з океану віри моєї
зачерпни собі
хоч кілька крапель
а як хочеш… пірнай
із потоків світла мого
промінь візьми
а як хочеш, то зодягнись
світ не тримай, не впаде́
а як хочеш
спирайся на моє плече…

Кажуть що іще не вмерла ні слава ні воля,
А я більше вам скажу не помре ніколи,
Якщо тільки весь народ стане знов єдиним,
Жодний ворог не нашкодить ненці Україні.

Щоб надалі про лани у піснях співати,
Треба владі перестати землі продавати.
І щоб далі наш Дніпро був такий красивий,
Треба щоб усі маєтки змила сильна хвиля.

Годі вірити церквам,судний день чекати,
А згадать своїх Богів віру відновляти.
І природних мародерів треба зупинити,
Щоб не нищили ліси,ми ж природи діти .

Рід козацький пам’ятати,приклад з предків брати.
Ворогам що руки тягнуть всім хребта ламати.
І щоб ті які при владі мали на увазі,
Як народ підняв у князі, так і втопить в грязі.

Воля нашої країни,має жить віками,
Бо свобода і повітря нам дани Богами,
Треба тільки в голові думки поміняти,
Не вмирати за країну,а зрадників вбивати .

Облиш свої тривоги й драми,
поїдь до мами.
Не залишай на потім свої бажання,
час забирає й силу твоє вагання.
Якщо не маєш мрій, тоді вигадуй їх,
позбався марних виправдань, спустошених утіх.
Очисти розум свій і вирушай в дорогу
поки ще молодий, поки ще маєш змогу.
Відвідай ті місця, що уселяють спокій:
розлогі чисті ріки, гори стрімкі й високі.
Очисти своє серце, впусти в нього кохання –
І матимеш від того приємні хвилювання.
Пробач минулі зради й забудь пусті розмови.
Шануй чужі поради та зважуй кожне слово.
І, головне, прокинься, бо ще проспиш усе
та втрапиш у аварію свого життя-шосе!

Як же живуть оті, що в нас при владі?
У них нема, напевно, сліз і горя…
Сидять в своїй Верховній Раді,
А у відпустку їдуть десь на берег моря.
Вишукані вбрання і дорогі машини,
Вони як риба у воді живуть у розкоші
І не важливо їм, що в більшості родин
Справи далеко не такі хороші.
Вони підвищують оплату за проїзд,
Нам кажуть: “економіка кульгає”.
Одні за іншими ті конференції і з’їзди,
А що вирішується там, хтось знає?
В новинах кажуть, що “народний депутат…”,
Чому це він народний й звідки взявся?
Це не народ вручив йому мандат,
Народом нашим він не обирався.
Народ давно вже закрив очі
На все, що відбувається вгорі.
Він дожива свої проплакані безсонні ночі,
А днями трудиться він до зорі.
Або працюй за двох – заплатять за одного,
Або без роботи й гріш сиди.
Надіятися ні на що, немає в світі Бога.
Релігія – інструмент керування влади.
Вони не дивляться униз, їх не хвилює,
Що пенсіонерка йде з дитиною жебракувати,
Що злидні, самогубства, злочини панують,
Що невинних садять в нас за грати.
У них своє життя: світські вечірки,
Вілли в Іспанії, меблі з чорного дерева та дуба,
А в будівельника звичайного до дірки
Протерта вже стара дешева шуба.
Набридло зводити уже кінці з кінцями,
А хочеться спокійно працювати i нормально жити,
Щоб президенти в нас були не “хами”,
Країну хочеться свою любити…
Спливає час i все дедалі більше
Свавілля влади i безчинні ïï кроки,
А ми мовчим… Від слів не стане гірше!
А ми терпим, бо нам зв’язали руки…
2013 р.

Чому так хочеться додому, я не знаю…
Та в стінах дому обіймаю
Щастя, радість і тепло,
Яке завжди у нім було.
Повернуся з школи, зайду, в хаті
Я побачу маму у халаті,
Що готує щось смачненьке їсти:
Смажить м’ясо, пиріжки із тіста…
Вдома завжди тепло і ласка,
Як та давня українська казка,
Що згадується так мінливо –
«Жили вони і довго і щасливо…»

Життя складне і незбагненне,
Таке незвідане, натхненне…
Воно є в кожному із нас,
Воно – це наш невпинний час,
Що не спливає, а біжить…
Нащо воно, й куди спішить?
Ми, живучи, щось відкриваємо,
Нові знання ми здобуваємо,
Щоб щось залишить по собі,
Існуємо ніби в боротьбі.
Змагаючись межи собою,
Життя ми звемо боротьбою
За краще місце на Землі,
Тому ми підлі всі і злі.
Чужих проблем не помічаємо,
Хоча ми знаємо, добре знаємо,
Що Бог любити всіх нас вчить
Як чесно, мирно – легко жить.
Ніхто уваги не звертає
І марно цінний час втрачає.
Чи зрозуміємо ми колись
Для чого на світі цім родились?

Людина-мисливець пильнує вас поглядом,
Вона помічає, коли йдете похапцем,
Вона зауважує кожен ваш крок,
Щоб провести вам життєвий урок:
Поки ваша думка снує десь у мріях,
Поцупить із сумки вона гаманець,
Якщо вночі пізно йдете по алеях,
Зненацька наскочить — тоді вам кінець,
Додому вдереться, гармидер влаштує,
Привласнить майно чи нахабно зґвалтує,
Нашкодить родині або ошукає,
На рідній землі сміття викидає,
Спаплюжить громадське, обкраде народ,
Нап’ється, дорожніх наробить пригод.
Чому і навіщо існують ці люди?
Не чинять добро і добра їм не буде!
Повернеться лихо до них на кінець.
А нам слід не звести урок нанівець:
Спіймати за руку злочинця й відтяти,
Руків’я ножа вночі пізно тримати,
Злодюгу вітати дулом рушниці,
Ґвалтівникові видерти зіниці.
Для наших дітей щоб зла менше зосталось,
Потрібно робити, щоб зло все каралось!

Серпень, 2023

Нехай панує безлад вдома
Й розкидані всі речі,
Нехай моментами утома
Ляга на шию й плечі,
Та щоб живі були й здорові
Усі, хто серцю милі
Щоб жили в злагоді й любові,
Й не упадали в силі.
Нехай на дворі будуть терни,
Зате на серці квіти
Хай всіх убережуть від скверни,
Й щасливі будуть діти.
Нехай тривога й суєта
Покинуть наші двері,
А війни, розбрат, марнота
Хай в книгах на папері.

Жовтень, 2021

Десь там гомонять голоси
і дитячий лунає сміх.
Там вирує життя,
але мова інша у них.
Ти знаходишся тут, на чужині,
і спокій твій забрала війна.

Мовчки обняв… дорогу бачу…
Не чую холоду, тепла…
Назад вертаюся… не плачу…
Сумна, збентежена, одна…

Ти там, я тут, із снів обійми,
Через роки той біль несу,
Нас поєднає вічність, прийме
До молодого вже стару.

Візьмеш в свою мою долоню,
Очима посмішку сипнеш,
Збентежусь, слова не пророню,
Ти ж заспіваєш, пригорнеш.

Твій голос, вдачу пам’ятаю,
І школу, й клас, і ті роки…
Не ношу квітів, не саджаю,
Пробач мене! Прости, прости.

21.05.2024.