно запалює, воно бренить,
Воно співає, щастям засипа оселю,
Воно шепоче:-"ти навчись любить.'
Кохання оселяється у серці,
Коли довкола квітне все ,- весна!
Коли всі юні, молоді, веселі,
Воно приходить і тоді, коли на скронях сивина…
Любов,- це почуття, але інакше ,
"Любити можна сало, ковбасу,
Але кохати можна лише жінку,
Лише її, її одну…"
29.10.2025
Оксана Колесникова

Вертають із полону наших рідних,
Скалічених, спотворених людей,
Як гордо їх стрічати гідних,
Живих, хоробрих ,прямо серце із грудей…
Вдивитися у їхні очі,- жахи…
Це біль,- скалічена душа…
Як хочеться подякувати рідним,
Вклонитись низько за усе сповна.
Пережили тортури,голод,
Приниження від теї "кацапні",
В душі лишився тільки холод,
Страждання, біль від руської душі…
Братами себе називали,
Тепер для них ми лиш "хохли",
Братів- хохлів, в полон ті руські брали,
І катували, як могли…
Братів у нас уже немає,
Наші брати -це вороги,
Це окупанти всі жорстокі,
Це просто "рускіє кати"..
Всі землі наші відбирають,
Собі вишукують житло,
Вони там мародерять, убивають,
Гвалтують і калічать-українців більш, щоб не було…
…Ми є, були і завжди будем,
У нас свій прапор, гімн є свій,
Ми українці скільки житимем, то не забудем,
Війну, яку принесли "рускіє" нам в дім.
Скалічену. душею молодь,
Всіх обездоленних дітей ,
Як можна викрелить? Забути,?
І як з цим жити кожен день?
Молімося… Засяє мирне сонце,
І буде все, як то колись жилось…
Ми вилікуєм всі хвороби,
І загоєм рани,
А зараз треба молитви, щоб все збулось…

17.09.2025

Оксана Колесникова