Я мрію про світ без росії
Ця недокраїна, суцільна пухлина
Страшна, руйнівна, як природня стихія
Схилила нам нашу калину

Я мрію про світ без терору
Щоб згинули ті, хто прийшов нас убити
Сидіть би вам краще у себе в мордорі
Так тягне ж вас вічно війною ходити

Раніше я мріяла про відпочинки
Мандрівки собі планувала
Та зараз я мрію, щоб в наших домівках
Спокійне життя, як колись, панувало

Всі мають велику надію
Щоб наші бійці здобули Перемогу
Такі в сьогоденні у нас спільні мрії
Щоденно ми молимось Богу!

Я мрію про світ без росії
Щоб з мапи агресорка зникла
Хай обраний ними призвідник «месія»
Прийме смертоносний той виклик

Хай втіляться мрії в життя
Я так щиросердно бажаю!
росія вже впевнено йде в небуття
Весь світ цьому факту сприяє!

Розлоге дерево - сильне міцним, розгалуженим корінням.
Людина з усього роду черпає свої життєдайні сили.
Врожайне пшеничне поле славиться здоровим насінням.
Трави мріють, щоб тумани спадали й роси росили.

Стрімка ріка набирається сил із дрібних потічків.
Впевнено й красиво несе спільні води в море.
Людська слава починається з вчинків і чесних оплесків.
Вмілий і здоровий кінь вправно борозну оре.

Гора набирається сил і краси від свого підніжжя.
Вранішня природна краса робить неймовірним день.
Кожен, з нас, витримає незгоди і пройде всі роздоріжжя,
Якщо є заради кого жити в свято і в будень.

Польова квітка зросте від теплих дощових краплин.
Мило розквітне й привітно всміхнеться до сонця.
Душевна краса, що живиться з моральних підвалин,
Не впустить фальші до глибин духовного денця.

Буйні вітри не висушать вміло оброблену землю.
Яблуневий сад не злякається вітрів та негоди.
Особистості ні на що не проміняють свою волю.
Поведуть за собою народ, відкинуть незгоди.

Бруньки на гілках з'являються в конкретний час.
Дозрівають і перетворюються в квітучі суцвіття.
Молюсь, щоб національний код нашу націю спас.
В ньому - ключ до відновлення України і її майбуття!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Не плач, Україно, не плач!
Журбі та розрусі слізьми не поможеш.
Конає в конвульсіях горе-палач.
В стремлінні до волі лиш славу примножиш.

Ти - горда і світла, незламна та сильна.
Хижий ворог - не рівня: нікчемний й слабкий.
Сміло скинь пута! Стань знову вільна!
Твій шлях крізь віки - тернистий й тяжкий.

Не сумуй, не журися, українська калино!
Вродиш ще рясно. Зелен лист відросте.
Вкотре з іскри воскреснеш, моя Україно!
Чом життя українців з року в рік - непросте?!

Ти - ненька, найрідніша в буремному світі.
Силі, мужності й витримці - рівних немає.
В грізних боях - перемоги здобуті.
Бог Тебе любить та сонечко обіймає.

Не хилися над річкою, плакуча вербо!
Випрями стовбур, негараздам всміхнись!
Відійди від героїчного народу, москальното!
Вже, щаслива доленько, українцям встелись!

Не плач, Україно, не плач!
Зростила Ти добрих дітей.
Ще трошки і згине одвічний палач.
Ти світиш всьому людству, як той Прометей.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Моя душа вмирає й оживає в віршах...
Лиш в них буваю я сама собою.
Там оживають всі думки, що заховались в нішах,
І я вже - не сама! Сміло зливаюся з юрбою.

Тут викладаю на папір звичайне, сокровенне.
Душа - відкрита та й що вже таїти:
Життя - святкове чи ж життя буденне?
Воно - лиш мить. Хочу не тліти, а горіти.

Тихо приходить муза й заповняє серце.
Де б не була, спиняюсь мовчки та пишу.
Думок по вінця назбиралось не одне відерце.
То ж викласти їх Вам завжди спішу.

Живу з народом. Всі мої думки - про нього.
Радію з ним і плачу, і сміюсь.
Картаю тих, в кого в душі - убого.
В мудрих вчинках і словах відігріваюсь.

Люблю людей простих, порядних, добрих -
Тих, хто слова не сіє за вітрами.
Гордість й повагу відчуваю за хоробрих
Та зневажаю тих, хто нас привів до драми.

Сміюсь та плачу я з Тобою, Україно!
Донькою вірною завжди й була.
Єднає ниточка нас тонко і незримо.
В моїй поезії не раз страждала Ти, як квіточка, цвіла.

Моя душа вмирає й оживає в віршах...
Рими приходять в гості і вночі, і в день.
Така - як Ви я, просто - трішки інша
І сипляться мої слова із вуст, немов зі жмень.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

"Хто я - для Тебе, рідна Україно?" -
Дитина, малесенька кровиночка Твоя.
Люблю розмовляти мелодійно, солов'їно
І з гідністю носити українське ім'я.

"Хто я - для Тебе, мій отчий краю?" -
Галичанка, вірна й надійна донька.
Я милішого в світі не знаю.
Болить за Тебе моя голівонька.

"Хто я - для Тебе, мила Батьківщино?" -
Справжня, непідкупна українська душа.
Плачу й радію з Тобою невпинно.
Без Тебе - не варта я ні гроша.

"Хто я - для Тебе, сивий Дніпре?" -
Кияночка, що голубить Тебе.
Це почуття - відверте, щедре.
Без Твоєї краси не існує мене.

"Хто я - для Тебе, пшеничне поле?" -
Людина, що цінує Твоє зерно.
Шкодую колоссячко кволе.
Молюсь, щоб врожаїлось Ти на добро.

"Хто я - для Вас, чарівні гори?" -
Мандрівниця, захоплена Вами.
Люблю я гірські простори.
Пишаюсь і схилами, і хребтами.

"Хто я - для Вас, барвисті луги?" -
Жінка, закохана в трави і квіти.
Дивитись на Вас мені - до снаги.
Так можуть зачаровувати лише діти.

"Хто я - для Вас, прекрасні ліси?" -
Та, яка бродить лісовими стежками.
Ніде в світі немає такої краси.
Її не передати ніякими словами.

"Хто я - для Тебе, рідна Україно?" -
Україночка, що возвеличує Тебе.
Люблю всім серцем своїм дитинно.
Без Тебе, рідна, немає й мене.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Війна і Сум... Біль та Страждання...
Від ворогів одні злодіяння...
Бомблять ворожі ракети,
Стріляють страшні кулемети...

Жінки плачуть, сльози ллються,
Вони давно вже не сміються...
Все чекають з полону чоловіка, батька, сина...
Але віру не втрачають: " Дочекаюсь, я повинна!.."

Спаси їх Господи, зціли,
Як найшвидше, живими, додому поверни,
За ними сумує уся їхня родина,
Мама, тато, діточки і кохана дружина...

Сумна Україна, в неволі народ,
Нам не потрібні ваші гроші і тих нагород,
Ми хочемо жити і просто любити,
У мирі і в злагоді, щоб зростали наші діти!

17.02.2023. С.М. Онисенко

"Пишу тобі листа з передової,
Летять ракети, але я пишу.
Прийшов вже рік, я хочу так додому!
І обійняти всю сім'ю свою.

Як син, як дочка, як мої батьки?
Як ти, моя єдина, найрідніша?
Як мої яблуні ... скоро зацвітуть,
Бо вже й весна не за горами, уже близько.

Сумую я за вами, ніби все життя
Не бачив вас, не чув, не дихав вами.
І кожен раз, коли летить літак-
Боюся, рідна, що той день останній...

Та я тримаюся, бо мушу, бо є ви,
Є мої діти - за них я тут, в окопі.
Тримайся й ти, будь сильна і завжди
Ти вір у нас - у воїнів-героїв.

Й мою матусю ти від мене обійми,
Скажи, що Україна у руках надійних.
Бо я усе, що зможу, то зроблю,
Для миру й перемоги, для вас, рідні...

Сумую сильно, але точно знаю,
Я не один такий, як кажуть, в полі воїн.
Ще зовсім трохи, серцем відчуваю,
Здолаємо ворога і я прийду додому.

А ти чекай та всім скажи, щоб знали,
Що не за себе ми зараз на війні:
Але за всіх дітей, щоби дитинство мали,
За мирну старість наших матерів.

Ну, що ж, я мушу бігти, мила,
Все буде добре! Ти вір, молись, чекай.
Біжу на допомогу побратиму,
Бо тут, на фронті, ми одна сім'я.

Цілуй дітей так сильно, як лиш можеш,
Скажи, що тато завжди поруч у думках ...
Я ж знаю, що ще трішки й перемога!
І я нарешті вас обійму сам!"

Сьогодні Україна святкує свято,
День єднання! Єдність нашого народу,
Ми сильні і вправні, працюєм завзято,
Ми подолаємо ворога за нашу свободу!

Де Єдність - там наша Перемога!
Вшануймо пам'ять загиблих Героїв,
Помолимося! Попросимо у Бога,
Щоб закінчилася війна і не було страшних боїв, отих побоїв...

Тримаймося люди разом!
Як всі за одного, і один за всіх,
Ми поборемо оте стадо...
"Руських огидних бліх"...

Єдність - це дар, що подарував нам Бог,
Він скріпить стіни нашої любові,
Не буде ніяких більше тривог,
Ми всі дружні і такі пречудові!..

16.02.2023. С.М. Онисенко

#віршімоєїдуші💛
Ми разом, ми єдині
В незламній Україні!
Долаємо всі перешкоди,
Бо ми козацького є роду.
Добро завжди перемагає
І буде мир у ріднім краї.
Засяє сонце нам усім
І прийде щастя в кожен дім.

#віршімоєїдуші💛
Любіть свою країну
Прекрасну і єдину.
Любіть її в негоду
І в будь-яку погоду.
Любіть її природу,
Степи, лани, поля.
Любіть усе навколо,
Бо це ваша земля.