24 лютого вранці- рано
На нас напали росіяни.
Розпочали з нами вони війну,
Криваву, безжальну таку.
Наші села і міста
Бомбить наволоч така.
Навкруги нас усе палає.
Фашист зовсім жалю не має-
Убиває всіх підряд
І дорослих, і малят…
Не жаліє він нікого,
Бо пробива собі дорогу
До Києва, нашої столиці,
І не хоче зупиниться.
Тому трощить все підряд,
Щоб встигнути на парад,
Який він запланував.
Та не на таких напав,
Що без бою його пропустить.
Народ наш цього не допустить.
Українці- воїни мужні, гідні
Стали на захист землі рідної.
Відбили натиск супостата
Продовжують з ворогом воювати.
Народ підтримує армію рідну.
Разом дають відсіч гідну
Фашисту проклятому
І воюють з ним завзято.
Деякі міста наші в облозі,
Але горять їхні танки на дорозі.
Скрізь ворогів убитих багато.
Вони вже вічно будуть лежати.
Але ворогів і таких чимало,
Що не хочуть воювати з нами.
Здаються в полон самі,
Нікчемні виродки такі.
Ворог зазнає великих втрат,
Але не поверта назад.
На щось іще надіється,
Але їхні надії розвіються,
Бо народ світу усього
Надає нам дружно допомогу.
Ми ще сильніші від цього стаємо
І таку відсіч ворогу даємо.
Хай задумається гарно:
Чи минеться це безкарно.
Бійся нас, лютий супостат,
І повертай скоріш назад.
До свого дому шукай дорогу,
Бо все одно за нами ПЕРЕМОГА!!!

Автор: Корлюк Тамара Василівна (85років)