Олігархи, бізнесмени й деякі політики втікають з корабля.
Елітні, приватні літаки й чартерні рейси пронизують небо.
Під ними – наша лютнева, передвоєнна, українська земля.
Україну покидають її злодії та зрадники ганебно й таємно.

Подбали про себе... В небезпечні часи їм є де відсидітись
Й награбованого в нас ще вистарчить на багато поколінь.
За кордоном – не одна затишна "хатина". Є ж де подітись.
Зі сім'ями та родинами скористались втечею без сумлінь.

Скільки ще Україна терпітиме моральну наругу над собою,
Дозволятиме пройдисвітам грабувати себе й зраджувати?
Доки буде боротися з тією вражою, московською ордою?
Пора всім дати по заслугах, всю цю непотріб перемагати!

На захист Батьківщини прийдуть не олігархи й бізнесмени.
Вони миттю, як щурі, вже втікають з українського корабля
І, бажано, з кінцями. Люди здають на духовність екзамени.
Дякуємо закордонню, яке в час війни нам плече підставля.

За Вітчизну боротимуться прості люди, українські солдати.
Вкотре волонтери з добровольцями встануть на повен ріст.
Територіальну оборону міст та сіл триматимуть резервісти
І всі українці, в яких є чи немає до військової справи хист.

Чи буде повномасштабне, російське вторгнення в Україну?
Досконалу й точну відповідь на питання не дасть нам ніхто.
Без сумнівів, росія хоче перетворити родючі землі на руїну.
Хто їй це дозволить: наш народ, Америка, Європа, НАТО?!

Саме зараз на хиткому, політичному, українському ґрунті
Бачимо справжніх і відданих друзів, синів та дочок України.
Прорвемось! Слава рідному народу – цій українській "хунті"!
Хай переможно минає ця зима й рясніє цвіт нашої калини!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

З Тобою, Києве, навік зріднились долі
І в мирний, і в тяжкий воєнний час.
Ти, як і я, все тягнешся до світла, волі.
Хай же ніхто ніколи не розлучить нас!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

У час війни, журби й тривоги,
Що в серцях гірко клекоче,
Кобзар зве до перемоги.
Вперед іде і нас всіх кличе:

"Не проспіть, діти, Вкраїну -
Матінку свою рідненьку.
Бережіть дітей й родину,
Батьківщину дорогеньку!

москаль топче знову грізно
Вкраїнські простори.
Женіть його сміло й дружно
За ліси, моря та гори!

Хай Дніпра відважні хвилі
В розпачі не плачуть гірко.
З московської, злої гнилі
Проріс вождь їх - бісів дідько.

Гинуть діти й мирні люди.
Все в тім вогнищі палає...
Горе, сльози, туга - всюди.
Вже весь світ їх проклинає.

Досить плакати й тужити!
Пора волю здобувати!
В Україні вільно жити
Буде кожне дитя й мати!

В час тривожний українці
Мають єдність, гідність, силу!
Ваша ненависть, чужинці,
Вас самих зведе в могилу!"

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

За рік війни вам Волю нашу не вдалося вкрасти
Тільки в серцях людей тепер весь час стискання
І коротеньке в телефоні: Як ти?
Найважливіше в українців запитання…
©️Лілія Ходус

Моя нескорена країно!
Ти цілий рік уже тримаєш оборону!
Не станемо ніколи на коліна!
І ЗСУ катам вже скинули «корону»

Вже цілий рік ви намагаєтесь «кошмарити»
Та не збагнули, що не на тих напали
Погрожуєте ядеркою вдарити?
Лиш «репутацію» собі погрозами склепали

Вже цілий рік ідуть бої запеклі…
За нашу землю, за людей свободу!
Горіти вам, прокляті в пеклі!
За те що ви воюєте з народом!

Не вірили, що в нас бійці потужні?
Ви мріяли про Київ за три дні?
Та й через рік вам показав Залужний!
Що як були ви, так і є - в лайні!

Якщо за рік вам іще зовсім невтямки,
Що українці, то велика сила!
Тоді отримуйте під дупу копняки
А краще вирушайте у могилу!

Моя незламна Україно!
Пишаюсь я тобою аж до неба!
Ти підіймаєш зламану калину!
І підіймати будеш стільки, скільки треба!
©️Лілія Ходус

У шибку пташка стукала, просилась,
Шукало маму бідне пташеня...
Воно ж не розуміло, що творилось...
Не знала пташка, що прийшла війна ...

Вона собі в гніздечку грілась і дрімала,
Під маминим крилом так тепло їй було!
Їй мама колискову щебетала...
Але за мить горіло все, пекло.

Чад виїдав пташині оченята,
І крила попалив пекучий дим.
Шукала серед болю маму й тата,
Гніздечко рідне вже вогонь спалив....

Заплакало пташа, не знало, що робити,
Все почорніло, в небі гул страшний...
Куди пташині бідній полетіти?
Як їй матусю й батечка знайти?!

І прилетіла пташка до віконця,
Де мама з діточками навколішки сидять.
Вони, налякані, ховались не від сонця,
Вони здригнулися від вибухів ракет.

Тремтіли діти, сльози на щоках,
І серденько горить від розпачу та болю...
Лише матуся тулить анголят,
Дарує їм ще більше ніжності й любові.

І стали всі молитись до Марії,
До Господа, всіх ангелів святих.
"Врятуй нас, Боже, дай нам всім надію,
Що завтра ми прокинемось живі"!

І враз почула мама щебіт тихий,
Неначе пальчиком хтось стукав по вікні ...
Впустила мама пташку до родини -
То ніби знак був для їхньої сім'ї.

Полились сльози в мами, стало прикро
Їй за пташину, бо стала сирота.
Та в цю хвилину мама зрозуміла -
Що поки є надія - є життя.

Ми боремось, ми молимося разом,
Ми не здаємось, як і пташка не здалась.
Попри тривогу, вибухи і сльози
Вона матусю нову віднайшла.

Вже рік, як пташка у сім'ї зростає,
І всім дарує свій прекрасний спів.
Про свій рятунок пташка пам'ятає,
Її пісні - подяка замість слів ...

Ми віримо, надіємось, що скоро
Вже буде мир, закінчиться війна.
Тримаймося і довіряймо Богу,
Як та пташина, що рік тому
так боязко просилась до вікна...

Україна... Це – я! Україна... Це – ти! Україна... Це – всі ми!
Україна... Це – вільна, незалежна, родюча, неозора, наша земля!
Її гідні й достойні Громадяни завжди захищають своїми грудьми
Рідні, українські, мальовничі села і міста, гори, ріки, ліси та поля!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Вже українців дістала несусвітня брехня,
Що ллється кругом оманливими ріками.
До влади рветься проросійська "гопота".
Посібники росії є моральними каліками.

За українські гроші нашу землю нівечать
І, вміло оббріхуючи, знищують все живе.
Вітчизняні паростки під корінь рубають...
Вони знають, що з них Україна проросте.

Ворожа брехня лягає на благодатну ниву
"Пригодованих" росіянами політичних кіл.
Несвідомих громадян гречка задовільняє,
Бо не дбають про майбутнє дочок й синів.

Сміло йде Україною проросійська навала.
Нахабно підминає під себе нашу Вітчизну.
Відчуваю злість, коли українська людина –
Падка на кошти й має моральну гнилизну.

Хочеться скрикнути продажним нелюдам:
"За що ненавидите та продаєте край свій?
Не може наша країна бути тим знаряддям,
Що збагачує вас в огидній, нелюдській грі.

росія для українців – чужа і ворожа земля.
Наш народ про свою країну мусить дбати.
Давайте, припинимо зрадливе божевілля.
Вже згуртуємось, щоби ворогу відсіч дати.

Коли не будемо дбати про свою державу,
Вони зникне з карти світу раз й назавжди.
Земля і всі її багатства належать по праву
Кожній людині від народження до тризни.

На всіх фронтах гинуть українські солдати.
Дбають не про себе, а про наше майбуття.
Честь, гідність, розум й совість треба мати!
Любімо свою рідну землю до самозабуття.

Всі разом розбудуємо українську державу
Та наведемо лад на нашій, славетній землі.
Викинемо за межі України частину ржаву –
Тих продажних зрадників, які зраджують її".

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Горджуся в житті тим, що я – українка!
На рідних просторах процвітаю і живу.
Патріотичною в мені є кожна клітинка.
Щиро радію, що у світ українське несу.

Шаную цінності народу... Люблю мову.
Вона нагадує мені ніжний спів солов'я –
Мила, мелодійна. Пам'ятаю колискову.
Співучою й працелюбною є нація моя.

Захоплююсь пересічними українцями,
Які культуру, мову й традиції бережуть.
Милуюсь вишиванками з візерунками.
Вони щастя дарують і нам долю кують.

Горджуся в житті тим, що я – українка!
Сердечно славлю Батьківщину, люблю.
Ці почуття – ще зі сповиття. Галичанка.
В часи смути ми разом стоїмо на краю.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Відчуваю під ногами українську землю.
Вона безкорисливо життєдайні сили дає.
На величному Дніпрі бачу гарну греблю
І Дніпрові схили, що символом України є.

Високо в небі пливуть небесні хмаринки
В далекій й чарівній, первозданній красі.
Виглянуло сонечко... Ніде – а ні росинки.
Я подаю скориночку хліба співучій птасі.

Радісно дивлюсь на вітчизняні простори
І ніяк не натішуся лісами, горами, ріками.
Дякую небесам за їх блакить, милі узори
Й люблю Україну аж до сліз за повіками.

Живу в цьому світі між небом та землею.
Прокидаюся ранесенько під спів солов'я.
Дорожу Батьківщиною, дітьми та ріднею
І, завдяки їм, відчуваю себе щасливою я.

Нема ж ріднішого краю, ніж Батьківщина.
Українське буду любити й леліяти в серці.
Радію та горджуся, що я – її рідна дитина.
Хай купається земля в щасті, як у веселці.

Люблю символіку, калину й чорнобривці,
Нашу мову, культуру та роботящий народ.
Вірю у відвойований мир у рідній домівці.
Нехай минає Україну темна хмара незгод!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко