Анамнез

– Ви не соромтеся, кажіть сміливо,
Чи хтось в родині від пиятики страждав?
– Ну що ви, лікарю, усі були щасливі,
Пили собі, ніхто і слова не казав.

Наша буденність – стрічка новин, а між тим
трохи життя з епізодами свята
Наша буденність – твоє і моє полотно
краплями, точками – чорним, червоним
а між тим – кольоровим
Наша буденність – недоскладані пазли, відсутні деталі
те, що є, те і складаєм…
Наша буденність – стрілки годинників, мчать уперед або кличуть нас зупинятись
Наша буденність – тримати ангела на плеча́х, мати свій оберіг, промовляти слова до себе, до них
Наша буденність – моменти і миті
Наша буденність – ціла епоха…

Знахідка

Якось я знайшов валізу,
Повну доларів і євро,
І зважаючи на кризу,
Стало на душі приємно!
Але ж, треба відшукати,
Хто валізу загубив,
Став по світу я літати,
Без ліміту власних сил.
Відень, Будапешт, Афіни,
Монте-Карло, Куршавель,
На Сейшели і Мальдіви,
Віз круїзний корабель.
Був у Лондоні, Парижі,
Барселоні і Мадриді,
Професійно став на лижі,
Побував на Антарктиді.
Бачив статую Свободи,
І Лас-Вегасу вогні,
Чарівні столиці Сходу,
Посміхалися мені.
Вже нема де ставить візу,
Паспорт змінюю я знов,
Але власника валізи,
Я допіру й не знайшов…

Погана пам’ять

– Рятуйте, лікарю, щось сталося із головою,
Де був, і що робив, і з ким не пам’ятаю,
І люди з цього приводу сміються наді мною,
Як з цим зарадити собі уже не знаю!
– За те, що сталося себе не треба краять,
Займіться спортом – боксом чи дзюдо.
– І що, у мене стане краща пам’ять?
– Та, ні за те сміятись не наважиться ніхто!

Дядькова порада

Дядько Іцик був кмітливим і багато чого знав,
Тож малих і ще сопливих він племінників повчав:
– Якщо хтось стає до танцю, ти до танцю теж ставай,
Якщо хто сіда до чарки, теж чарчину наливай,
Якщо хтось співає поруч, разом з ним бери співай,
А якщо хтось йде до праці, ти йому не заважай!

Годі слухати прогнози, вірити у гороскоп,
Час згадати про чертоги ,що колись створив Сварог.
Коли викував він зорі ними небо освітив.
Так з’явились і чертоги із шістнадцяти створінь.

Ці чертоги мають силу і у кожного своя,
Хто в який час народився, те й отримав собі в дар.
Все розкажуть про людину,про характер і життя.
І який Бог захищає від народження дитя.

Якщо твій чертог є Діва,
Ти неначе броньовик.
Не беруть тебе прокльони,
Не боїшся темних сил.

А якщо в чертозі Вепра,
Народилося дитя.
Буде впертим, самостійним,
Лідер, що іще сказать.

Далі на підході Щука,
Це гармонії чертог.
Щуки люблять все спокійне,
Тільки не переполох.

Випливає красень Лебідь,
Це чертог для добряків.
Завжди йдуть на допомогу,
Не шкодують часу й сил.

А Змія, хоча й холодна,
Вміє вірно полюбить.
Але є у них й недолік,
Страх самотніми прожить.

Про Ворону ця вся в праці,
Завжди плани в голові.
Не поседить і на місці,
Життєрадісні вони.

Далі час згадать Ведмедя,
Цей чертог для мудреців.
І здоров’я теж нівроку,
Не боїться бід в житті.

Також є розумний Бусел,
Це найкращий сім’янин.
Добрий у біді не кине,
Вірний друг на всі часи.

Сірий Вовк кому дістався,
Ці у пошуку весь час.
Розкопають всі секрети,
Про життя навколо нас.

А Лисиця дуже хитра,
Навіть справжній дипломат.
Вміє складно домовлятись,
Для без бідного життя.

Ну а Тур,це трудоголік,
Тягне все життя як бик.
Не здається він ніколи,
В кожній справі майстер він.

Далі ми згадаєм Лося,
Як же його описать.
Обережні, горді люди,
Рідко можуть довірять.

Потім Фініст ясний сокіл,
Ці з проблемами на ти.
Бачили багато, всього,
У буремному житті.

Про Коня що тут сказати,
Це енергії чертог.
Витривалі, вірять в себе,
Позитивний склад думок.

А Орел він має стержень,
Захисник і опікун.
Допоможе всім у скруті,
Розум теж не оминув.

На останок чертог Раса,
Всім цікавляться вони.
Інколи і безрозсудні ,
Екстремали у житті .

Всіх згадав хоч не по черзі,
Час вертатись до свого.
В цих створіннях сила й мудрість,
Закодована давно.

Герасим

Загадочна российская душа,
Искать в ней смысл – себе дороже,
Во-первых, не отыщешь ни шиша,
А, коль отыщешь, то понять не сможешь.
Вот, например – Герасим. Между дел,
Глухонемой, но, всё же, зрячий,
Ослушаться хозяйки не посмел,
Не пощадил души собачьей.
Он жил один, не нужный никому,
Влачил своё сермяжное молчание,
Любим был только лишь Му-Му,
Но, властное исполнил приказание.
Услышать визг предсмертный он не мог,
Сказать не мог он ласковое слово,
Глаза он лишь зажмурил на чуток,
Открыв их, когда всё было готово.
Но после, не вернулся к барыне домой,
Ушёл к себе на родину, однако,
И вот, я задаю, друзья, вопрос такой –
Зачем он утопил, а не забрал с собой собаку?

Душі російської так просто не збагнеш,
Шукати сенсу в ній – даремна справа,
Здебільшого нічого не знайдеш,
А як знайдеш, то розгадати – та забава!
До прикладу – Герасим, був такий у них,
Глухонімий, але ж на очі зрячий,
Непослух проявити свій не зміг,
І душу загубив малу собачу.
Він жив один, тримався за мітлу,
Ніхто не полюбив його ні разу,
За виключенням тільки лиш Му-Му,
А він убив її, дослухавшись наказу.
І вереску предсмертного не чув,
Сказати не спромігся лагідного слова,
Натомість, супом пригостити не забув,
Єдиного земного друга свого.
А далі, в рідне повернувсь село,
Залишитись було недобрим знаком,
І я от думаю, як статись так могло?
Для чого він втопив, а не забрав свою собаку?

Газета

В наш час Фейсбуків і Тік-Токів,
Де править балом Інтернет,
Пройшло не так багато років,
Коли ми жили між газет.
Цього добра було навалом,
Де не поткнися, скрізь вони,
І на речей, скажу немало,
Газети здатними були.
Вона тобі і скатертина,
Щоб простелити під банкет,
Закуску викласти, пляшину,
А потім, для сміття пакет.
Кашкет від сонця, серед поля,
І віяло у день жаркий,
У день похмурий – парасоля,
Від дощику прихисток твій.
Якщо промокли чобіточки,
Наб’єш газетами – гаразд!
А ще друковані листочки –
Скло пакувати, в самий раз!
Для хатніх мух – секретна зброя,
Кульок для вишень-черешень,
Дасть скористатися собою –
В кущах, ти розімни лишень.
І як розпалювач багаття,
І як обкладинка для книжки,
Насправді, функцій ще багато,
Я розповів вам тільки трішки,
Предмету цього, надпростого,
Всіх переваг не передати,
В кінці-кінців, якщо до того,
Газету можна почитати…

Перший прийом

У поліклініку, на перший свій прийом,
Прибула лікарка, ще вчора з інституту,
Розкрила всі конспекти, вмостилась за столом,
Чекає, щоб на практиці застосувать науку.
І ось заходить самий перший хворий,
Пожилий чоловік, семидесяти років.
Прийшов дізнатись, як рецепт оформить,
І героїня наша взялась до роботи:
– Ви палите? – Ой, що ви лікарю!
У мене астма з самого дитинства.
– А з алкоголем як? – Та зовсім я не п’ю,
Бо тиска маю більше, ніж за двісті.
– А секс? – Ну ви даєте, скажете таке!
Ми з жінкою все більше в нарди, шашки або в карти,
– Ну може, жирне, смажене їсте?
– З моєю виразкою я на таке не здатний.
– Зарядку вранці робите? – Роблю!
З лопатою, сапою, інколи з граблями.
– І зуби на ніч чистите? – Та я погано сплю,
Але щелепи все ж знімаю до стакану.
– А скільки ви проходите за день?
– Не знаю, але під вечір ледь ворушу ногами.
– А спать лягаєте… – Як сонечко зайде,
Встаю я також вчасно, разом із півнями.
– А ви, я бачу, дядько не простий,
Навчились вже по лікарях ходити.
Це ж треба! Попався перший пацієнт такий!
Немає навіть що заборонити!

Досвід

– Ви зрозумійте, Яша, в чому діло,
Це я кажу вам, Міша Хаїмзон,
Що досвід , це така велика сила,
Невідворотня, як Ньютоновський закон.
Зустрінуться, наприклад, двоє,
Один з грошима, другий з досвідом своїм,
Посидять, поговорять між собою,
А потім розійдуться, хто куди.
Той, що багатий був на досвід,
З грошима залишився – заробив своє,
У першого не стало грошей зовсім,
Але у нього досвід тепер є.