Красиво й тихо було вранці,
І начебто війни нема.
У мудрій димці тік Дніпро -
Мовчазно думку навівав.

Він не одну і не одному
Зміг думку нав’язати.
І тоді тишею своєю
Щось намагався розказати.

В ранковому сумбурі він
Думку гоняв навколо себе.
Які красиві береги…
Як боронити вміють землю…

Як він сторіччями змиває
Землі української горе…
Як починаючись в росії,
Впадає потім в Чорне море…

Як не одне сторіччя він
Країну навпіл поділяв.
Не тільки географічно,
А й думки чутно розрізняв.

Ми один з одним спиричались
Ще за часів Хмельницького.
Захід до заходу схилявся,
Схід більше до російського.

І довго притирались ми,
Як чоловік з дружиною.
Сварились ми щодо майбутнього -
Майбутнього та з Україною.

Ми день за днем всі довгі роки
Йшли один одному на зустріч.
Щоб у годину лиходійну
Притиснутись змогли пліч-о-пліч.

Гуртуємось ми у війні
І стаємо все ближче.
Стискаємось один до одного
І до Дніпра щільніше.

Здається стогне вже Дніпро
В обіймах тісних єдності.
Все ближче береги його
Від нашої взаємності.

Не зможе більше розділяти -
Єдина вся країна.
Немає «заходу» і «сходу»,
Є тільки Україна.

11-08-2022

Ні, я ненавиджу війну, -
Худий я мир більше бажаю.
Та як воює вся країна
У мене заздрість викликає.

Не бачу я війскових дій -
Сиджу в глибокому тилу,
Але щоденно відчуваю,
Як воїни всіх бережуть.

Своєю єдністю, завзяттям,
Сміливістю, вмінням своїм
Вони понизити по рангу
Російську армію змогли.

А подивитесь на парламент, -
Без опозиції живе.
Що той парламент - опозиція?
Вже не знайти її ніде.
Єдині всі в своїх бажаннях:
«Країну треба рятувати!
Вже після перемоги ми
Почнемо знов дискутувати!»

А армія чиновників,
Все більше заздрість розбира.
Всі розуміють, що потрібно,
Щоб подолати ворога.
Немає паніки у них,
Усі в бою цілодобово.
Вони безпеку контролюють,
І як працює тил для фронту.

Я підлабузництво засуджую,
І раболепство не терплю,
Але що Президент - Зеленський, -
Заздрість пробуджує мою.
Патріотизмом він своїм
Підняти дух зумів країні,
Весь світ примусив ворошутись
Заради миру в Україні.

Айтішники в війну включились -
Всі громлять сайти ворогА .
Від неприкритої брехні
Простих «лікують» росіян.

І журналісти вже не б’ються
Зараз за новий матеріал,
Єдність свою всім демонструють,
Спокій надаючи словам.

А лікарі - святі то люди, -
Рятують світ без відпочинку -
Поранених, інфарктників,
Вагітних без зупинки…

І волонтери всіх професій
Об’єкти заздрості моєї.
Душевністю світ зігріваєте,
З війною боретесь душею.

Хто протестує в окупації,
Виказуючи це ворогу,
І хто, ховаючись в підвалах,
Сидить на лінії вогню,
Вони всі теж безцінний вклад
До перемоги роблять -
Не здаючись і не вітаючи
На радість ворогу.

Заздрю тому, що в Україні
Велика армія людей,
Що кожен день простими діями
Виборює мир для себе.

Так! Україна вся єдина -
Воює як одна сім’я!!
Заздрю собі я нескінченно,
Що Батьківщина це моя!!!

Що є таке любов до Батьківщини,
Словами дуже важко описати.
Це щось неявне, щось незрозуміле,
Це щось, що можна тільки відчувати.

В очах це туга підлітка, що хоче
Додому повернутися скоріш,
Його бажання вийти у свій двір,
Протест його, що з кожним днем сильніш.

Це біль за місто, де хоч не живеш,
Але дитинство там своє провів.
Це біль від знищення тих місць,
Що пам’ятають відчуття твої.

Це дискомфорт від того, що не вдома,
Не в тому місці, де господарь сам собі,
Від вимушеності кудись бігти
Для того, щоб дітей своїх спасти.

Це повне забуття, нерозуміння:
Як трапилось, і як все відбулось, -
Коли у пам’яті не збереглись події
Між «з дому вийшов» і «попав на фронт».

Це той момент, коли гучне «свої!»
Із незнайомцями єднає,
І їх коли з півслова розумієш,
І оклик цей коли життя спасає.

Це радість, що всередині палає,
За звершення людей, яких не знаєш,
Але приємним словом «наші»
Із гордістю їх називаєш.

Це збудження, печіння це у грУдях,
Коли звучить країни гімн,
Коли підспівуєш його з сльозами,
Бо кожне слово в ньому пережив.

Це вдячність долі коли відчуваєш
За те, що в світі є країна ця,
Яка «моєю» часто називається,
Яка пробуджує усі ці відчуття.

01-09-2022

Матусю рідна,батьку й брате,
Любіть ви землю свою все.
Бо як не стане її ,брате,то будеш плакать,
Плакать сильно й казати "за що мені це?"..
А мати скаже про балади й про слово віддане,
Яке сказать колись хотіла та вже все..

І тільки батько все згадає,
Спитає про мої слова..
Скаже сім'ї він,що вже знає,
Що знав з дитинства ці слова..
Любіть ви землю свою рідну.
За все,що дарує вона,
І пам'ятайте слова вічно,
Які сказала доня вам..

Мені не пощастило - жити у часи,
Що вибухнули жахами війни,
В яких розлука, смерть і руйнування
Є нескінченим фоном існування.

Мені не пощастило - потрапити у місце,
Війна де може вбити ціле місто.
Де з неба горе землю б’є щосили,
Те, що прискорює людей шлях до могили.

Мені не пощастило загубити й загубитися в пітьмі війни,
Себе у сутінках шукати з відчуттям вини.
Не жити довелось, а виживати,
А часом просто довелося існувати.

Та все ж безмежно пощастило у житті,
Бо поєднався із сталевими людьми,
Повітрям з ними дихаю одним,
Щоб ворога в війні перемогти.

Та пощастило жити у країні,
Відверта де любов до Батьківщини,
Де мужність заздрість в світі викликає,
Де щастя волею і єдністю плекають.

І хай країна ця не ідеальна,
Й поки війна в ній йде брутальна,
В часі і місці дуже пощастило
З людьми, які є України сила!

16-12-2022

Без сумніву, буде завтра,
Точно воно прИйде,
Ззовні буде бурхливим,
Всередині буде мирним.

Не буде кінця світу,
Не вб’є його битий туз, -
Туз, ззовні що дуже погрозливий,
Всередині боягуз.

Щурами загине армія,
За флейтою що його йде,
Яка лоском ззовні блищить,
Всередині вся гниє.

Прославлять в тим завтра героїв,
Що армію ту здолали.
Героїв, що ззовні прості,
Всередині наче із сталі.

І квітнути буде життям
У мирному завтра країна,
Ззовні яка синьо-жовта,
Всередині сильна і вільна.

20-12-2022

Це дуже важко зрозуміти,
Наповнює як Україна
Середину душі людини.

Торкнешся тільки, і крізь очі,
Наче то є очі дівочі,
Тече і камень душІ точить.

Як діамант сльоза стікає,
Наче її хтось добуває.
Любов’ю душу вивертає.

Болем, немов печаль родинна,
Бідою, що усіх єдина,
Виплескується Україна.

Це дуже важко зрозуміти,
Не розуму це лабіринти,
Душі це несвідомі квіти…

І в цьому єдність є країни,
В нас, мов до матері в дитини,
По край любов до Батьківщини.

02-01-2023

Немає місця в Україні,
Де не лунала би тривога,
Яке б в війні не потерпало,
Де не було би війни горя.

Немає вулиці в країні,
Де не зустрілись би військові,
І там, де пісня українська
Не викликала б в людей сльози.

Немає місця в Україні
Де не стрекоче генератор,
Як символ спротиву країни,
Яка бажає працювати.

Немає цвинтаря такого,
Війна з яким би не зіткнулась,
Де не лунав би гімн країни,
Землі б коліно не торкнулось.

Немає місця в Україні,
Свого героя що не знає,
І де відвертість вшанування
Сльозою серце не вражає.

Мольби немає в Україні,
Той, душу що не вивертає,
Яка не переходить в крик,
Мир Україні не вблагає.

Немає місця в Україні,
Того, що на війну не встало,
Місця, яке горе одне
З країною б не поєднало…

17-01-2023

Акровірш

Патріотизм - любов до Батьківщини!

Похилила голівку моя Україна,
А гіркі сльози котяться з очей,
Тихенько, з червоною калиною гомоніла,
Рідна матінка не доспала ноче́й.
І, скільки ще будемо страждати?
Ох, гинуть невинні люди,
Тебе, єдину, захищають солдати,
лИцарі незламні, проженуть іуду!
З дитячих сердець, хай йде все погане,
Мирне небо і сонце, завжди будуть з нами!
-
Лихі часи подолаємо, тільки б бути ра́зом,
Юроди́вим ніколи не пробачимо!
Біль зали́шиться крижаним снігопадом,
О, Всевишній, багатьох вже не побачимо...
Вбивці, палачі, окупанти... Свою Батьківщину не зрадимо!

До́ні і сини́ - справжні патріоти,
Обіймають свою неньку, плачуть від скорботи.

Батьківщина - мальовнича і свята,
А скільки в ній ласки, доброти і тепла,
Ти бережи її, не віддавай нікому!
тЬмяний світ від горя й біди, відчуваю втому,
Коли буде воля, на нашій Вкраїні?
Іноді страх переповнює груди,
Вітчизна-мати в нас - одна і єдина,
Щаслива вона, щасливі і люди!
мИ помолимося Богу, за Україну милу,
Нехай в серці живуть Віра і Надія,
жИти в мирі - здійсниться наша мрія!

30.05.2023. С.М. Онисенко

Тепер я знаю, що таке свобода,
Вона в простесеньких речах.
Спокійний ранок, кава, гості,
Дні без тривог, без страху у серцях!

Свобода - мати поруч друзів,
Живих батьків, здоровья, сон.
Не боячись йти по дорозі,
І не тікати закордон!

Тоді, коли не плаче мати ,
Тримаючи від нелюдей чуже дитя.
Свобода - прокидатись не в окопі,
Не бачити в країні кровопролиття!

Вона в словах, що кажеш ти спокійно,
В думках, які з'являються в віршах.
У праві вибирати мову вільно,
Незламну боротьбу вести на аркушах.

Свобода - це так мало й так багато,
Та річ, яку знецінювали ми.
Не помічаючи її в буденності пихато,
Наше відношення змінилося із подихом війни!

©_Alex.aaa_virshi_