Світло гасне в кожній хаті,
Настає вже темна ніч.
Тільки я не хочу спати,
Думки різні в голові.

Я лежу дивлюся в стелю,
І міркую як я жив.
Чи нікого не образив?
Скільки я добра зробив?

Що про мене скажуть діти,
Коли виростуть вони?
Чи виховував як треба?
Чи усіх теплом зігрів?

Сон не йде як не стараюсь,
Тихо встану, одягнусь,
І піду я прогуляюсь,
Під зірками я пройдусь.

Тиха вулиця зустріне,
Без машин і метушні.
Місяць вийшов із-за хмари,
Освітив все навкруги.

Сивий місяць і я сивий,
Не повернеш ті роки.
Коли юний і веселий,
По цих вулицях ходив.

От дивлюся вже світає,
Стріну ранню я зорю.
Сплять тумани над рікою,
Ранню тишу я люблю.

Щоб знайти в житті баланс,
І усе складалось,
Ти у себе зазирни,
Наведи порядок.

Зазирни і подивись скільки маєш бруду,
Що зібрав ти за роки,від лихого люду,
Тут і заздрість і гординя, мішана з брехнею,
А приходиш ти у світ з чистою душею.

Гарно гарно подивись,
По усім куточкам,
Скрізь ревізію зроби,
Викинь всю просрочку.

Сам у себе запитай,що тобі цінніше?
Чи життя, чи капітал, роби вибір швидше.
Бо з дитинства марив ти більше заробити.
Ну а далі час минув, і коли вже жити?

Заздрість із життя жени,
місця щоб не мала,
Все знаходиться в тобі,
Чого ти бажаєш.

Об’єднати у собі темряву і світло,
І любити кожну мить, щоб прожити гідно.
Ти ревізію роби сам собі частіше,
Заміняй старі думки на світогляд ширший.

Над вогнем поставлю і тепло відчую,
Полум’я немов гіпноз мене зачарує.
Тріск багаття заспокоїть,дим окута тіло,
Сила батюшки вогню дасть мені надію.

Попрошу спалити все,що мені мішало,
Що від заздрості у спину люди наказали.
Що шептали і робили темними ночами,
Все назад дим віднесе,що мені бажали.

Ще підкину дров в багаття,щоб було яскраво
І вогонь здіймався в небо ніби на Купала.
Та про захист попрошу для сім’ї своєї,
Щоб стіною із вогню захищав оселі.

Піднесу вогню дари , вкину у багаття,
Щоб прогнав він ворогів,що несуть нещастя,
Щоб горіло все у них,спокою не знали,
Жаркі іскри день і ніч очі випікали.

На останок попрошу вогняну стихію,
Зігрівала щоб серця,кожної людини,
Кожну душу очищала від усього злого,
І теплом добра й любові запалала знову.

з океану віри моєї
зачерпни собі
хоч кілька крапель
а як хочеш… пірнай
із потоків світла мого
промінь візьми
а як хочеш, то зодягнись
світ не тримай, не впаде́
а як хочеш
спирайся на моє плече…

Кажуть що іще не вмерла ні слава ні воля,
А я більше вам скажу не помре ніколи,
Якщо тільки весь народ стане знов єдиним,
Жодний ворог не нашкодить ненці Україні.

Щоб надалі про лани у піснях співати,
Треба владі перестати землі продавати.
І щоб далі наш Дніпро був такий красивий,
Треба щоб усі маєтки змила сильна хвиля.

Годі вірити церквам,судний день чекати,
А згадать своїх Богів віру відновляти.
І природних мародерів треба зупинити,
Щоб не нищили ліси,ми ж природи діти .

Рід козацький пам’ятати,приклад з предків брати.
Ворогам що руки тягнуть всім хребта ламати.
І щоб ті які при владі мали на увазі,
Як народ підняв у князі, так і втопить в грязі.

Воля нашої країни,має жить віками,
Бо свобода і повітря нам дани Богами,
Треба тільки в голові думки поміняти,
Не вмирати за країну,а зрадників вбивати .

Облиш свої тривоги й драми,
поїдь до мами.
Не залишай на потім свої бажання,
час забирає й силу твоє вагання.
Якщо не маєш мрій, тоді вигадуй їх,
позбався марних виправдань, спустошених утіх.
Очисти розум свій і вирушай в дорогу
поки ще молодий, поки ще маєш змогу.
Відвідай ті місця, що уселяють спокій:
розлогі чисті ріки, гори стрімкі й високі.
Очисти своє серце, впусти в нього кохання –
І матимеш від того приємні хвилювання.
Пробач минулі зради й забудь пусті розмови.
Шануй чужі поради та зважуй кожне слово.
І, головне, прокинься, бо ще проспиш усе
та втрапиш у аварію свого життя-шосе!

Як же живуть оті, що в нас при владі?
У них нема, напевно, сліз і горя…
Сидять в своїй Верховній Раді,
А у відпустку їдуть десь на берег моря.
Вишукані вбрання і дорогі машини,
Вони як риба у воді живуть у розкоші
І не важливо їм, що в більшості родин
Справи далеко не такі хороші.
Вони підвищують оплату за проїзд,
Нам кажуть: “економіка кульгає”.
Одні за іншими ті конференції і з’їзди,
А що вирішується там, хтось знає?
В новинах кажуть, що “народний депутат…”,
Чому це він народний й звідки взявся?
Це не народ вручив йому мандат,
Народом нашим він не обирався.
Народ давно вже закрив очі
На все, що відбувається вгорі.
Він дожива свої проплакані безсонні ночі,
А днями трудиться він до зорі.
Або працюй за двох – заплатять за одного,
Або без роботи й гріш сиди.
Надіятися ні на що, немає в світі Бога.
Релігія – інструмент керування влади.
Вони не дивляться униз, їх не хвилює,
Що пенсіонерка йде з дитиною жебракувати,
Що злидні, самогубства, злочини панують,
Що невинних садять в нас за грати.
У них своє життя: світські вечірки,
Вілли в Іспанії, меблі з чорного дерева та дуба,
А в будівельника звичайного до дірки
Протерта вже стара дешева шуба.
Набридло зводити уже кінці з кінцями,
А хочеться спокійно працювати i нормально жити,
Щоб президенти в нас були не “хами”,
Країну хочеться свою любити…
Спливає час i все дедалі більше
Свавілля влади i безчинні ïï кроки,
А ми мовчим… Від слів не стане гірше!
А ми терпим, бо нам зв’язали руки…
2013 р.

Чому так хочеться додому, я не знаю…
Та в стінах дому обіймаю
Щастя, радість і тепло,
Яке завжди у нім було.
Повернуся з школи, зайду, в хаті
Я побачу маму у халаті,
Що готує щось смачненьке їсти:
Смажить м’ясо, пиріжки із тіста…
Вдома завжди тепло і ласка,
Як та давня українська казка,
Що згадується так мінливо –
«Жили вони і довго і щасливо…»

Життя складне і незбагненне,
Таке незвідане, натхненне…
Воно є в кожному із нас,
Воно – це наш невпинний час,
Що не спливає, а біжить…
Нащо воно, й куди спішить?
Ми, живучи, щось відкриваємо,
Нові знання ми здобуваємо,
Щоб щось залишить по собі,
Існуємо ніби в боротьбі.
Змагаючись межи собою,
Життя ми звемо боротьбою
За краще місце на Землі,
Тому ми підлі всі і злі.
Чужих проблем не помічаємо,
Хоча ми знаємо, добре знаємо,
Що Бог любити всіх нас вчить
Як чесно, мирно – легко жить.
Ніхто уваги не звертає
І марно цінний час втрачає.
Чи зрозуміємо ми колись
Для чого на світі цім родились?

Людина-мисливець пильнує вас поглядом,
Вона помічає, коли йдете похапцем,
Вона зауважує кожен ваш крок,
Щоб провести вам життєвий урок:
Поки ваша думка снує десь у мріях,
Поцупить із сумки вона гаманець,
Якщо вночі пізно йдете по алеях,
Зненацька наскочить — тоді вам кінець,
Додому вдереться, гармидер влаштує,
Привласнить майно чи нахабно зґвалтує,
Нашкодить родині або ошукає,
На рідній землі сміття викидає,
Спаплюжить громадське, обкраде народ,
Нап’ється, дорожніх наробить пригод.
Чому і навіщо існують ці люди?
Не чинять добро і добра їм не буде!
Повернеться лихо до них на кінець.
А нам слід не звести урок нанівець:
Спіймати за руку злочинця й відтяти,
Руків’я ножа вночі пізно тримати,
Злодюгу вітати дулом рушниці,
Ґвалтівникові видерти зіниці.
Для наших дітей щоб зла менше зосталось,
Потрібно робити, щоб зло все каралось!

Серпень, 2023