ДОДАТИ ВІРШ
АБО
  Воєнні    ПОМОЖИ НАМ, БОЖЕ

ПОМОЖИ НАМ, БОЖЕ

  • ПОМОЖИ НАМ, БОЖЕ

    Дай нам, Боже, ПЕРЕМОГУ,
    Забери усю тривогу,
    Хочем в мирі дальше жити,
    Україну відроди́ти.

    Прожени орду прокля́ту,
    Що ввірвалась в нашу хату,
    Що катує, убиває,
    Все навко́ло спопеляє.

    Сили дай це перебути,
    Та не зможем це забути.
    Стільки горя нам завда́ли:
    Ґвалтували, убивали.

    Ці «воя́ки» – мародери,
    Що у пошуках Бандери,
    Що не вкрали – все це нищать,
    Бо гниле в потворів днище.

    Для них люди як розвага –
    В цьо́му їхня перевага.
    Поможи нам їх прогнати,
    Ще й сліди позамітати.

    Поможи нам, Боже милий,
    Щоб ми в МИРІ знову жи́ли,
    Щоб це пекло закінчи́лось,
    Й наша кров вже більш не ли́лась.

    04.05.2022 р.

    © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

    ID: 946930

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Воєнні    МОЛИТВА Й МАМИНА ЛЮБОВ

МОЛИТВА Й МАМИНА ЛЮБОВ

  • МОЛИТВА Й МАМИНА ЛЮБОВ

    Яка доба, а звісточки немає,
    Нема дзвінка… до цьо́го ж за́вжди був,
    А мама на ту звісточку чекає –
    Це з перших днів війни́ синок збагнув.

    Нема дзвінка, думки́ взяли́ся роєм.
    Що трапилось? Чому́ набрать не зміг?
    Чи може знову бій іде за боєм?
    А може?... Ні!!! Синочок не поліг!

    Ідуть думки́, неначе поторо́чі,
    Та їх жене́ матуся навсібіч.
    Такі страшні в чеканні дні і ночі…
    Нема дзвінка… нема. У чо́му ж річ?

    В руках стареньку вервичку тримає,
    Благає Бога, сина щоб вберіг,
    Молитву без упину промовляє,
    І ко́си вже біліють, наче сніг.

    Тріпоче серце, наче пта́ха в гру́дях,
    Думки́, моли́тви, син… і ця війна.
    Ракети, танки… міни рвуться всюди,
    Вже пекло скрізь. Воює сатана.

    Стоїть робота, зовсім не бере́ться,
    Що ві́зьме в ру́ки – падає із них,
    Бо ірод ще ніяк не схаменеться.
    Й чо́му ж бо телефон давно затих?

    Присіла ненька, телефон тримає,
    Його із рук вона не випуска,
    Бо звістку від синочка все чекає,
    Найгіршого в думках не допуска.

    Уже опівніч, а в думках молитва,
    І знову сльози, і думки́, і син…
    Невже і зараз в них запекла битва?
    І сльози знов, гіркіші, ніж полин.

    Ридає, плаче… плаче і голо́сить,
    І вервицю в руках вона трима,
    Моли́тви мо́лить, Господа все про́сить,
    А звісточки від сина все нема.

    Над ранок вже й на сон чому́сь склонило,
    Так, си́дячи, й здрімалася вона,
    Та закололо серце і занило…
    Що ж ро́бить ця проклятая війна?

    Вже й сон минув, думки пливуть, як хмари,
    І вервичка в руках, і телефон…
    За що нам куштувать цієї кари?
    А може син потрапив у полон?

    Вже взя́ла свічку Стрітенську у ру́ки
    І приступила знов до молито́в.
    Душа болить, нестерпні тії му́ки…
    Страшні думки́, у жилах стине кров.

    Яка доба, а звісточки немає…
    «Всевишній, їх щитом усіх накрий…», –
    І день і ніч все Господа благає,
    Аж тут СМС : «МАТУСЮ, Я ЖИВИЙ!».

    І знов молитва. Дякує в ній Богу,
    Що син живий, що звісточка прийшла.
    Вимолює ЖИТТЯ всім й ПЕРЕМОГУ.
    Та й знову сили в со́бі віднайшла.

    Аж сльо́зи градом, а тоді – й рікою,
    Очам не вірить і читає знов…
    Нічо́го тут не вдіяти з собою –
    Така вона, матусина любов.

    03.05.2022 р.

    © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

    https://youtu.be/2h0H19I8BTM
    ID: 946924

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Воєнні    ПТАШИНА ПІСНЯ

ПТАШИНА ПІСНЯ

  • ПТАШИНА ПІСНЯ
    (Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ПТАШИНІ СПІВИ І ВІЙНА» )

    Пташина пісня лине навкруги́,
    Так жалібно, так щемно скрізь лунає,
    Бо нищать нашу неньку вороги.
    Про біль і горе пташечка співає.

    Поглянула пташина з висоти́,
    Сльозу зрони́ла, стала невесела,
    І заспівала: «Господи, прости…
    Врятуй вкраїнські всі міста́ і се́ла».

    Із вирію верталася до нас,
    Весну несла́ на крилах із любов’ю,
    Тепер співає пташка защораз,
    Як ненька вже вмивається лиш кров’ю.

    Птахи́ злетілись всі в пташиний хор
    І заспівали, як вбивають неньку,
    Та й чується у голосі мінор,
    Бо цілиться потвора у серде́нько.

    Співають про руїни всі птахи,
    Про згарища страшні вони голо́сять.
    Так нищать нашу неньку вороги.
    Про порятунок пташечки всі просять.

    В піснях свої́х із нами рвуться в бій,
    Гаптують ними нашу ПЕРЕМОГУ,
    А це – єдина з заповітних мрій.
    Піснями вистеляють їй доро́гу.

    03.05.2022 р.

    © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

    ID: 946840

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Воєнні    ПТАШИНІ СПІВИ І ВЕСНА

ПТАШИНІ СПІВИ І ВЕСНА

  • ПТАШИНІ СПІВИ І ВІЙНА

    Птахи́ співають, та уже не так,
    Хоча весна квітує ніжним цвітом,
    Велика кількість ордівських атак,
    Все всіяно снарядами, як житом.

    Постійно ллється пісня голосна́,
    Але вона, немов якесь благання,
    Та й радість не прино́сить ця весна:
    Через війну для багатьо́х – остання.

    Але птахи́ продовжують співать,
    Про біль і горе співом тим голо́сять,
    З людьми вони взяли́ся сумувать,
    Й війну закі́нчить Господа так просять.

    Цього́річ заспівали в унісон,
    Але, на жаль, не радісні ті співи,
    Страшна війна ввірва́лась. Це – не сон…
    Ворожії рясніють в нас посі́ви.

    Птахи́ раділи защораз весні,
    Бо ця пора всьому́ життя давала,
    Але в цієї – всі жалобні дні,
    Й про це пташина кожна заспівала.

    Птахи́ співають, та у співах біль,
    А цвіт весня́ний і птахі́в не ті́шить,
    Бо ворог убиває звідусіль,
    Руйнує все і землю нашу мі́сить.

    23.04.2022 р.

    © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

    ID: 946837

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Воєнні    НИЗЬКИЙ УКЛІН ТОБІ СОЛДАТЕ

НИЗЬКИЙ УКЛІН ТОБІ СОЛДАТЕ

  • НИЗЬКИЙ УКЛІН ТОБІ, СОЛДАТЕ

    Низький уклін тобі, солдате,
    За те, що ти нас бережеш,
    Подяка щира, лю́бий брате,
    За нас у бій із орком ідеш.

    Нас мужньо всюди захищаєш,
    Сміливо йдеш в запеклий бій,
    І ні на крок не відступаєш,
    Хоч орки вбили безліч мрій.

    Тебе цілують кулі, гради,
    Летять до тебе звідусіль,
    А поряд рвуться ще й снаряди,
    За нашу неньку в тебе біль.

    Не думаєш тоді про себе,
    Коли ідеш нас захищать,
    А ми всі молимось за тебе,
    Орді не будемо прощать.

    Герой для нас ти, хоч і юний,
    Вкраїну любиш над усе,
    Бо патріота в тебе струни,
    Ту нечесть через це трясе.

    У бій із вами йдуть й дівчата,
    Це сестри й донечки для нас,
    І з ними Бог і Янголята,
    Луна молитва повсякчас.

    Низький уклін, солдате, любий,
    Для нас усіх ти – брат і син,
    За тебе моляться всі люди,
    В молитві кожна із родин.

    Вас всіх Господь оберігає,
    У всіх вас Ангел на плечі́,
    Ворожу силу відвертає,
    Вставляє їм свої́ мечі.

    21.03.2022 р.

    © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

    ID: 946762

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Воєнні    БІЛА ГОЛУБКА

БІЛА ГОЛУБКА

  • БІЛА ГОЛУБКА

    ( пісня )

    Ой, біла голубка так прагнула волі,
    Бо в пекло іти не хотіла вона,
    Молилася Богу: «Рятуй від недолі,
    В яку занури́ла прокля́та війна».

    У білу голубку убивці стріляли,
    І ра́нили важко щоразу вони,
    Цю юную пта́ху кати ґвалтували,
    Бо мають вказівку таку сатани.

    Ця біла голубка орді не здавалась,
    Леті́ть намагалась подалі від них,
    На Милість Господню вона сподівалась,
    Чекає щоб постріл ворожий вже стих.

    Ця біла голубка кружляє у небі,
    Пір’їни летять із розправлених крил,
    І вбивць-коршакі́в* відганяє від себе,
    Спадає щодня бідолашна із сил.

    Цю білу голубку живце́м спопеляють,
    І плач роздається далеко в світи́,
    В споко́ї убивці її не лишають,
    Та чує від Бога: «Красуне, лети!»

    Ця біла голубка вся кров’ю стікає,
    Бо ці́лить у неї безжально орда,
    Всевишнього мо́лить, рятунку чекає,
    Та з ко́ршуном** поряд вона не сіда́.

    В голубки-красуні шматоване тіло,
    Та серце її уціліло в бою́,
    Це горе на білу красунечку сіло,
    Але береже вона гідність свою́.

    Ця біла голубка не здасться ніко́ли,
    Бо віра незламна їй сил додає,
    Не знищать ніза́що красуню потво́ри,
    Живильна вода їй ключами заб’є́.

    Всміхне́ться голубка, затягнуться ра́ни,
    У танці із МИРОМ вона закружля,
    Для неї усюди заграють орга́ни,
    Торкне́ ПЕРЕМОГОЮ й струн скрипаля.

    03.05.2022 р.

    КОРШАК* – один з видів соколоподібніх птахів.
    КОРШУН** – те саме, що і КОРШАК.

    © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

    #Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
    #Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

    https://youtu.be/ghwg2IHfs9s

    ID: 946752

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Воєнні    МОЛІМОСЬ ВСІ

МОЛІМОСЬ ВСІ

  • МОЛІМОСЬ ВСІ

    Молі́мось всі, бо є в молитві сила,
    Молі́мось щиро, Бог почує нас,
    Нас віра поєднала і скріпила,
    І навіть врятувала нас не раз.

    Молі́мось всі, щоб в нас війни не бу́ло,
    Щоб ми у мирі жи́ли, як колись,
    Нас Милосердя Боже не забу́ло,
    Небесна Сила каже нам: «Молись».

    Молі́мось всі, зносім благання Богу,
    Всі молитви́ сплітаймо у вінець,
    І нам Госпо́дь наблизить ПЕРЕМОГУ,
    Й війні у нас прийде́ тоді кінець.

    Молі́мось всі, молі́мось дуже щиро,
    Молім й за тих, хто Бога омина́,
    Молім за всіх. Нам ПЕРЕМОГИ й МИРУ!
    Щоб відступив наза́вжди сатана.

    Молі́мось всі, молі́мось за́вжди, люди,
    Молитвою ми війську поможім,
    Бо та орда розлізлась вже усюди,
    «Врятуй нас, Боже!», – кожен з нас скажім.

    Мол́імось всі, на цьо́му фронті будьмо,
    Бо нищить й наша зброя ворогів,
    І дякувати Богу не забудьмо
    За те, що нас веде́ за руку й вів.

    02.05.2022 р.

    © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

    ID: 946674

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Воєнні    В БОЯХ КУЄМО ПЕРЕМОГУ

В БОЯХ КУЄМО ПЕРЕМОГУ

  • В БОЯХ КУЄМО ПЕРЕМОГУ

    В боях кує́мо ПЕРЕМОГУ,
    В запеклій з ворогом війні́,
    Ми прокладаєм їй доро́гу.
    В важкій наш край тепер борні́.

    Ми ні на крок не відступаєм,
    Буває дуже важко нам,
    І щиро Господа благаєм,
    Бо ворог спалює вже й храм.

    Бої ́в нас точаться усюди,
    «Дарунки» теж до нас летять,
    Щодня невинні гинуть люди,
    Бо ворог взявся їх вбивать.

    Не ми війну цю розв’язали,
    Та ми боронимо свій край,
    Усі на захист неньки стали.
    Нам сили, Господи, додай!

    Орда катує і вбиває,
    Ґвалтує й нищить всіх підряд,
    Усе довкола спопеляє,
    Щодня рясніє тілопад.

    В боях кує́мо ПЕРЕМОГУ,
    Здолаєм ворога в бою́,
    Моли́тви щиро молим Богу
    За МИР у рідному краю́.

    01.05.2022 р.

    © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

    ID: 946591

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Воєнні    ПРИКОРДОННИКАМ

ПРИКОРДОННИКАМ

  • ПРИКОРДОННИКАМ

    Ви першими взяли́ удар на себе,
    Ви першими зустріли ворогів,
    Та й дехто з вас в ту мить пішов на Небо,
    Бо знищити вас ворог там зумів.

    Кордони неньки вірно захищали,
    Але зненацька ворог появивсь,
    Та цьо́го ви, звичайно, не чекали,
    Й там прикордонник із життям простивсь.

    Вели́ до нас всю техніку убивці,
    Кордон Вкраїни не́люд перетнув,
    І ненька застогна́ла від паршивців,
    Бо на святиню мо́рдор посягнув.

    Одразу закривавилась Вкраїна,
    А біль і плач роздався за кордон,
    Не впали ви, ні ненька на коліна,
    Усюди став на захист легіон.

    Ви першими зустріли на кордоні
    Навалу вбивць, раschиsтськую орду,
    Були́ вони за ненькою в пого́ні,
    Й з собою не́сла по́гань ця біду.

    Своє́ життя за неньку там відда́ли,
    Ввірвався ворог до вкраїнських стін,
    Війну оті потво́ри розв’язали.
    Низький всім прикордонникам уклін.

    30.04.2022 р.

    © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

    ID: 946521

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Воєнні    ОРДИНСЬКА МАНДРІВКА УКРАЇНОЮ

ОРДИНСЬКА МАНДРІВКА УКРАЇНОЮ

  • ОРДИНСЬКА МАНДРІВКА УКРАЇНОЮ

    Задумав ворог йти до нас в мандрівку,
    Пройтись парадом по святій землі́,
    Узяв у ру́ки зброю й вибухівку,
    Здійняв у небо іншу на крилі.

    Російськомовні МАРІУПОЛЬ й ХАРКІВ
    Взяли́сь стирати із лиця землі́,
    Ще й МИКОЛАЇВ їм припав до ва́рґів*,
    Його цілують кляті моskалі.

    І до вподоби тій орді́ ОДЕСА,
    В якої сво́ї зви́чаї й життя,
    Їм захотілось са́ме то́го пле́са –
    Ординець там побачив майбуття́.

    Перлину сте́пу взяв він у облогу,
    Бо там побачив сухопутний шлях,
    Це за ХЕРСОН посіяло тривогу.
    Та й там орду стираєм в пух і прах.

    Раschиsт ступає ще й до ЗАПОРІЖЖЯ,
    І топче не́люд золоті́ поля́.
    Везе́ орда укра́дене там збіжжя,
    Яке вроди́ла ця свята́ земля.

    Не полишає ця потво́ра й СУ́МИ,
    Цілує не́люд з зброї СУ́МСЬКИЙ край,
    І звістку відправляє до дурду́ми,
    Бо ті наказ відда́ли: «Спопеляй!».

    Входи́ла погань з півночі в ЧЕРНІГІВ,
    Все нищила на сво́єму шляху́,
    Туди багато бу́ло їх набі́гів.
    І далі грузне та орда́ в гріху́.

    Не міг лиши́ти ворог і ЧЕРКАСИ,
    Бо в нього план – всіх зни́щити-уби́ть.
    Летіли скрізь ворожії фуга́си**.
    Ординська мрія – все живе згуби́ть.

    І за ДНІПРО мерзота ця взяла́ся,
    Ракети-подарунки шлють туди,
    Вже думали, що мрія їх збула́ся,
    І малювали далі всі ходи́.

    Не оминули не́люди й ПОЛТАВУ,
    Напевно хочуть лікувальних вод.
    Й звітують, що зробили сво́ю справу,
    І що вдало́сь зроби́ть без перешкод.

    КІРОВОГРАДСЬКУ область не минули –
    Стратегія у ворога така.
    Жорстокістю все людство сколихнули,
    Ще й бомбардують навіть з літака.

    І ВІННИЦЯ біди тако́ж зазнала,
    Відчула поцілунки і вона.
    Від них і ця красуня застогна́ла,
    Та час прийде́ і ворог наш скона́.

    Ну, а ЖИТОМИР він гати́в щоразу,
    Там цілував ракетами усе,
    Не змінював упи́р свого́ наказу.
    Він думав, що усе тут рознесе́.

    Їм полюбилось славне місто РІВНЕ,
    Побачили АЕС неподалік.
    Це місто за́вжди людне і чарі́вне.
    Летіли подарунки і в цей бік.

    Гатили і по ЛУЦЬКУ ті ординці,
    Там бачили вони для се́бе ціль,
    Такі вони раschиsтські ті злочинці,
    Які несу́ть страждання, горе й біль.

    Та ще й ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ став більмом на оці,
    Дали́ ординці їм вітання знак,
    Аеродром стояв у тім потоці,
    У здобич так поцілився корша́к***.

    Не міг минути ворог і ТЕРНОПІЛЬ,
    Тому́ й туди ракети запускав,
    Він думав, що із нього зро́бить по́піл,
    То й так прицільно курс туди він брав.

    Від бульбаші́в цілують місто ЛЕВА,
    Воно ж для них – бандерівське більмо́,
    Нацистське ще й коріння всьо́го древа.
    Таке чудовисько потворне це шельмо́.****

    Вітання слали ще й до СТАНІСЛАВА,
    І в Чорний ліс в ДЕЛЯТИН загляда.
    Про них росте недо́бра всюди слава.
    Спільноті світовій все обрида́.

    Лякати брався мо́рдор й БУКОВИНУ,
    І ЗАКАРПАТТЯ трішечки лякав,
    Й не визнає свою́ раschиsт провину –
    Бандеру і нацистів він шукав.

    Та ціллю залишається столиця,
    До неї ворог рвався звідусіль.
    Для нього – непідступна ця фортеця,
    Тому́ скида́ ракети, як в коші́ль.*****

    30.04.2022 р.

    ВА́РҐИ* – ГУ́БИ. Діалектна галицько-подільська назва.
    ФУГАСИ** – розривний снаряд.
    КОРШАК*** – один з видів соколоподібніх птахів.
    ШЕ́ЛЬМА**** – хитра й підступна в своїх учинках людина.
    КОШІ́ЛЬ***** – те саме, що й КОШИК.

    © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

    ID: 946501

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська

WEBQOS - Strony internetowe Warszawa | Tworzenie Stron Internetowych w Warszawie

[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]