Я запалю свічу і Богу помолюся,
Захисникам-Героям я низько поклонюся,
Ви віддаєте на війні свої життя,
За рідну маму, тата, за невинне дитя...

А скільки вже років ллється кров?!
За нашу правду, за нашу любов,
За кожне українське місто і село,
За все, що для нас цінне, за наше тепло...

Я запалю свічу і Богу помолюся,
Обійму калину і до неї притулюся,
Хай повернуться живими всі наші солдати,
До рідної домівки, до тата, до мами...

А ми так хочемо і просимо у Бога,
Щоб настав мир і була Перемога!
Щоб ворог згинув з нашої Землі,
Щоб знову ми раділи як діточки малі!

16.02.2023. С.М. Онисенко

Двадцять четвертого лютого. Зима.
Розпочалася ж безглузда війна.
Разом з надією прийшла весна.
Літо, осінь і знову зима,
А кінця краю щось їй нема.

Спочатку вважали, що мабуть це сон,
Хіба ж ми чекали армагедон?
Загарбали швидко квітучий Херсон.
"Брат" виявився - хамелеон,
Тупий, жорстокий, як той бізон.

Весна пролетіла, відняла життя.
Надію вселило літо в серця.
І осінь довела нема вороття.
Зима відродила в країні - борця,
Спалимо вщент ми цьОго "братцЯ".

Неписаний мабуть для нього закон.
Хай їх добиває наш кожен прокльон.
Повернемо землі усі, як Херсон!
Станцює весь світ в унісон,
Ще й вальс переможний БостОн.

Коли мине війна?

Молимося за діток ночами,
За рученятка, які тягнуться до мами,
А їхні слізки ранять нам душу,
"Заради них жити я мушу!"

Не вбивай, прошу, мою дитину,
Мою беззахисну, ріднесеньку кровину,
Вона ж нічого поганого тобі, кате, не зробила...
За що, чому, яка її провина?

Ви прийшли на нашу землю убивати,
Різати, красти, безжально гвалтувати...
У вас немає ні душі, ні серця...
Вам так просто це не минеться!

Наші люди мудрі і добрі,
Завжди непереможні і хоробрі,
Вони вміють любити і кохати,
Ми Переможемо! Україну не зламати!

15.02.2023. С.М. Онисенко

СОБОРНІСТЬ НАМ, ВСЕВИШНІЙ, ЗБЕРЕЖИ

Нам, Господи, СОБОРНІСТЬ збережи,
Не дай орді нас знищити, Всевишній,
І шлях до ПЕРЕМОГИ нам вкажи,
Прости за те, що на землі́, ми грішні.

СОБОРНІСТЬ ми орді не віддамо,
Ще й маєм НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, маєм ЗЛУКУ,
Зі зброєю за це ми стоїмо,
Пізнали вже і біль, і горе, й му́ку.

СОБОРНІСТЬ ми вже маємо роки́,
Та ворогу вона не до вподоби,
З недоброї ординської руки́
До знищення СОБОРНОСТІ йдуть спроби.

Не знищить оркостан СОБОРНІСТЬ в нас,
І кловаки́ при цьо́му поламає,
Буремний проживаємо ми час,
Та покидьок той нас не роз’єднає.

Хоч болю нам потвори завдають,
І кличуть на підмогу з бульболенду,
СОБОРНОСТІ ніза́що нам не вб’ють,
Та вигадають там якусь легенду.

Нам, Боже, Україну вбережи,
Не хочемо ми йти в ярмо ординське,
СОБОРНІСТЬ нам наза́вжди збережи,
Наза́вжди відверни зло сатанинське.

22.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

https://youtu.be/-a4E4bQ3mQw
ID: 971694

Знову снігом земельку покрило,
Цілу ніч гуляв вітер надворі,
Сонне небо хмарками закрило,
Сплять ще сади і гаї неозорі.

Все у пухнастій білій скатертині,
І ліси, і поля, і долини,
Тиха зимова казка, як у тій картині,
Зачаровані своєю красою, стоять біленькі хатини.

Та душа моя чомусь не радіє,
Страшенна туга, біль за Україну,
Десь коло вікна мати сивіє,
З війни чекає свою дитину...

Ви вбивці, кати для нашого народу,
Що ми вам зробили?
Вбиваєте дітей, нищите природу,
Скільки горя наробили...

У крові вся наша земля,
Убиті дорослі і маленькі діти,
А скільки людей залишилося без житла...
Цю біль нікуди подіти...

Ми подолаємо ворога-москаля,
Відбудуємо міста і села,
І розцвіте наша матінка-земля!
Батьківщина буде ще весела!

12.02.2023. С.М. Онисенко

Україна переможе!

Як зараз тяжко жити,
Кожна змарнована доля...
За рідними тужити...
Розірване серце, душа в неволі...

Вже повна чаша гірких сліз,
Людського горя не перелічити...
І тільки чути стукіт коліс,
Везуть скалічені тіла, їх не воскресити...

Руські кати мріють нас здолати,
П'ють нашу кров як ті вампіри,
Та наших воїнів не злякати
І не треба нас тягнути до прірви!

Ми нащадки козаків,
Сильні українці,
Ми не боїмося хижаків,
Вам не перемогти, злочинці!

12.02.2023. С.М. Онисенко

НАРОДЖЕНА ВІЛЬНОЮ БУТИ

Україно моя́, мо́я рідная не́не-колиско,
Ти вмиваєшся кров’ю, але впасти, красуне, не смій!
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ вже є, й ПЕРЕМОГА твоя́ дуже близько,
Ще зали́шилось трішки. Я благаю, не падай, постій!

Україно моя́, тебе клятії орки шматують,
Ти палаєш, рідненька, у ворожім пекельнім вогні,
А ті плани брудні вже роками убивці будують,
Чорну душу свою́ безкоштовно дали́ сатані.

Україно моя́, серцю рідний і любий мій краю,
Ти – священна земля, в тебе гідні і доньки, й сини,
Щоб ти вічно жила́, я все Бога в молитві благаю,
Щоби знов колосились твої́ золотії лани́.

Україно моя́, ти – найкраща у світі країна,
І ніяка орда не здолає ніко́ли тебе,
Зазвучить ще гучніш всюди мова твоя́ солов’їна,
Та благаю-молю́, бережи, люба нене, себе.

Україно моя́, ти народжена вільною бути,
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ твою́ ми ціною життя бережем,
Нам поможе Госпо́дь ПЕРЕМОГУ в війні цій здобути,
І всю кляту орду ми з святої землі́ прожене́м.

Україно моя́, в НЕЗАЛЕЖНІСТЬ тебе одягнули,
А у ко́си твої́ впле́ли сині і жовті стрічки́,
Дух незламності й волі у тебе, рідненька, вдихнули,
Й не зага́сить орда всі запа́лені тво́ї свічки́.

24.08.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 957457

ПОЛОТНИЩЕ СВОБОДИ

Вкраїнський стяг – полотнище свободи,
Його шматують, топчуть вороги,
Ці кольори не змиють жодні води,
Бо в ньому сила до життя жаги.

Він майорить і буде майоріти,
Тріпоче всюди й за́вжди на вітру,
Він гріє, грів і буде далі гріти
Надію на свободу золоту́.

Наш стяг дратує вбивців-окупантів,
Він зброєю вже став для ворогів,
Немилий він для всіх колаборантів,
То й мріють, щоби стяг наш спопелів.

Він у боях з героями усюди,
Для кожного він – зброя й оберіг,
Вкраїнський прапор був і за́вжди буде,
І шлях до ПЕРЕМОГИ з ним проліг.

На ньому плями крові виступають,
Його, як нас, душа за все болить,
Його раschиsти всюди спопеляють,
Та він й Вкраїна будуть вічно жить.

Простягнеться, як доленька народу,
Тепло́м зігріє вся його блакить,
Нам ПЕРЕМОГУ Бог дасть в нагороду
Й колоссям поле знов позолоти́ть.

Вкраїна, герб, і стяг, і гімн – єдині,
І нація вкраїнська, і земля,
Вкраїнська пісня, наче птаха лине,
І наша мова чується здаля.

Полотнище свободи, наче доля,
Його не знищить клята ця війна,
Бо з гербу виринає слово ВОЛЯ,
Навіки щезне ворог-сатана.

23.08.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 957338

Не дай, Господь, мені зневіри!
Сумління — хай моє не спить!
Щоб не ростить у собі звіря,
Коли душа від бід болить.

Направ на думи во спасіння!
Дай мотивацію до дій.
Й надії, вбитій, воскресіння,
Що вкрав у світу лицедій.

Не залиши мене єдину
Серед сліпих й глухих людей!
Бо, як сама злічу країну
Від ран зрадливих Іудей?

Нехай живуть мої синочки,
Що з вірою ідуть у бій!
Й землі, поранені шматочки,
Нащадкам зберегти зумій…

Барчук Р
10.02.23