Прийди до мене, в сни мої,
Разом згадаємо пісні,
Сплетемо посмішки й думки
І заспіваєм залюбки.

Повернем спогади у сміх,
У твій, чарівніший, не гріх,
Поглянем в очі, як тоді,
Хоч не птахи, не солов’ї,
Та разом пісню заведем,
Від душ неспокій відведем.

Плеча торкнешся, я — руки,
На мить поринем в ті роки,
Прийди до мене, в сни мої,
Пусті без тебе і сумні.

Твій голос чути, справжній сміх,
Й у сні побачитись — не гріх,
Чи постарів уже, чи ні?
Яким ти явишся мені?

А я змінилася, не та,
Вся білосніжна голова,
Та ти прийди і упізнай,
Обов’язково завітай.

Пізнаєш миттю, час летить,
Душа надіється, щемить,
І заспіваєм, як колись.
Я не прощаюся, приснись.

28.11.2024.
Ганна Зубко

Так хочеться
повірити комусь,
Найближчим всім,
а чи, хоча б, одному,
Знов в пережитому
копатися берусь,
В несправедливому
і злому.

Тепер все ясно,
як у божий день,
Тоді ж було
неначе у тумані,
Зів’яла посмішка,
не стало і пісень,
Затиснула біда
в свої долоні.

Одна серед вовків,
довкола ліс,
Наче поглинув,
вибратись несила,
Високим дубом
біль мій зріс,
Образа мітку залишила.

10.11.2024.
Ганна Зубко

Завжди крізь мене ти дивився,
Немов в пусту, чужу стіну,
А як же тішився, гордився,
Придбавши молодість мою!

Сімейне рабство
в чверть століття —
Своє минуле так назву,
Розчарування і жахіття,
Не засумую, не сплакну.

01.11.2024.
Ганна Зубко

Завжди крізь мене ти дивився, Немов в пусту, чужу стіну,
А як же тішився, гордився,
Придбавши молодість мою!

Сімейне рабство
в чверть століття —
Своє минуле так назву,
Розчарування і жахіття,
Не засумую, не сплакну.

01.11.2024.
Ганна Зубко

Я сьогодні не сплю я сьогодні один
В голові народилось ще декілька рим
Я розсіююсь в собі немов сірий дим
А навколо війна без вагомих причин

Я ні в чому сьогодні собі не клянусь
Здалека на минулі роки озирнусь
Наодинці з собою в цю ніч залишаюсь
І у собі самому сьогодні покаюсь

Поруч вітер і ніч я сьогодні один
Залишаю на роздуми декілька рим
Я розсіююсь в собі немов сірий дим
А навколо війна без вагомих причин

Пам’ятаю, як зірка упала,
І бажання удвох загадали,
Те, чомусь, забобоном вважала,
Тому парою так і не стали.

Собі вибрав далеку дорогу,
А я тут, майже, поряд від дому,
До шкільного вдивляюсь
порогу,
Наче в класі ми ще випускному.

Тебе бачила, знову наснився,
Все русявий, а я все сивію,
Молодим, як тоді, залишився,
За обох нас живу і старію.

Ганна Зубко
13.10.2024.

Життя життя роки минають
У душах вогнища палають
У вирій мрії відлітають
Чорти чортами поганяють
Та вперто люди в життя грають
Життя на біс не проживемо
Завжди чогось чи когось ждемо
Життя реальність а не демо
Життя життя у ньому суть
Одні приходять інші йдуть
Одні над іншими панують
Ті змарнували ті цінують
Життя життя важкі уроки
В житті відміряно нам роки
Життя то святість і пороки
І так живем на зло вітрам
Хтось любить дім хтось любить храм
Роки шалено проминають
У вирій мрії відлітають
У душах вогнища палають
Чорти чортами поганяють…

А хмари дощ і сльози сіль
І радість мир – образа біль
Зима морози заметіль
І тільки щастя наша ціль

Душа то плаче то сміється
Ріка життя пливе і ллється
Відчуй свободу все минеться
Написане лиш не зітреться

Вдивлявшись в новий горизонт
У нові дні у майбуття
Ще непомітна залишилась
Вся простота цього життя

І ми на рівні відчуттів
Інстинктом мислення і слів
Не розміняли свої душі
На те що світ цей заповів

І знову осінню сумною
Фантоми щастя за спиною
Я йду високою горою
Зі мною віра наче зброя

Дорога встелена журбою
І ця дорога тільки моя
Давно вже дні хрестами стали
Дивлюся вдаль свого причалу

Ця осінь все мені віддала
Вона мене від бід ховала
Вона так лагідно шептала
Вона усе про мене знала

Іде життя розлилось на хвилини
Не в комусь в собі ти шукай причину
Є день як день погожа гарна днина
Часом все сіре все якась рутина

Плете павук в кутку десь павутину
Птахи в‘ють гнізда потім їх покинуть
Усе живе так хоче жити без упину
Життя іде життя розлилось на хвилини

На полонині десь вівчар пасе отару
Сонце зайшло а потім вийшло десь з-за хмари
Тече ріка і витіка в відкрите море
Десь там степи а тут високі гарні гори

Гори життям здобудь свою вершину
І не шукай у інших ти причини
Іде життя розлилось на хвилини
Свого життя ти головна причина