На сонячній траві, під лісовою мовою,
Ми, душею світлою, пливем в дивовижний снові.
У серці нашому живе відлуння квітучого літа,
І вогняний спалах, що розпалює світ від сторони крилатих брегів.

Літаємо, мов феї, в країну чарівницьких зірок,
Де мова пісень ніжна, наче кришталевий спів пташок.
Мріємо ми про краї нові, де час розтає від усмішок,
Де квітне мудрість, наче перлина, у серцях людських кутках.

Прокладаємо шляхи через моря та океани мрій,
Де зорі співають пісні вічного кохання і вірності.
І йдемо ми додому знову, до дому, де серце має зігрітий камінь,
Де розквітають долі, наче квітка, веснянім диханням дишать.

О, краю наш, відлуння небес високих,
Ми приходимо додому, неначе лелеки, весело крилатих.
І серця наші, мов вітрила, на зустріч щастю відкриті,
Бо домівкою для нас є світ, де любові вічна відбиті.

У вирі життя нашого, як у казці,
Починається все з чарівного слова.
Це слово “початок”, як музика ласкава,
Що ллється в серця, мов зорі в безмежнім небі.

Щасливий початок, мить, коли світло зірвано,
І серце наповнюється надією й коханням.
Це час нових починань, мрій та сподівань,
Де кожен крок – це крок до найвищих висот.

Початок – це пора, коли душа співає,
І сни про майбутнє розгортаються в крила.
Тут кожен момент наповнений чарівництвом,
І кожен день – це подарунок від небес.

Отже, нехай життя твоє починається,
З вірою, надією і безмежним коханням.
Нехай кожен початок приносить щастя й радість,
І хай твоє життя буде завжди щасливим наче казка.

Радість у житті, мов весняний день,
Лине в повітрі, як світанковий спів.
Вона як квітка, що розцвітає в саду,
Із серця розливається в усі боки.

Вона у дзвінкому сміху дітей,
У теплі руки, що долонями махають.
Вона в освітленому очах коханої,
І в дзеркалі, де відбивається радість твоя.

Радість у житті, ніжна й неповторна,
Вона навіває тепло в серці і душі.
Вона в моментах, що запам’ятовуються,
І в емоціях, що розгортаються в кожній мить.

Нехай радість у житті буде завжди з тобою,
Нехай вона як свічка, що світить у темряві.
І хай відкриється тобі кожен новий день
З радістю в серці, як казкова країна.

У світі, де вітер співає пісню вічну,
Де сонце розсипає золоті промені,
Життя безмежне та яскраве розцвітає,
Насичене дивами, таємницями, коханням.

На полях зелених квітне маковий цвіт,
Де ріки пливуть мелодією своєю,
І ліси стоять велично, мов сторожа,
Зберігаючи древні таємниці свої.

У серцях людей палає вогонь надії,
І мрії плекають крила у висотах,
Життя безмежне, мов море нестримне,
Проводить нас через гребені та хвилі.

Кожен день – нова сторінка у книзі часу,
Де ми творці своєї долі й майбуття,
І кожен крок – це крок до висот небесних,
Де зорі світять нам світлом своїм.

Нехай життя нас вчить, нас міцнить і навчає,
Нехай кожен день приносить нові відкриття,
Життя безмежне та яскраве,
Подарунок від неба, найвищий дар.

У світі, де квіти розквітають у полях,
Де сонце сяє яскраво на небі,
Там щастя й краса танцюють у вальсі,
І душа відчуває себе вільною, як птах.

Щастя — це та мить, коли серце зігрівається,
І всі проблеми здаються мінімальними.
Краса — це те, що навколо нас розцвітає,
І додає колір у сірому повсякденні.

Відлітають хмари, і з’являється спокій,
У мить, коли щастя й краса зливаються в одне.
Це почуття, коли серце б’ється в ритмі кохання,
І кожна дихання — це пісня про життя.

Щастя та краса — це не лише зовнішність,
Але й внутрішній світ, що відображається зовні.
Це те, що робить наше життя значущим,
І наповнює його радістю й гармонією.

Нехай у нашому житті завжди буде місце
Для щастя та краси, що відчуваємо в серці.
І нехай цей вірш нагадує нам про те,
Як важливо бути відкритими до краси та щастя навколо.

Любов, небо, радість і весна,
Усе це сплітається в моїй душі.
Мов чарівна мелодія, що лине у вітрі,
Ці почуття несуть мене вперед, як весняні хвилі.

Любов — це вічний океан, що ллється з серця,
Де кожен момент — це нова пригода.
Небо — це безмежність, де зірки співають мелодії,
І душа летить у небесах, неначе птах вольний.

Радість — це сонце, що сяє в моєму житті,
Навколо мене танцюють кольори й квіти.
А весна — це обійми природи, що прокидаються,
І віддають мені усю свою красу і життя.

Любов, небо, радість і весна,
Це все, що дарує мені щастя.
І я завжди буду вірити в цю магію,
Бо вона — моя сила, моя вічна мрія.

У ранковім промінні зорі прокинулись,
День народження твоє, о, людино моя.
Світло сяє в очах, усмішка на губах,
Святкуємо твій день, як казку веселу.

Серце твоє б’ється у ритмі щасливих мрій,
Друзі та рідні збираються довкола тебе.
Торт запалений, свічки яскраві горять,
І вітання линуть, мов квіти весняні.

Цей день — твій святковий день, як особливий дар,
Що приносить радість із кожним подихом.
Любов і щастя, як веселий вальс,
Танцюють навколо тебе, мов чарівний місяць.

Нехай кожен момент цього дня буде чарівним,
Як казка, що розкривається перед тобою.
І хай усмішка на твоїй обличчі не згасає,
Бо твій день народження — це свято кохання і радості.

У вірі спогадів, де час стоїть,
Життя моє я відзначаю в рядках.
Спогади, як перлини, блукають в думках,
Линуть над водами часу, мов вітер вночі.

Починаю від перших днів дитинства,
Коли світ ще був морем таємниць.
Літали мрії, мов птахи в небесах,
У серці тихо лунали дитячі співи.

Потім наступав час першої любові,
Коли серце розцвітало, як весна.
Із очей твоїх, як зірки на небі,
Любов спливала, мов струмінь у долині.

Пройшли роки, змінились обличчя,
І життя плелись у відомий мотив.
Були радощі, болі та звитяги,
Спогади плелись, як квіти в лугах.

І в кожному спогаді — відгомін мрій,
Відлуння смутку та радості змій.
Життя, мов ріка, несе свої води,
А спогади — як зірки, що в небі горять.

Нехай вони линуть, як мелодія,
Прославляючи кожен момент у житті.
Спогади, мов книга, що сторінками розкриває,
Життя моє, від першого до останнього дня.

• Твір:

  Десь , коли були ми всі маленькими,
  Від маленьких немовлят.
  Ми навчились усі ходити,
  І перші слова , ми в житті сказали.

  Мама й тато самі рідні люди,
  Привели нас у цей дивовижний світ.
  Немов , як ангел зʼявився, на землі,
  Як і ми зʼявились у дивовижному світі.

  Нещодавно , ходили ми , у дитячі садки,
  А потім , вже як дорослі діти , пішли , немов навчатись , у школи.
  Шкільні роки , як і всі , як книжки , були цікавими,
  Знання і наука , як все одне ціле.

  Оцінки у школі , як результат важливий,
  Але , як швидко шкільні роки пройшли.
  Усі діти , починають своє життя,
  Немов , час ,як ріка тече, біжить.

  Але вже час навчатися й далі,
  Розвиватись , немов йти по стежці.
  І ,немов усмішка, радіти життю
  І мирно жити , як чисте сонце , з щасливими моментами.

• Твір:

  Давай , говорити тільки правду,
  І забути про кривду.
  Щоб забути всі великі незгоди,
  Щоб , як гарна людина , чесність мати.
  Мир і справедливість, як одне велике ціле,
  Як розум сильний, нездоланний , як сонце яскраве.
  Близькі люди , як ангели великі , спокійніші,
  Вони , наче велике джерело любові, правди більше мають.
  Мати , каже тільки правду,
  Батько , немов розум, долає кривду.
  Нас усіх вони з дитинства вчать,
  Що , велика правда , може тільки врятувати.
  Життєві конфлікти , як розумно їх подолати,
  І лише чесно говорити.
  Як кажуть у всьому світі,
  Люди різної національності.
  Краще мати тільки гірку правду,
  Ніж гнилу кривду.