Не робіть людям зла і прокльони не шліть,
Бо закон Бумеранга існує.
Все поверне в двійні ще й коли не чекав.
Всесвіт так всі пороки лікує.

Не тримайте образ щоб не сталось в житті,
Треба вміти старе відпускати.
Бо образа завжди тяжким камнем лежить,
Не дає місця новому щастю.

Заздрість також женіть,із думок із очей,
І не треба чуже рахувати.
Не відомо крізь що люди мали пройти,
Та що треба їм ще подолати.

Знайте те що добро повернеться добром,
А лихе завжди знайде відплату.
Що у доброму серці живе завжди любов,
А у злому лиш холод і втрати.

Я приїду в село,вимкну свій телефон,
Хочу в тиші з сім’єю побути.
Обійняти батьків і пройтися селом,
Оживають всі спогади миттю.

Як із цього подвір’я до школи ходив,
Як із друзями в хованки грали.
Моя рідна земля тягне ніби магніт,
Ті часи я з теплом пам’ятаю.

Пам’ятаю дівчат,як гуляв до зорі,
Потім слухав я мами повчання.
Хоча думав тоді,що я правий завжди,
Не зважав на її турбування.

А тепер я іду цим селом із дітьми,
І дивлюсь як роки промайнули.
Ніби вчора тут грався,купався в ставку,
А уже маю коси я сиві.

Відчуття я не можу в словах передать,
Коли знову в село приїжджаю .
Шкода що вихідні пролітають як мить,
І з батьками я знову прощаюсь.

Рвуть країну мою кровожерні кати,
Розділяють людей , сіють паніку й зло.
Тільки їздять просити гроші в борг за кордон
І таємно ділити все державне майно.

Научились брехать в очі і по ТВ,
Не бояться ніякої кари .
Продають все що можна свободу і честь,
А тебе усього позбавляють.

Хто до влади прийшов,той не йде воювать,
А воюють прості хлібороби.
Бо за гроші не можна землі полюбить,
Що окроплена кров’ю і потом.

Закривають роти,щоб мовчав чесний люд,
І бояться прозріння народу.
Як народ зрозуміє,що влада це він,
То поверне достатки і волю.

Час скінчити цькування,що ділять народ.
Об’єднатись, страхи подолавши.
Розігнати пітьму що на землі лягла,
Ляльководів нитки обірвавши.

Дороги життя,це немов лабіринт,
Це гра яка теж має рівні .
З народження сам на стежину ступив,
І йдеш по дорогам ти різним.

На перший твій шлях із самих пелюшок,
Батьки в тебе мудрість вкладають.
І те що ти зміг у собі зберегти.
Тобі у пригоді все стане .

Своїми шляхами ти будеш іти,
Де можеш спіткнутися й впасти.
Та тільки вставай і далі іди,
Терниста дорога до щастя.

Щоб весело йти по дорозі життя,
Знайди собі вірного друга .
З яким би була і біда не біда,
Та щира підтримка у скруті.

Маленьку стежину завжди пам’ятай,
Що йде до домівки твоєї.
Де завжди чекає на тебе сім’я.
Не сходь із дороги тієї.

Дорога життя, це твій виклик собі,
Як зможеш її подолати.
Чи в гору збиратись, чи падати вниз,
Головне йти вперед й не сідати.

Донечка моя, сонечко моє,
Очі голубі, ти для мене все.
В тебе на лиці посмішка весни,
Будь завжди весела і не знай біди.

Донечка красуня, квіточка моя,
Я тебе кохаю більше за життя.
Бо у день весняний,сонячний, ясний
Дякувати мамі,є у мене ти.

Я тобі бажаю,в свято “день дочки”.
Щоб були у тебе тільки ясні дні.
З легкістю збувалися мрії у житті,
І легка дорога трапилась тобі.

Тато мене любить, знаю я це із малку.
Голосно свариться тато,часто вночі і зранку.
Поруч його не буде в школі на мому святі.
Він знов кудись подівся,але я навіть рада.
Тато прийде й розбудить,гримне вхідними дверима.
Тато мене не любить, в чому я мамо винна?
Я закінчила школу, скоро поїду вчитись,
Тата немає поруч, нікому похвалитись.
Тато знов відмахнеться на всі мої прохання,
Диму пустивши хмару махне мені на прощання.
Як може не цікавить власна тебе дитина?
Тато цього не бачить,байдуже на родину.
Треба закрити очі, іноді потерпіти.
Тато працює важко,щоб нам було як жити.
Але з роками в душу вже сплелась павутина,
Тато мене не любить,в цьому мабуть я винна…
Я уже вийшла заміж,маю й сама дитину.
А зрозуміть не можу,досі я цю людину.
Як же так можна жити не маючи провини.
Зараз усе по полках,моє дитинство на смарку,
Коли є в тата вибір,він оберає чарку.

Дівчинка маленька сидячи на ліжку,
З татом розмовляє, витирає слізки.
Тату ти приїдеш? Бо у мене свято,
Хочу день народження разом відмічати.

Татку приїзди і без подарунку,
Тільки обніми,поцілуй дочурку.
Тиж нам обіцяв і мені і мамі,
Що тебе відпустять,і ти будеш з нами.

Батько це все чує,і ковтає сльози,
Доню я приїду,жди, обов’язково.
Може запізнюся,чуть пізніше буду,
А в самого серце коле мов від кулі.

Мама заспокоює, дочку обіймає,
Тато наш не може,він нас захищає.
Зараз він боронить землі України,
Ворога здолає і до нас приїде.

І донька чекає, кілька років тата,
Доки в Україні йде війна проклята.
Загасивши свічки,лиш одне бажання,
Тату повернися,ти наше кохання.

Я не буду боротись.Я не буду мовчати,
Я не хочу терпіти і не можу тікати
я не смію сказати і не можу зробити.
Що не слово то мати,що не день то молитви.
Я не зможу здобути,те що втратити швидко.
Та я хочу вернути,скласти все немов плитку.
По кусочках зібрати і в куточку сховати.
Я не хочу терпіти і я буду кричати.

Головна
Кабінет
Мої твори
Популярні
Вихід
Новинки Подаруй мені волю,мамо
Подаруй мені волю,мамо
Подаруй мені волю,мамо,
Як колись дарувала життя.
Повернутися б хоч на миті
У колишній спокійний час.
Де твоїми руками вповитий,
А за мить вже дорослий враз.
Поверни мені,мамо юність.
Де гаряча і стрімка кров,
Де юнацька невтомна й дурість,необдуманість, перша любов.
Де усе бадьорить і манить
У далекий невідомий край.
Де свобода тебе дурманить
Й зробиш все, просто побажай.
Подаруй мені,мамо, волю.
Не багато ж я наче прошу.
Хай обіймуть мене твої руки,
Хай в обійми твої полечу.
Біля тебе повітря свіжіше,
Зеленіші луги і поля.
Сяє сонце з тобою ясніше,
Не тремтить під ногами земля.
Мамо, я помолюся до Бога
Хай дарує тобі довгий вік.
Поки є ще твоя допомога,
Доти жити і легше мені.
Поки ти мене ще обіймаєш,
Юний я у душі й наяву.
Знаю мамо і ти добре знаєш,
Що в душі моїй я бережу

Не руйнуйте дитині дитинство,
Бо хто зна яке буде життя.
Дайте дітям на гратися вдосталь,
Встигнуть працю вони скуштувать.

Не кричіть і не бийте дитину,
Вона щиро вас любить,без зла.
А якщо і зробила провину,
Не навмисно а для пізнання.

Приділяйте дитині увагу,
Грайте з нею як можна частіш.
Щоб коли вони стануть дорослі,
Пам’ятали з теплом кожну мить.

Знаю точно ніяка робота,
Не замінить обіймів дітей.
А їх очі ясні , сміх веселий,
Є дорожчі посади й грошей.

В вихідні знайдіть час для дитини,
Свято й ігри у колі сім’ї.
А не з друзями танці, гулянки,
Ну а діти хай грають самі.

Вони виростуть, що й не помітиш,
І завжди пам’ятатимуть все.
Скільки мали в дитинстві любові,
І слова ” МЕНІ НІКОЛИ ВЖЕ”.

Наш екзамен, дітей виховання,
Що не кожен у змозі пройти.
Якщо діти спішать в рідну хату,
Ви дитинство дітей зберегли.