В тривожний час простягаю Тобі руки, Україно!
Надійно обіймаю довірливим серцем й душею.
Тривожні реалії зійшлися в один потік воєдино.
Без Тебе моє життя - неможливе, поза межею.

Кожен оголений нерв страждає за Батьківщину,
Кожна щонайменша клітиночка чутливого тіла.
Радісно здіймаюсь з Тобою на високу вершину.
Різко падаю в глибоку прірву, коли Ти - безсила.

Ще ніколи так вірно й сильно я Тебе не любила,
Не хвилювалась за всіх, у розпачі такім не жила.
Надія і віра в завтрашній день ще так не жевріла.
Лихоліття... Відданість заструменіла, мов ожила.

Обладунки воїна Ти вдягнула сміливо, вимушено,
Хоч воліла би прожити з народом у мирі та злагоді.
Не Тобою спокійне й розмірене життя порушено.
Наш сусід — загарбник, агресор, злодій... Годі!

Невимовним болем ятряться Твої незагоєні рани.
На красивих просторах прижилися горе й жура.
Знищені села та міста, вибухи, ракети, нагани... -
Невластива для нашої доброї, мирної нації аура.

Я з острахом проживаю кожен день й кожну ніч.
Благаю Бога, щоб дарував нам переможний ранок.
Хто здатен захищати Тебе - “на нулі” пліч-о-пліч.
На нас чекає останній, але жорстокий поєдинок.

Відважно проходиш свої терни, героїчна Україно!
Подає надію волелюбна іскра в нескорених очах.
Помстись за той біль, що народу і землі заподіяно.
Достойно пройди історичний, визвольний шлях.

Ти славишся у світі силою волі народного духу.
Збройні Сили України знищують ненависні пути.
Відкидають в минуле жертовну та зловісну віху.
То кому ж, як не Тобі, у світовій спільноті бути?

Нехай благодатний вогонь цих Великодних свят
Зцілить всі Твої болючі рани, нескорена Україно!
Попереду — перемога. Суду не омине жоден кат.
Зернами любові, надії, добра буде землю засіяно.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Хочу жити в Україні.
Тут цвітуть волошки сині.
Край наш мальви прикрашають.
Вони дух мій воскрешають.

Пізнають нас всі по мові.
Люди - щедрі й гонорові.
Чорнобривці біля хати
Будуть радо всіх стрічати.

Кущ калини - споконвічний.
Вишиваний одяг - вічний.
Український дух - незламний.
Він до волі є нестримний.

Земля славиться житами,
Пшеницями, ячменями.
Наш народ є роботящий.
В усім світі він - найкращий.

Серце в українців - добре
Та в бою воно - хоробре.
Вміють край свій захищати,
Рідну землю прикрашати.

Тут танцюють і співають,
Бо культуру власну мають.
Здатні гарно працювати
Та ще й мило жартувати.

Нація в нас - мудра, славна.
Вона - знана вже віддавна.
Небу молиться сердечно
Та поводиться велично.

Кує в битвах перемогу.
В майбуття кладе дорогу.
Світлі помисли - в нас, мрії.
Ще прийдуть дні золотії.

Гарні землі є й довкола.
Серцю - милі рідні кола.
Буду в радості та горі
В українському просторі.

Хочу жити в Україні.
Тут у неба - очі сині.
Жовтим стеляться хліба.
Щира Богу йде мольба.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Моя Україна, моя Батьківщина розкішна, прекрасна, чарівна.Тут мій дім, моя родина. Природа з посмішкою дарує нам гарний настрій, натхнення жити, радіти, кохати і просто любити...
Природа жива, казкова, неповторна і така багата. В Україні є густі ліси, просторі степи, лани широкополі, сині річки, тихі озера, різнобарвні квіти і багато різних птахів, звірів і тварин.
Скільки б не гнітили нашу неньку, нашу рідну земельку, ми маємо вірити в неї, в її світле і найкраще майбутнє, бо ми її діти - сини і доньки, патріоти. Ми повинні захищати, обороняти, робити її кращою.
У кожної людини в серці Батьківщина - це місце, де вона народилася та виросла. Тут мама і тато, бабуся і дідусь.
Рідна стежинка, яка веде до моєї домівки... Я так мрію про мирне і чисте небо, про волю, свободу та незалежність моєї держави.
Я живу тобою моя Україно, в моєму серці ти одна і єдина, неповторна і красива. Обожнюю спів соловейка, твою мову мелодійну, мамину українську колискову, червону калину. А який має свіжий аромат квітучих садів, гарних і пахучих квітів, трав, які навіть лікують, а як же смачно пахнуть спілі яблука і груші...
Вірю, мрію і знаю, ми всі - єдиний народ, ми - сильні і непереможні, ми - Україна, нас ніхто не поставить на коліна!

01.04.2023. С.М. Онисенко

О, Всевишній, люди потомились,
Тобі, в молитвах, плачучи вклонились,
За кожного, хто віддав своє життя,
За щасливе найкраще майбуття́.

Ми ще сильнішими стаємо від болю,
Будемо боротися за нашу волю!
Бог з нами, він дає нам сили,
Віру в Перемогу ще не вбили!

Хай здійсняться всі мрії і бажання,
Щоб закінчилися горе і страждання,
Хай запанує радість і щастя,
Зазеленіють ліси палкі і прекрасні.

Розільються річки синьоокі,
Запалають гаї рум'янощокі,
Сонечко зігріє всю нашу земельку,
Діточок маленьких і людські серденька.

Мрію і вірю, ми будемо жити,
Як раніше, у мирі, кохати й любити,
Живу в надії, проганяю тугу і печаль,
Ми сильні духом, міцніші за сталь.

Не дамо нікому осквернити , Спаплюжити нашу рідну мову,
Об'єднавшись, ми зможемо звільнити,
Україну веселу і різнокольорову!

01.04.2023. С.М. Онисенко

Як хочеться для рідних гарних днів
Щоб не здригались від сирени повсякчас
Добрих світанків і веселих вечорів
Ночей спокійних хочу рідні я для вас!

Так хочу я, щоб все оце жахіття
Миттєво відлетіло в небуття
Щоб нелюди були прокляті на століття
А для людей, щоб мир настав на все життя

Я дуже хочу, щоб всі щирі українці
Лишались вільними, як і було раніше
І жити вдома, чи в чужій провінції
Щоб самі люди, не обставини за них вирішували

Хтось скаже: мрій, це зовсім не шкідливо!
А я вам відповім: думки матеріальні!
Тож ви зі мною мрійте теж сміливо
Скоріше згинуть ті потвори аморальні!

Я вірю в ЗСУ й молюся Богу
Ось зовсім скоро запанує мирний час
Для миру необхідна тільки наша Перемога
Так щиро хочу рідні, я її для нас!

Автор: Лілія Ходус

Наче два світи стала Україна…
В когось власний «розквіт» а в когось руїни
Хтось за рідну землю віддає життя
А хтось себе показує, яке воно є сміття

Один із світів гроші, інший стрілянина
Хтось виявився хорошим а хтось став скотина
Хтось за те, щоб жити вільно віддає останє
А комусь однаково, житиме і у стайні

Одні на передовій служать народові
А інші в цей час торгують свободою
Ті що в окопах себе не жаліють
А безпринципові на них «руки гріють»

Одні у тилу працюють, виборюють Незалежність
Інших ніби це не стосується, непотрібні лежні
Одні волонтерять весь час, роблять неможливе
Іншим ще не «прилитіло» мабуть, то їм і не важливо

Хтось стрімко сивіє, бо знов страшна битва
Лиш на Бога уповає у щирій молитві
А хтось ниє постійно: Це має скінчитися!
Нічого не роблячі, не проти й скоритися

Нас більше згуртованих, вартих Перемоги!
Продажні й байдужі ідіть геть з дороги!
Кожен сам обрав собі, якою йти стежиною
Наче два світи тепер стала Україна…

Автор: Лілія Ходус

Я - щаслива людина...
В мріях до зірок вже навчилась злітати.
Розкішно цвіте в моїм серці калина
І живе в нім Україна - Батьківщина-мати.

Я - щаслива людина...
Люблю отчий дім, край, земляків.
На п'єдесталі - діти, сім'я, родина
Та вічна шана і любов до батьків.

Я - щаслива людина...
Закохана в поетичні рими.
Різною буває моя ніч і днина
Та я з Вами радію й плачу ними.

Я - щаслива людина...
Люблю життя, щоб у нім не було:
Тоді, як воно - красиве, мов перлина,
І тоді, як журбою в серці залягло.

Я - щаслива людина...
Люблю людей кардинально різних.
Мене вабить душа, а не одежина,
І надійність в хвилинах грізних.

Я - щаслива людина...
Незалежно від віку, знаходжу себе.
В мені - заведена робоча пружина.
Є свої хобі. Радує небо сіре й голубе.

Я - щаслива людина...
Мій тонус підіймає духмяна кава.
Захоплює кожна тварина й рослина.
Настрою додає пташина ласкава.

Я - щаслива людина...
Отримую задоволення від того, що маю.
Цінністю є кожна прожита хвилина.
От тільки війною серце на дрібні куски краю.

Вже не змінюся. Такою й залишусь...
Знайду позитив там, де ніколи ніхто не шукав.
З любов'ю до життя я в майбутнє впишусь.
Наберуся сили від дерев, квітів, трав...

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Доброволець не злякався,
У воєнну форму він убрався,
Його місія - за правду воювати,
Свою Батьківщину пішов захищати.
Не здається, боронить свою землю,
Йде вперд, не опускає своїх очей,
"Я все, заради діточок стерплю,
Хоч і прийдеться не доспати холодних ночей!..".
"Тільки повернися живим мій синочку!"
Просить і молиться його рідна ненька,
Вишила йому оберіг в дорогу - білу сорочку,
Все чекає його, не їсть і не спить бідненька.
Доброволець - обраний богом солдат,
Міцно тримає в руках свій тяжкий автомат,
Синьо-жовтий стяг покриває його плечі,
Він співає український гімн для своєї малечі.
Бережіть себе соколи-соколята!
Наші непереможні хлопці та дівчата,
Повертайтеся живими додому!
Щоб ваші ніженьки ніколи не відчували втому.

14.03.2023. С.М. Онисенко

Очі Бога сумні...

Очі Бога сумні, споглядають на нас,
Він гірко плаче разом з нами,
Завжди, всюди і повсякчас,
У молитвах згадують його мами...

Божі сльози, холодним дощем, падають з небес,
Печаль і сум наших поетів і поетес,
Чорні хмари густо вкривають небо,
Так хочеться, щоб було спокійно й те́пло.

Хай не згасне в наших серцях ніколи:
Мудрість, Віра, Надія і Любов,
Хай квітнуть пахучі голубі матіоли,
Дзвінко співають солов'ї зелених дібров.

11.03.2023. С.М. Онисенко

Твої слова звучать, як завше!
Кожне до серця доторкнеться,
І в душу світлом знов проллється.
Живеш ти серед нас,
Пророк Шевченко Тарас