Я хочу низько поклонитися Волонтерам, Вони святі і сильні духом люди, Чарівним швея́м, повара́м і шофе́рам, Які возять на фронт снаряди, їжу, одяг і ліки звідусюди...
Вони теж наші Герої, незламні і непереможні, Завжди підтримають у тяжкі часи, Тим, хто зневірився, допоможуть в дні тривожні, Фізично і духовно зможуть всіх спасти...
Волонтери дарують радість усім, Віру, любов і надію. Ви ділетесь чуйністю і серцем своїм, Здійснюєте всі наші мрії...
Ви армію завжди піднімаєте з колін, Ви стали із нашими солдатами у стрій, Від всіх людей низький вам уклін, Честь і хвала вашій відвагі стрімкій!
Волонтерам і всім-всім патріотам України - Велика Слава! Вас поважає народ і вся наша Держава, Хай ваша доброта сторицею вернеться вам, Ви найдорощі і найкращі нам!
27.02.2023. С.М. Онисенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Українська жінка - то «суміш гримуча»! Може й приголубити і здійснити бучу. Вона сила та краса! Мудрість і терпіння! Чиста, як рання роса! Господа творіння!
З часу героїчного Майдану Гідності пройшли вже роки. Саме з нього й почалася російсько-українська війна. московія здійснила повномасштабні, загарбницькі кроки. В усіх смертях, стертих з лиця землі селах й містах - її вина.
Досі палають будинки, ллються ріки безневинної української крові. росія "мародерить", руйнує, палить, нищить все на своїм шляху. В "гості" до українців завітав "брат" по "великій любові". Під кінець зими добровільно, "озброєний до зубів", зайшов на плаху.
орда квітучу й красиву землю перетворила на сумні кладовища. Гостинних, вільних, роботящих людей зробила безхатченками. Викрадання українців, вбивства, ґвалтування, судилища... Прорвемось! Найтемніші ночі бувають перед світанками.
Ми - країна патріотів, гідних, відважних, мотивованих Героїв. Нами цілком заслужено захоплюється цивілізований світ. росія - земля окупантів, мерзотників, брехунів, дармоїдів, ізгоїв. Українська нація, навіть в цьому горі - чарівна, мов яблуневий цвіт.
ординська зграя в нескореній Україні давно зазнає фіаско. В загарбників з початку тотального наступу щось пішло не так. Зразу було страшно й моторошно, усвідомлювати війну тяжко Та ми з гідністю тримаємось. Куємо перемогу, однак...
Вільнолюбна, благословенна Україна в нерівній битві вистоїть! Достойні українці прекрасну, родючу землю нащадкам збережуть. Плинний час у майбутньому глибокі людські рани загоїть. Перемогти в цій війні сучасні Збройні сили України зможуть!
Дуже вірю і надіюсь, що остаточна перемога буде за нами. Після таких людських втрат, руїн інакше бути просто не може. З мудрими, патріотичними, як в Україні, доньками та синами Жорна війни в порошок зітруть кодло нахабне, вороже.
Попереду в українців - перспективна дорога в європейську родину. Нас уже давно зачекався Північноатлантичний альянс. Завдяки сміливим воїнам переживемо цю похмуру, смутну годину. Здобути блискучу перемогу, з допомогою інших країн, маємо шанс.
Віхи історії. Спадщина... Двадцять друге січня Дві тисячі дев’ятнадцятого року. Століття ліку З того часу, коли відбулася подія непересічна – Об'єднання в Українську Народну Республіку.
Після Першої світової війни – дві республіки... Відразу – Українська (УНР), з центром в Києві. Потім, через рік створено в післявоєнні роки І Західно-Українську (ЗУНР), центр – у Львові.
Одна боролась з Росією, а інша – з Польщею. В обох – досить складне і скрутне становище. Нема визнання світу, з післявоєнною ношею. Їх єднали труднощі й українське середовище.
Обидві Народні Республіки об'єднано в одну. Проголошення – в Києві на Софіївській площі. Живий ланцюг народу та подію неординарну Побачив весь світ на незабутньому видовищі.
Арка... На ній – герби обох земель й прапори. Війська, делегації, священники, гості та народ. Звучить молебень в Соборі. Салюти. Виступи. Універсал Директорії про Злуку... Співає хор...
Смілива і єдина, соборна, українська держава Тоді голосно й твердо заявила про себе світу. Запевнила, що вона – самостійна та величава, Що українці прагнуть спільної долі й розквіту.
Було зроблено реальний крок до об'єднання Народів із Заходу та Сходу України, їх земель. З часом, знову відбулося їхнє роз'єднання... Україна, як держава, не обійшла всіх грабель.
Одвічним недругом у миролюбних українців Завше була, є та, видно, що надалі буде росія. Кров'ю й потом народ відвоював у чужинців Волю, незалежність, про яку він здавна мріяв.
Цей день настав двадцять четвертого серпня Тисяча дев'ятсот дев'яносто першого року... Здобуто Незалежність. Здійснилися бажання. Народ навіки вийшов із того темного мороку.
В тяжкий період російсько-української війни Відзначається Дня Злуки сторічний ювілей. Організація Північноатлантичного договору, Євросоюз – маяки, а росія хай щезне з очей.
Столичний Київ. Міст Патона. Живий ланцюг. Побралися за руки, як століття назад, колись. Радісні гуляння, що позбулися ворогів-бандюг, У цей день на Софіївській площі знову були...
Об'єднані українці вклоняються Батьківщині. Захищають і славлять її... Мають таку нагоду. Слава унітарній, неділимій, соборній Україні! Привітання зі соборністю та свободою народу!
