На лоні рідної землі, Де сонце грає в небесах, Там, де Дніпро, мов срібло, пливе, Бринить у серці радісний зв’язок. Вишиванки, як барви весни, Селянські руки, що землю плекають, В них — душа народу, в них — історія, І в кожній стежці — любов, що не зникає.
В українському селі, де час співа, Де звуки природи — мелодія дня, Лунає пісня, що в серці живе, Про козацьку славу, про волю, про нас. Там, під небом ясним, у вишневих садах, Ми віримо в мрії, в красу і в любов, Бо в нашій душі, як у ріці Дніпро, Тече сила і гордість, що знову зросте.
О, український прапор, жовто-синій, Символ надії, свободи, краси, Вітрила твої вітром надії, Летять над полями, над нашими мріями. Кожен стяг — це пісня, що в серці звучить, Про землю, про волю, про рідний поріг, Ми разом, як вітрила, підняті в небі, В єдності нашій — безмежна краса.
Серед полів, де колосся гнеться, Селяни в вишиванках, як зірки вночі, Працюють з любов’ю, з надією в серці, Вони — наші герої, що землю несуть. В їхніх очах — безмежний простір, В їхніх руках — сила, що зростає в нас, В кожному дні, в кожному кроці, Вони — символи нашої вічної ласки.
У лузі, де квітнуть волошки, І вітри шепочуть, мов давні казки, Там, де річка Дніпро, як срібна стрічка, Тече між селами, даруючи мир. З ранку до вечора, в небі — зорі, Село моє — це свято, це вічний обряд, І в кожній пісні, у кожному слові, Звучить українська душа, як молитва.
Вітрила на човнах, що пливуть по Дніпру, Ведуть нас до мрій, до безкрайніх висот, Ми — козаки, вояки, вільні, як вітер, Зберігаємо пам’ять, що в серці живе. Від Канева до Києва, від Львова до Криму, В єдності нашій — сила, в нашій крові, Ми — символи надії, любові, волі, В кожному дні, в кожному році.
В кожному дні, що минає, — історія, В кожній краплі поту — безсмертна слава, Ми будуємо мости, де серце палає, Від покоління до покоління — жива мова. Слово рідне, як пісня, що лине в небі, Воно об’єднує нас, як ріка — береги, В його мелодії — тепло і надія, В кожному рядку — дух нашої землі.
З-під небесного зору, з-під сонячних променів, Малюю картину, де пахне весною, Там, де вишиванки — не просто одяг, А символи віри, надії, безкраїх мрій. У кожному стіжку — історія роду, У кожному малюнку — пісня і крик, Вони, як зірки, що світять у ночі, Яскраво вказують шлях до нових висот.
О, річко, Дніпро , ти — наша пам’ять, Ти — свідок століть, ти — мати, ти — друг, Твої води несуть до нас спогади, Про козацьку славу, про мрії, про дух. Нехай у твоїх обіймах минає час, Нехай наші пісні лунають у хвилях, Ми будемо вірити в те, що є правда, В те, що наш шлях — це шлях до зірок.
Тож зберігаймо, народе, свою символіку, Піднімемо прапор, з гордістю у серці, Ми — нація мрійників, вільних, як вітер, Ми — символи любові, надії, краси. Нехай наша пісня лунає в усіх куточках, Нехай кожен з нас вірить у свій шлях, Бо в єдності нашій — безмежна сила, В українській душі — вічна краса!
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
