Де б не жила, моя душа з тобою
Для мене ти лишаєшся єдина
За тебе я завжди стою горою
Моя незламна, рідна Батьківщина!

Не добрий скаже, що любити з-за кордону
Будь хто гаразд, знецінивши слова
Збагне лиш той хто теж лишився дому
І в світі став мов квітка польова

Чекати, сумувати та любити
Це безумовно все дієслова
Можна і дома сидячі нічого не робити
А на чужбині закатати рукава

Не поспішайте емігрантів ви судити
А спробуйте робити щось своє
Бо не важливо де ти будеш жити
Важливо інше, хто в житті ти є.

Автор: Лілія Ходус

І буде мир, і буде перемога!
І знов над нами небо чисте та ясне.
І соловей нам заспіває пісню
Про рідний край в якому він живе.
Розквітне знов калина край дороги
Вітати буде всіх, хто повз неї іде.
А вітер віднесе кудись далеко
Весь смуток, що в душі нашій живе.
Огорне сонячне проміння землю,
Мов, обіймає з теплотою нас.
Не буде більше в нашій Україні
Ні сліз, ні горя, ні образ.
Лиш щастя й радість панувати будуть,
Лиш спокій й затишок прийдуть.
Вкраїна мила процвітати буде,
Бо в ній найкращі людоньки живуть.

Ви - воїни добра!
Ви - воїни світла!
Ви - наші любі й дорогі захисники!
Ми дякуємо вам за мир у нашім світі!
Хай Бог вас береже від лиха та біди!

Плаче дощ за нашими воїнами,
Плаче серце та плаче душа.
Скільки болю і скільки розпачу,
Не повернуться більше назад.
Їх життя обірвалося в розквіті,
Купа планів, нездійснених мрій.
Не обійме більш тата донечка,
Мати сина чека лиш у сні.
Невимовний біль охоплює,
Сльози ллються потоком гірким.
Як же хочеться жити у спокої,
Де всі рідні здорові й живі.

Доброго вечора, ми з України!
З нами й воля, і правда свята.
Нас не здолати та не скорити,
Бо ми є воїни світла й добра.
Доброго вечора, ми з України!
Де найродючіша й щедра земля,
Де соловейко співа свою пісеньку
І над водою калина буя.
Доброго вечора, ми з України!
Край, де найкращі люди живуть.
У своїм серці зла не тримають
Уміло працюють й чесно живуть.

Минають дні. Минають ночі.
Під звук тривоги - люта боротьба
І Кобзаря слова пророчі
Несе нам нинішня доба...

Серця, зрешечені війною -
Не в силах горе вже сприймати.
Потом, кров'ю і журбою
Виборюється Батьківщина-мати.

Україна - в лещатах смертоносної війни...
Спинити безумство не можна ніяк.
Платять життям доньки й сини.
Сіє смерті московський маніяк.

Та прийде день, незнаної досі, краси.
Засвітить сонце ясно з поміж хмар.
Земля нап'ється чистої роси.
Почне свій відлік мирний календар.

І оживе, й розквітне європейська Україна!
Навік розірве всі імперські пута
І знову буде в ній щасливою людина.
Пройде і лихо, і журба, і скрута.

Загояться душевні і тілесні рани.
Висохнуть сльози вдів, дітей, батьків і матерів...
Ще зацвітуть, як і колись, каштани
На тлі жовто-блакитних прапорів.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Любіть рідну землю в щасливу годину,
А в люту ще більше її любіть.
Щедро засійте добра зернину.
Шаною до неньки дорогу встеліть.

Любіть Україну! Всім серцем любіть!
Душею зрідніться з нею навіки.
З колиски нащадкам любов прищепіть.
Отчий край буде їм, як ліки.

Любіть українську мову! Вона - життя.
Не зраджуйте своє ніде та ніколи.
Не буде без неї рідності відчуття.
Нікого не врятують чужі видноколи.

Любіть волелюбний, роботящий народ -
той, що мудрим, патріотичним зветься.
Добивайтесь перемоги, благ і свобод.
Він у Вашому серці вдячно озветься.

Любіть свою культуру, танці, пісні...
Звичаї поколінь шануйте, примножуйте.
Виходьте на світло. Нема правди в тіні.
Боротьбою за гідні цінності світ здивуйте.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

З весною Тебе, горда й незламна Україно!
З омріяною, переможною весною!
Затяжною війною цей час нам відміряно,
Народом, армією, силою небесною.

З поступом Твоїм грізним й сміливим!
З усвідомленням мирного життя на планеті!
З характером добрим й благочестивим!
Зі стремлінням до волі в достойному злеті!

Зі свіжим, надихаючим Тебе, ковтком повітря!
З безстрашною ходою, витримкою в грізнім бою!
Відчуваю, як Ти тягнешся до людства й світла.
Собою, як щит, захищаєш волю світу, свою і мою.

З весняними барвами Тебе в чутливому серці!
З припливом свіжих, ніким незборимих сил!
З швидкою перемогою та щастям, подібним веселці!
З потужною міцністю відважних, вільних крил!

З весною Тебе, волелюбний український народе!
Оскаженілий ворог конає в останніх конвульсіях.
Зійшло весняне сонце. Переможний час прийде.
Здійсниться все те, що було і є в наших мріях.

Ти вистоїш, нескорена Україно! Вірю... Знаю...
Ворог сконає в агонії свого ж власного зла.
Я, як і Ти, останнього переможного бою чекаю.
Ще розквітнеш, ріднесенька, як досі ніколи й не цвіла.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

"Всім серцем любіть Україну свою!", -
Сосюра писав ніби вчора.
Здається, минули століття, віки...
Та боротися змушені знову

Ми за рідну державу, за слово своє,
За землю, таку зранену нині.
За дітей, за майбутнє, за старість батьків
І за пісню свою солов'їну.

За щирість в очах, за кохання, любов,
За ніжність дитячу, за щастя.
За усмішку синів, за обійми дочки,
За повагу, за шану, за ласку.

За поля і ліси, за квітник у саду,
Безтурботне дитинство малечі.
За літечко мирне, пору золоту,
За все, що тримаємо в серці.

Ми боремось нині за два слова прості.
Прості і важливі до болю...
Хай же буде повік слава нашій землі!
Й вічна слава всім нашим героям...

Прилетів лелека до себе додому,
Дивиться, а гніздечка немає,
Як же тепер йому бідному самому...
А русак все руйнує, ламає...

Дивиться вниз, а там руїни,
Рідне село почорніло,
Немає навіть людської хатини,
І сонечко там вже не гріло...

Та наші птахи не здаються,
Вони сильні і незламні,
Додому лелеки повернуться,
Вони несуть перемогу у весняно́му буя́нні...

І знову зведуть свої гніздечка,
На деревах і даха́х уцілілих будинків,
У людей заб'ються серде́чка,
Закінча́ться бої страшних поєдинків...

І будуть у лелек свої лелеченята,
А в людей народяться манюні-малята,
Запанує весна, сонечком зігріє,
Всю нашу земельку прохолодною росою вмиє...

06.03.2023. С.М. Онисенко