Україна, земля неньки моєї,
Де вільні душі народу грають.
Тут степи широкі, тут гори високі,
Тут дзвінкі річки в долині співають.

Від Карпат синіх до Дніпра могутнього,
Тече суверенітет, мов потік.
Тут пісня кобзарів лунає в небесах,
Славить українців, їхні подвиги навіки.

Патріоти наші, сильний наш народ,
Серцем і душею вірний рідній землі.
За волю й незалежність, за свою свободу,
Ми боремося завзято, мов веслі .

Та Україна це не лише земля,
Це культура, мова, історія велика.
Тут герої вічні, як великі сини,
Ідуть вперед, не знаючи перешкод.

Ой, Україно моя, ти край красуня,
Де сонце сяє яскравіше ніж десь.
Твій народ вірний, мужній і відважний,
І вірить у світле, у кращий завтрашній день.

Українці, народ вільний і смілий,
Хто в боротьбі з лихом завжди стоїть,
Серцем гордий, мов високий дуб,
Та йому з роками не хитне клуб.

Українці, мов хвилі великі,
Що обминають камені й греблі,
Не зламати їхнього духу,
Бо в серцях мають вони вогонь святий.

Земля туга, але родюча,
Дарує щедро всім, хто пахарює,
І кожен клаптик землі люблять,
Бо цей народ , як наша ненька, мати-земля.

Життя українця трудом сповнене,
Та його доля - це боротьба й мрії,
Пройде він через вогні й води,
Щоб зберегти свою вічну свободу.

І хай він завжди буде смілим,
І хай не тремтять йому руки.
Бо в серцях українців тече кров,
Славетних предків, мужніх синів.

У серцях гідних, незламних людей,
Де воля несе світлий прапор свій.
У сучасній країні , ми сильні, коли стали в бій,
Україна вистоїть, немов дуб гіркий.

На майдані Незалежності , де серця бились в такт,
Лунали гасла, мов могутній дзвін часу.
Незламність народу, наче стальний оберіг,
Пройняла в душі, як вітрильник кораблю.

З кров'ю і сльозами, та пам'яттю страждань ,
Вкривались дороги відваги й надії.
Із Криму в схід, де загорівся світанок,
Тривалою піснею співає героям , як щебече соловейко .

Але , на сьогодні , для країни важкі дні,
Знову на порозі випробувань і складнощі.
Але серця незламні, як сталеві обрії ,
В них палає віра, як світанкова зоря.

Ідуть вперед, несучи свою мрію,
Спільно, рука об руку, на майбуття зірвати цвіт.
Незламність – в цьому слові мудрість і сила,
Україна, ти невгамовна, непокірна, крізь час велика.

На полі світанку, де розквітає луг,
Мрія про Україну, як пісня наша, туга.
Серце в бур'яні, ритмічно б'ється вночі,
Віршами виткана, мов вишивана вишивка.

Золоті промені освітлюють поля,
Дніпро тече своїм дивовижним шляхом.
Кобзар в степу, ніжно лине мелодія,
Ритмічна поезія, мов чарівний пташиний спів.

Щедрий колосок, як струни гітари,
В кожнім рядку тайна, як глибина у вогні.
Мрія про Україну, як насичена зоря,
Летюча, як ластівка, в світі кольорових вітрил.

Струнки думки вплітаються в вірші,
Ритмічна симфонія, мов весняний вальс.
Шепоче трава, де пливуть ріки,
Мрія — це мелодія, в її звуках відгукуються гори.

Крокуючи стежками , країною своєю,
Ми тикаємо ритми, як вишиванка барвиста.
У кожному слові дзвенить кобзарська струна,
Мріємо про Україну, в ритмі якої луна.

Велика поема, мов танець племенючих вогнів,
Де кожна строфа — це душа, що летить вгору.
Мрія про Україну, в ритмі якої виграє час,
Сплітаємо слова, мов весняний квітучий вінок.

На вкрай землі, де хліб і мак весняний,
Веселка гасне, як дим, серед війни.
Відлуння кроків, туга в очах жінки,
Війна в Україні – невідомий ліміт.

Сплелась тканина зі сліз і відваги,
Де кожен камінь – свідок відчаю.
Серце країни в огні горить знову,
Війна в Україні – біль і відсутність миру.

Брат за брата встане на захист країни рідної ,
Матері чекають, навіть не сплять цілі ночі.
Але серце в них не знає без спокою,
Бо любов їхня – як світло в темряві.

Навколо стріляють слова і пулі,
Лунає мовчання від тяжкого грому.
Але в серці тут лунає лише молитва,
Війна в Україні – це випробування любові.

Нехай же весна знову осягає сходами,
На поле вернуться великі патріоти .
І знову буде в руках кожен хлопчина
Нехай усі люди повернуться з неволі.

Війна в Україні – біль наш і пекло,
Але в щедрих серцях воскресне надія.
Бо любов і сила – наш єдиний щит,
І Україна завжди буде в світі жити.

Десь у світі, у країнах,
Воля-віра кожного народу.
Вона дарить щире серце,
Вірну любов, світлу душу.
Мрія кожного українця,
Воля, як смілива душа.
Україна, країна дивовижна,
Мова мелодійна.
Така гарна і красива,
Вільна та нескорена.
Щира та безмежна,
Співає, як пташина.
Колись прийшов плачевний день,
Почали по всім стріляти.
Почали вбивати нас,
І настав той самий час.
Сильна та нестерпна біль,
Виділяється до сліз.
Але мужні та єдині,
Сильні і незламні.
Духом неперевершені,
Українці , рідні наші.
Йдуть ворога вбивати,
Нашу землю захищати.
Від царської імперії,
Яка збирається забрати волю нашу.
Яка знищує , як вогонь,
Яка знищує культуру.
Вільного народу,
Але ми сильні козаки.
І незламні мужні люди,
Боремся за землю.
За правду , за віру,
За любов , за довіру.
За душу , за наше серце,
За нашу українську волю .

Живи ,наша Україна,
Прекрасна і сильна.
Живи, наша ненька,
Мужня й неймовірна.
І ось , з тобою мирний народ,
Вільні українці козацького роду.
Пісні співають, як соловей щебече,
Звучить мелодійно, як ріка тече.
Не віддамо нашу землю нікому,
Як козаки, захищаємо країну по-чоловічому.
Як кров тече , через бій,
Але все ще є великі надії.
Україно, памʼятай, наша рідненька,
Ти, немов скарб, щастя несеш, як перлина.
Своєю дивовижною природою красивою,
І горами і лісами, з неймовірною красою.
З полями пшениці, з символом чорнобривців,
З великими ріками, з берегами морів.
З найвідоміших чорноземів,
Та й з чарівних садів.
Та й ми , всі українці, як одна родина,
Усі ми найгарніші , як чудова перлина.
Бо нас не здолати,
Нас не перемогти.
Бо , Україна- це ми всі разом,
З сильним і вільним українським народом.

На полі честі, де вітри воєнні віяли,
Встали українські воїни, сини свого краю.
Серцям мужнім б’ються в ритмі вітчизняних пісень,
Вони – стражі волі, носії святого вогню.

Залізні море важких випробувань,
Але в їхніх очах світиться відданість і сила.
На грудях понесені тисячі військових медалей,
Вони – герої, покликані захищати землю свою.

Вогненні дні, коли гукав грім війни,
Українські воїни стояли непохитні.
Слово "відступ" для них – невідоме слово,
Вони йшли вперед, як велика сила великого слова.

Не кайдани, а обійми волі їх обгортають,
Серцям несуть вони крила вільності.
В кожному кроці, як в руслі весняних рік,
Українські воїни несуть світло високе.

На сході сонце знову витягло вогненні промені,
І воїни українські, ніби сталевий меч.
Боронять свою землю, ніжну матінку,
Вони – лицарі в своїй великій епопеї.

О, українські воїни, в грудях вас серце б’є,
Як сокіл вгору, як вода весняна тече.
Нехай вас оберігає мудрість предків,
Слава вам, героям великого рідного краю!

Не розумію того люду,
Що десь тіка в чужі краї
По кращу долю, я не суджу,
Всього лиш роздуми мої.

Мені моя земля ситніша,
І найсмачніша тут вода,
І найрідніша, наймиліша,
Найзеленіша й золота!

Колись казала й тепер кажу,
Що не позарюсь на чуже,
І Україну я не зраджу,
Тут найдорожче все, святе!

18.06.2023.

Російський хлопчик
Як у тебе справи?
Тобі не соромно за свій народ?
Коли лягають ваші хлопці, та ідуть в полон

Тобі не сумно, що така держава?
Бере і розкрадає все..
Так, у нас нічим не краще, я це знаю.
Але ми боримось, за гідність, та своє

У вас нема війни в країні
В нас і в вас, воєнний стан
Але у вас є пропаганда
Котра зомбує всіх підряд

У вас немає тих тривог
Ви живите як жили
Але росія та народ!
Ви візьмете завжди, від всіх на рот!

А що у вас, літають в небі дрони?
А що у вас, сидить мати полоні?
У вас все добре, я це знаю.
Але Крим з Донбасом наш, я вам обіцяю!