ДОДАТИ ВІРШ
АБО
  Про життя    Франція

Франція

У краї фіалкових полів та старовинних замків,
Де світлиться Сієна на полотнах Моне,
Там Франція, країна відома й прекрасна,
Де на долонях живе вічна культура й мистецтво.

Французький дух елегантності та легкості,
У смаках, у словах, у кожному жесті,
Їхня кухня, мов мелодія романтична,
Розкішні вина, сири, дземи й багети.

Паризькі бульвари й Ейфелева вежа,
Подих історії й архітектурна висота,
Лувр зі своєю безмежною красою,
Тут живе твір мистецтва в кожній дорозі.

Франція, де вітром віє дотепністю,
Де слова звучать мелодією самого життя,
Їхня мова, мов тканина м’яка й дивовижна,
Звуки відбивають грацію й ніжність.

Жива традиція й вічна любов до свого,
У французів кров струмує відродженням минулого,
Молоді й старі, душею зв’язані з Батьківщиною,
Святкують своє культурне дзеркало.

Франція, де свобода й незалежність в серці,
Де краса поєднується з розумом й мудрістю,
Тут танцює життя в ритмах відчайдушних,
Світиться Європа в пламені французьких мрій.

О, Франціє, ти — скарбниця світу й унікальна,
Ти зберігаєш неповторність кожного моменту,
Твої люди — яскраві й безсмертні, як сама ти,
Йдуть вони далі, обіймаючи мрії свої надзвичайні.

Нехай завжди лунає твоє ім’я мелодією світу,
Франціє, дивовижна земле, відома й поважна,
Відкривай нам далекі горизонти й краєвиди,
І нехай твоя культура житиме вічно в наших серцях.

Це Франція, кульмінація надвеличної краси,
Де любов до життя звітується шумом Сени,
Нехай кожен мандрівник знаходить у тобі дім,
Бо ти, Франціє, — вічно жива та вільна.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Про життя    Тільки не кажи

Тільки не кажи

Тільки не кажи, що встигла втомитися,
Що руки не підіймаються, ноги мліють,
Що не можеш більше в цьому хаосі топитися,
Що інші й такого не витримають, не зуміють.

Тільки не кажи, що сил вже не маєш,
Що очі втрачають здатність дивитися,
Що спрага постійно кудись зникає,
Невже встигла напитися?

Тільки не кажи, що світанки більше не гріють,
Що підійматися сходами стало важко…
Вірні собі – зраджувати не вміють.
Розправ крила та лети якнайдалі, пташко!

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Про життя    Почни із себе

Почни із себе

Якщо ти хочеш в світі щось змінити,
І не боятись перешкод в житті.
Спочатку спробуй, дух свій відновити,
Зроби міцними м’язи і думки.

Не заливай проблеми алкоголем,
І не тягни до рота сигарет.
А краще в ліс сходи, зберись з думками,
Повітря свіже завжди зніме стрес.

Ходи гуляй, займайсь на тренажерах,
Дітей до спорту змалку приучай.
Бо дух міцний завжди в міцному тілі
Слова ті мудрі дід мені казав.

Навчи любити землю і довкілля,
А головне сам приклад подавай.
Бо це все робиться не словом а ділами.
Свої знання нащадкам передай.

Не допускай у домі суперечок,
Люби дружину, дітям ласку дай.
І ти отримаєш підтримку найрідніших
Твоя любов їх поведе в життя.

І це не важко,слід лише почати,
Зміни себе,і зміниться весь світ.
А чи він буде гарний чи жахіття,
Вирішуєш лиш ти ,й твої думки.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Про життя    Відбитки

Відбитки

Ми залишаємо відбитки після себе,
Це те, що маємо святим обов’язком нести через усе життя,
Хтось ходить по землі, хтось тягнеться до неба,
Лишаючи по собі купу бруду та сміття.

Ми відбиваємо нестерпні ритми,
Які наносимо, мов шрами на спітнілому вікні,
Життя – то дар, який не має певних алгоритмів,
Воно дається не дарма тобі й мені.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Про життя    Забуваємо

Забуваємо

Ми дуже часто все на світі забуваємо:
ми забуваємо про рідних,
які давно про нас не чули звістки,
ми забуваємо, точніше, ЗАБИВАЄМО
на тих, хто часто
нам полоще мізки,
без них втрачаємо ми сенс життя –
про це ми теж чудово знаємо,
та незважаючи на це,
ми знову все на світі забуваємо.

Ми забуваємо про друзів:
забуваємо дзвонити, спілкуватися,
ми забуваємо на рідні землі
хоч на свято повертатися,
та, не соромлячись, ми не збираємось мінятися…
Це дуже прикро.
Ми продовжуємо й далі забуватися.

Ми забуваємо добро,
яке робилося для нас
не раз, не два…не мають ліку
ті добрі справи,
що приймали ми від інших. Споконвіку
було і буде так, поки існують люди.
Забуду я про тебе…
і про мене ти забудеш.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Про життя    * * *

* * *

Колись мій батько мені радив,
Щоб я дружину не міняв,
Та не послухав, її зрадив,
Й нераз уже пожалкував.

…Перша дружина — то від Бога,
А друга, сину, від людей,
Перша буде зіниця ока,
А друга дальше від очей.

А третя, сину, то від злого,
Щастя із нею не буде,
На перехресті та дорога
І до добра не доведе.

Батька пораду пам’ятаю,
Змінив дорогу у життя,
Чом не послухав — я не знаю,
Назад нема вже вороття.

На роздоріжжі опинився,
І моя молодість пішла,
Але вже втретє не женився,
Бо пам’ятаю — то від зла.

09.12.2022.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Про життя    Ангел охоронець

Ангел охоронець

У сяйві ранку, в долині тихій,
Де спить роса на квітучій траві,
Ангел охоронець встає легкий,
На крилах світла до світу ступає.

Він – вірний вартовий життя нашого,
Супроводжує в день і вночі.
Крізь морок темряви, долі драму,
Він світлом мудрості нам сяє в очі.

Поставний, могутній, з крилами білими,
Ангел спішить до зоряного світу.
Коли наша душа торкається біди,
Він нам дарує надію й віру в долю.

На стежці життя, де тумани злидні,
Ангел стоїть, як знак вічної надії.
Його поклик звучить у серцях вірних,
В ньому довіра, мир і любов прості.

Нехай крила його легко крилаті
Понесуть в далі, в краї дивний світ,
Де відбуваються дива незвідані,
І мудрість вічна життя нам світить.

Ангел охоронець, пильний й ніжний,
Всім дарує добро, мир і світло.
Його поклик лунає в серцях тихих,
Де спить надія і квітне віра.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Про життя    ПОГОДА

ПОГОДА

У погоду і ще зазираю,
Часто там на порозі стою,
До природи претензій немаю,
Заглядаю в життєву, свою.

Були бурі у грозах і зливи,
Дні холодні, там сльози-дощі,
Німі сцени, а також бурхливі,
Тьма емоцій, усі від душі.

А тепла не було у погоді,
Сонце раз заглядало у рік,
Вже не плачу, наплакалась, годі,
Поміняв уже клімат мій вік.

І життя уже, майже, прожила,
Забагато було помилок,
В “мінус три” я б його оцінила,
Нещасливий попався квиток.

06.06.2023.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Про життя    Млинці

Млинці

У січні морознім народжується свято,
Млинці в сковорідці пускають жовте крило.
Збирає родину бабця до печі звати,
Пече вона млинців, наче диво крило.

Тонка, мов прозора, та ніжна начинка,
В ній любов та ніжність, як у казковім сні.
Це дарунок матері, мов янголи вінка,
Щоб радість і тепло в серця внесло весні.

Млинці – це культурна скарбниця народу,
В них відбито злети і спокій старовини.
Це символ підтримки, любові та свободи,
У кожному шматочку – доля історії.

Не лише їжа, а й обрядовий знак,
У дому, на святі, в кожну важку хвилину.
Млинці – це спадок, це слава та чудеса,
Українська душа, в них відлітає в небеса.

Отже, хай летять вони, мов вільні журавлі,
Млинці – це диво, що здатне зігріти світ.
І нехай в серці нашому буде завжди віра,
Що в млинцях українських – вся сила народу тімна.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Про життя    Колись ми усі були маленькими

Колись ми усі були маленькими

Колись ми усі були маленькими,
З кришталевих струмочків снили мрії.
У вирі дитинства, де світ чарівний,
Ласка і ніжність, веселощі й тиша.

Народжені у світ, ніжні й безборонні,
Ми крокували стежкою див, мовчазно.
Очі блакитні, як небесний простір,
Діти, уповільніться, цей час – золотий.

Мов квітка, що розцвітає весною,
Так розквітали усі наші думки.
І дорослі світ збудували камінням,
Але дитинство – то найцінніший скарб.

Бо там, де лине сміх, де дзвенять крила,
І серце вільно летить, мов пташка.
Там часу нема, там немає зла,
Лише мрія велика – радість свята.

О, дитинство, ти крайній берег мрій,
Де сонце завжди високо на небі.
Ласка та ніжність у серці твоїм вічні,
Ти сховане скарби, які світ забув.

Нехай лине пісня про те, як були ми маленькими,
Про те, як літали мріями в небо.
Дитинство – це казка, яка триває в серці,
І вічний дотик ласки та ніжності.

Зростаємо ми, минає час безжально,
Але серце нам завжди збереже дитинство.
Той світ, де казка плелися зірки,
Тепер живе у нас, як пам’ять незабутня.

Ми вибудовуємо свій світ дорослих,
З планами, мріями, турботами й зусиллям.
Та й коли вітер стихає, і сутінки настають,
Згадаємо те щасливе дитинство беззаботне.

І нехай годинники тикають натужно,
Ми завжди збережемо у серці дитинство.
Ласка й ніжність, що плелися звідкись,
Постануть свічкою в найтемніших днях.

О, колись ми усі були маленькими,
Але душа залишиться назавжди юною.
Ласка й ніжність, той безцінний скарб,
Продовжують жити в кожному з нас у серці.

І хай знову крила мрій розплющаться,
І серце лине у вільний польот.
Бо колись ми були маленькими,
Але дитинство – вічне, як зірка на небі.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
WEBQOS - Strony internetowe Warszawa
Tworzenie Stron Internetowych w Warszawie
KolorowyZegar - System dla Żłobka
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]