через коротку
лінію дощу
ніяк
не може роз-
початись вечір
.
навіщо
знов
до тебе йду
і
“судьбам міра”
суперечу

я
дИвлюся у
твОї очі
і
бачу тЕ
чого
нема
і
знов
не спати
цілі ночі
болить
геть
з ла мана душа

бо
нІдочого
притулИцця
хоч
і
світ
широкий
ніби
–
“та хтО йо го мАє”
–
тОж
хібА
приснИцця

і з тИм
ти
будеш
лиш
сновИда
повИкреслений
із
живих
й
веретенО
із
прЯжею життя
–
це бУде
не
про тЕбе
–
бо
охопИти
сни
–
несИла
бач
силЕнній сИлі
нАвіть
–
бо ж
море
що
не мАє
берегів
є
незбагнЕнно віль ним
широчЕнноОким
і
лИш твоЇм
–
не мОрем
–
океАном
в тОй чАс
як
десь
в
реальному житті
метають жереб
щодо твОй’ї
рИзи
і
перемОжець
забирАє всЕ
–
матЕріальне
і
тілЕсне
–
а
всЕ
що зА
по-
рогом снУ
–
лишається твоїм
–
бо
жЕреб
бач
не
знає брОду
чЕрез
е фемер ну тінь
яка
не мАє
вЕрху – нИзу
і
німА
–
так
звЕрхньо
і
зухвАло
і
собІ

не плач, метелику,
останній
твій політ
пристАв
і
сонце гріти
перестАло ти

ну
перейдЕмо гОри
ми
засніжені
удвох
і
дві
морозні ночі
притулИвшись
переждЕмо
.
а дАлі що ?
.
щО б ти зимОв хотів ?
.
щоб всЕ була веснА ?
.
аби кругОм
буяло літо ?
.
але
не
буде так
.
бо все твоЄ
вже перейшлО
–
зів’яли крила
посивІли квіти
і
сонце
ледве – ледве
кОтить небо
–
повипадАли зуби
з шЕстерні йогО
і камізЕлька
стАла щось не грІти
.
о, мій метелику,
сумнИй
зрадій
ніхто не був
й на чверть такий
як тИ
ти – сАмий
мЕтеликувАтий
був
зі всіх
кого б
хтось вИгадати міг
і не-
забУтній
кожен твій політ
для кождого
хто
рАз тебе був бАчив
–
томУ
якщо б
і дАлі
ти літав
ще довгії літА
то
чудо дИвнеє твоЄ
таке тендітне
й не-
вловИме
зійшлО би нанівець
і призволЯще
зібгАлося б в повтОр
і невпіймАнне
б
піймане булО
за крИла
що притрУшені
пилкОм
казкОвим
неземнИм
і
все
оцЕ
дістАлось б
вівісЕкторам
і псам їх
гАмірним
–
розгАдана красА
–
знівЕчена
одним їх дотиком
і дИханням отИм
нечИстим
посейбічним
–
тому ти мАв пітИ
й
з собОв забрати
сю таємну вроду
–
крихку
усміхнену
несамовито гарну
–
промінчик сонця
золотий
невпинний
літунЕць
–
тепло і радість за-
лишаються
від тЕбе
й
на душі
від дотику краси
панує
особливий спокій
незнищЕнності
тИх сИл
–
які
над прАхом
–
будЕнних
монотонних
кАїнових днів
–
тримАють небо
і
дають надію
яку
ніхто
на світі
більше
не
дає
–
краса
рятує
світ-
ло даючИ
у тьмУщу тьму
–
разЮче
чисте
джере-
ло життя
–
здавАлось би
якИйсь собі метелик
–
а й той
несе красу
на крилах
і
політ
його
над головов
мойов
мене
бентежить
невмолИмов
тов
красОв
яка
коріннями
ся-
гає
про-
сто
неба

міг більше
алЕ
опустив свої руки
і
жив
як усі
та раз
роз-
двоЇвся
той
рОз-
ум
–
один – причаївся
а
другий – кипів
та
щонОчі
вже мАло не
знОсив
чавунну плитУ
під якою
він схований був
.
лиш
вві сні
ко-
ли тЕмрява ночі
зливалась
із
ко-
льором
ко-
смосу
геть
без
роз-
різнення їх
–
отоді
роз-
кривались
простОри для сну
у
якому
на всЮ
вибухово смілИво
відчайдУшно
та щиро
аж
голо і босо
гуляла
свобода
його
без зайвого Ока на неї
і
йсе відбувАлось
щокОждої нОчи
–
один крок потОйбіч
й
все нОвих історій
ставав він героєм
.
захоплено рвалося
серце
у грудях
жилОся на повну
і
тАк не хотілось
вер-
татись
у
день
в світі сірім
ре-
альнім
.
однім
.
однакОво
все
в
нім
а-
лЕ
–
рАз
так
за-
дУмав
творець всіх світів
то
нехАй буде й дЕнь
в свОїх межах
і
нА
свому місці
–
оце тільки й сила йогО
а за тИм
бУде інше
недЕнне буття
фАнтасм-
агОрії нОчі
і
сну
де
тебЕ
можуть чути
і де
в колі дрУзів
без жАлю
ти
все
своЄ пОлум’я
щиро ки-
дАєш
у спільне багАття буття
у якому
шукається слово
і думка новА
і нові почуття
непочУті удЕнь
.
те багАтство
здобуте
у плінії снів
із собОв
посейбіч не пронЕсеш
і
всіх
тих обличч
і гарячих тих слів
теплих сліз
поцілунків
об’ятть і обіймів
–
все лишИ
на порозі
і
йди собі
знОву
назад
де живЕться не цИм
а
лише
чорнобілим і тЯглим
“однИм й тим самИм”
.
защодЕнь
защокОжде
несИла
робИти це
знову і знову
.
на калюжнім обличчі дощУ
не увидіти сльози
і рОз-
пачу слід не-
глибокий
не
ки-
дається в
очі
йо-
го вартових
і
сирена три-
воги не
вклЮчиться
зранку
ножЕм скалозубим
негОстротупИм
.
отже він
по-
вертається
тихо і
нишком
назад в свОє
ліжко
в сАмрАнок нуждЕнний
вологий і бідний.
.
сніданок на кухні
під radiogАga
.
за тИм
–
мити посуд
в на-
грітій воді
і
в-
дягатись в з-
вичайну одежу
.
не тУ
що
вві сні
тільки що ще
теплілась
на
ньому
і тілі його
не-
земнім
.
Але
кличе його у
будЕнності світу
в звичайність просту
непрозОротягУчу
і
він
під-
коряється
волі Отця
цьо-
го світу
щоб нЕ-
сти по-
винність як
всі і
кру-
тити скри-
жАльні ко-
лЕса су-
спільної
долі
усіх і уся
.
натщесЕрце молитва
про-
кльони – про себе
–
не ви-
ходить
рівненько
життя
там і там
проживати
щоб
без
ревнощів
тахікардій
битих морд і тарЕлів
обманів і тайн
та не-
вИнно
проли-
тої крові
між су-
зір’ями зрад
і по-
рушених клятв
у по-
лоні коханнь і любовей
жди
пО-
вені
чи то
по-
топу
що з-
миє межУ
між світАми
а
дерево злА
і добрА
ззеленіє ізнОв
тою сИлов
яка о-
бертає п-
ланети
Чумацьким ШляхОм
–
є надія
що
світ
ста-
не кращим
й ні-
хто
на по-
тАлу
не пустить
відведений кожному
час
.
складнИй
цей мурАшник
людськИй
вавілОнською вежою
в не-
бо ростУчий
де
кождий на-
ділений
волею
діяти
і
вибирАти с-
вій
шлЯх у ті-
снОм-
у житті
.
в-
се
бУло би
добре як-
би ви-
стачАло
на в-
сіх
світовОго добрА
і с-
тежкИ в-
сіх
живУчих не
перетинАлись
і
тИсячі
ззУджених рук не
тя-
гнУлися
всі о-
дно-
часно й
безжаль-
но
до
останнього Я-
блука
так не-
постУпливо
як
брат на брАта
і Каїн і
Авель
на цілій Землі
тільки двоє
їх бУло
і тО
не з-
моглИ ро-
зійтИсь
повтор-
Я-
ючи зУд
їх батьків
у гонитві з-
а “хОчу!”
не б-
ач-
ачи
інших
і тА
пЕрша кров
перший гріх
на Землі
від-
печатані в
кОжнім
тепер-
ішнім русі
мурашника л-
Юдства
який в-
се не
бАчить
що то-
не
все глибше і
глиб-
ше
.
нема
вороттЯ
я-
к убИтого
Авеля
з-
нОв воскресИти
.
Бог не зміг
і не з-
мОже ніхто
.
світ тісний
в не-
здійснЕннім бажанні
й
впирається в-
се
у перетин
всіх ліній
у точці
одній
і
розвЕсти їх всі
в нас
не
вИстачить
сили
.
Бог не з-
міг в-
рЯтувати
дитину Адама
й
це
прокляття
лягає
на нас
і
тА кров
убіЄнного й вбивці його
в наших ве-
нах тече
і гри-
мить в нашім серці
–
з тим живем
і грішим
бо ні-
хто перед нами не
був без гріхА
.
всі в глухому куті
хоч
здавалось б
багато є місця
щоб
два літаки не
зіткнУлися
в небі однім
але ні
–
все ж зав-
ждИ
лі-
такИ
ті
зіткнУться
бо
за-
мішана кров
протиріччям батьків
і підкова
нЕ
ро-
зігнеться
прибита
до нас
на-
завжди
по життю
.
Бог не-
міг
у пласкОму житті
роз-
вестИ
лобового у-
дару братів
й запобігнути
першої
крові
.
при-
дивися ж
–
бо
зміг
–
при-
дивися ж
–
бо
Бог
все не
так в-
лашував
примітивно як
першому
погляду явлено
в кождому кліпові
ока твогО
.
в царині сну
і в
кожній дУмці нашій
ми
роз-
риваєм не-
можливість
роз-
вестИ прямі
дві
які
на площинІ
одній
уперто так
прямують оби-
двІ
до зітнення свогО
у неунИкній
ними
точці
перетинАння
між собою
їх
–
але
на не
пласкій Землі
довОлі місць
для не-
перетинання
й тИх самИх
прямИх
яким
судилось перетнУцця
тож
в кОжну мить
у кожного
є
непласкИй той путь
якИм він
гОден запобігнуть
аби
пролИ-
лась крОв
і брат
твій
скривджений тобОв
був
протипрАвдно

і
на днО
твоЯ душА
роз-
почалА
своЄ с-
пустОшене падіння
.
будь стОрож брату своємУ
живи в любові цілосвітній
хоча б та-
ємно
уві сні
але живи
без кривд живОму
тОму всьому
що діється нав-
коло тЕбе
з тобою живучИ
.
все
чорнопИсець за-
нотує
як ти
шляхОм своЇм прямуєш
яким
судилось ти
пройти
пророцтвами
що їх
тобі не знати
.
вмирАючи
–
він вмрЕ
в однім лиш
із життів
а не
у всіх
їх
роз-
маЇтті
.
от щО б це знАчило ?
.
міг знАти всЕ
алЕ
не
прочитав
всіх книг
що трапились йому
а в них
булИ
всі відповіді
на по-
верхні сторінОк
.
роз-
гадки
незагАданих
загадок
і
вузлики на пам’ять
уві всІм
.
часУ розтрачено чимАло
на вітер
лінь
інобуттЯ
а на сво-
є життя
лишИло-
ся так мало
–
несИла бУло
суєтУ порозгрібАть
і пити тільки чисту воду
а не
вино рабів і слуг
що впало
з паньського столА
.
місИть свою мукУ
пектИ свої просфОрки
лиш на святій воді
під пОшепки молитв
і йти своЇм шляхОм
так довго так
далеко
аби знайти важнЕ
яке в-
рятУє світ і
чИюсь душу о-
щасливить
за-
світить дальній горизонт
куда нам йти
у цій
пітьмі
кромІшній
.
шукати броду
чорною водОв
не бАчачи
як дно
собі лягає
–
хранИ ж бо Господи
усіх
тих
шукачів
дороги правди і надії
щоб не
лишИлись всі в пітьмі ми
щоб вихід був
й теклО життя
із пЕкла буднів
на свободу
де
брат на брата
вже не йде
і рідну кров
не про-
ливає
не п’є її з напівживОго
задУреного і сліпого
зжебрАченого
в марній боротьбі
за той
“достатній” кусень хліба
фатаморґАна всіх часів
змайстрОвана
майстерно
кастою жреців момони
які ведуть всіх
на забій

та ні !
.
самі
всі
вівцями
ідуть
в сарай
куплЯть собі стіклЯнні буси
і тратити життя
своє
й своїх дітей
в гонитві за
достатком з глини
.
міраж
приховує майстерно
неправду влад
і зло-
чин лихваря
.
брат не бере собі чуже
ним не зароблене
забрАне
начОрно
силою непрАвд
.
гріх коле очі
тільки
там
де совість
іще
не
стерлась до кінця
.
терпіння
у овець
вонО
безмежне
все крутить-
ся вере-
тенО
пере-
роблЯючи
рунО
на
пряжу і
на нитки
.
снує
невтомно
чорний човник
у станку
літаючи
між струн дощу
зплітає
міцно
полотно в’однО
і далі не
знайти кінців
окремих нИток
що бУли перед тим
із шерсті
тих овЕць нуждЕнних
обстрижених
насильно
пастухом
.
ілюзія братерства
блаб – ла – бла
де
ре-
курсивно світ по-
ділЕний
на-
справді
на вівці
й пастухи
на хИтрі
і лохИ
–
ніякі
не братИ
ми
в сім світі
заблудИлому
й покИнутому гнити
у Каїнім грісі
ві всім
де кинеш оком
.
душа
що бУла
у Адама
розпорошИлась
за вікИ
потомство
все ділило
і
ділило
с-
падщину його
до менш як мак-
ове зерно
аж не
ли-
шИлося нічого
і
вже душі
ні в кім нема
зате
овець мільярди
і мільярди в пастухів
.
усі дальтоніки
–
ні-
хто
не
бачить колір крові
не
бачить брата
і непрАвд
які
гнітять його
знинаючи в погИбель
як білка кОлесі
життям своїм біжить він
за кожним копійчАм
дітей своїх кормИть
–
його остання радість
в зли-
денному житті
яке
йому
осталось
.
небесная блакить
в небеснотЕмній ночі
не
для овець
і
не
для пастухів
.
вона для
тих
одних
у кім душа тріпоче
у погляді у ніч
крізь не-
скінченний день

Ти не станеш комусь на заваді,
Не сплакнеш на чиємусь плечі,
Вороги взнають —
будуть всі раді,
У подушку поплачеш вночі.

Нехай ціну собі ти не знаєш,
Третій лишній, тому й відійди,
Якщо гілки ніде не ламаєш, —
То і щастя чиєсь не кради.

Полетіли у вирій лелеки,
Пожовтіла край річки верба,
Хтось щасливий у парі далеко,
А ти тут щаслива одна.

24.02.2025.
Ганна Зубко

Поза вікном зима убога,
Погляд, немов, заціпенів,
Не манить стежка, ні дорога,
Мов полонений її днів.

Сади безлисті у печалі,
В сумній все сірості тонів,
Як птах у клітці, звір в капкані
Погляд свободи захотів.

Відгородитися від цього,
Десь загубитись між вітрів,
Бажає волі, більш нічого,
Втекти із сірості тонів.

06.02.2025.
Ганна Зубко

У шумі вулиця,
хтось їде, а хтось йде,
Попереду чиясь маячить спина,
То вітер я, то він наздожене,
Байдужа всім
червона горобина.

Хтось переймає, руку подає,
І потиск справжній,
чоловічий, сильний,
Якісь питання розум задає,
Відволікає погляд пильний.

Із кожним кроком
день щось додає,
Уже на п’яти вечір наступає,
Все, що сплелось, моє і не моє,
Не поспішаючи,
свідомість розплітає.

01.02.2025.
Ганна Зубко

І знов думками та душею
У тім селі, де батьків двір,
Поспорю з слабкістю своєю
Й опинюсь там наперекір.

Низенько хаті поклонюся,
Широкій річці, берегам,
Не зразу посмішки торкнуся,
Дам перевагу я сльозам.

Останнім шансом скористаюсь,
Надіюсь, прийде він, буде…
Своїй наївності всміхаюсь, —
Час не вертає, що краде.

Очима згадую, цілую,
Не пропустити б щось, спішу…
Мрію, вигадую, сумую,
Себе обманюю, грішу.

31.01.2025.
Ганна Зубко

Тримає втома, не пускає,
Між стін зі мною, поруч спить,
Промінням в вікна день кидає,
І зігріває, й веселить.

Розтане втома, наче крига,
Теплом повіє поміж стін,
І зацікавить день, як книга,
Себе покаже з всіх сторін.

25.01.2025.
Ганна Зубко

Волки

Во тьме ночной, скользят беззвучно тени,
Сквозь стену зарослей оврагов и болот,
Крадутся к сонной, перепившейся деревне,
Где в загороди спит безмолвный скот.
Обходят тихо, стороной, через опушку,
Рысцой, на мягких лапах, морда в хвост,
Минуя егеря замшелую избушку,
Проверенной тропой через погост.

Вожак ведет вперед свою ватагу,
Играет желтый блеск в его глазах,
В них отражается упорство и отвага,
А в тех, что смотрят на него – животный страх.
И вот, загривок вздыбился косматый,
Метнулся черный силуэт из-за кустов,
И в тусклом свете от луны щербатой,
Сверкнули иглы острые зубов!

Вы наш оскал звериный не поймете,
Поскольку, овцы по рожденью, не волки,
На корм для нас, безропотно идете,
Сопротивляться вам природно не с руки.
А мы клыками пронизая ваши шеи,
Рвем жилы, как гнилую тетиву,
От крови выпитой, неистово пьянеем,
И тянем туши за собой в ночную мглу.

Туда, где в чаще, в логове надежном,
Заждался нас голодный молодняк,
Им вырасти без мяса не возможно,
И обойтись лишь молоком никак.
А с ними наши верные подруги,
Хранящие до времени щенков,
Не знающие страха и испуга,
Не уступающие в крепости зубов.

Нам одиночки ни к чему, мы верим в стаю,
Мы серая, по жизни правильная масть,
Боятся звери нас в лесу, обходят краем,
И косолапый не отважится напасть.
Медведь, конечно, волка посильнее,
Но гордость и свобода – наш ответ,
Нас не научишь в цирке бегать по арене,
И не заставишь оседлать велосипед!

Один лишь только зверь покруче волка,
На двух ногах он ходит – человек!
Не зубы – карабин или двустволка,
Способны оборвать наш волчий век.
Откуда взялся их такой обычай,
И как нам дальше жить, скажи вожак,
Ведь мы лишаем жизни для добычи,
А нас они стреляют просто так!
Мы убиваем только для добычи,
А нас они стреляют просто так!

Життя, на хвильку зупинись…

Життя, на хвильку зупинись,
Не поспішай, не створюй кризу,
Здійму, лиш, голову у вись,
А ти, все гнеш мене до низу,
Я, лиш, свій погляд до зірок,
Замріяно спрямую, часом,
А ти, на шию – стриб і скок!
І в землю пхаєш мене носом.
Я розумію натяк твій –
Потрібно до землі звикати…
Але, життя, прошу, постій!
Я не навчився ще літати…