МИНАЄ РІК СТРАЖДАНЬ, ЖАХІТЬ І БОЛЮ

Минає рік страшний, гіркий, болючий,
Який приніс нам сльози, горе й страх,
Коли раschист, убивця той смердючий,
Ракети запускати став не в снах.

Минає рік, коли ми на світанні
Прокинулись від обстрілів орди,
Від вибухів і ди́му огортанні,
Жахіття скуштувавши і біди́.

Минає рік, як орки увірвались,
І вторгнення вже повне відбуло́сь,
В безпеці більше ми не почувались,
Вбивати нас сміття те узяло́сь.

Минає рік. Ні дня без втрат і болю,
Ні дня, щоб наша крівця не текла,
Змінилась наша доля на недолю,
Орда проклята шлях до нас знайшла.

Минає рік. Ми всі, неначе в пеклі,
Де плач і крик, і вибухи, й вогонь,
Де з ворогом бої ідуть запеклі,
Де ми синів втрачаємо і донь.

Минає рік важкий для України,
Історію він кров’ю нам писав,
Який приніс нам згарища й руїни,
Бо ворог-терорист на нас напав.

Минає рік. В сльоза́х ми потопаєм,
Бо ворог забирає в нас життя,
Усі в молитві Господа благаєм,
Аби позбутись нам орди-сміття́.

Минає рік страждань, жахіть і болю,
Навали озвірілої орди,
Не вб’ють потвори нашу сильну волю,
Та залишають скрізь свої́ сліди.

Минає рік, який ми не забудем,
Історію, що кров’ю нам писав,
А ПЕРЕМОГУ ми в війні здобудем –
Госпо́дь нам шлях до неї показав.

23.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ID: 974790

ДЕ ЛИЛАСЬ КРОВ

Де ли́лась кров, там квітнуть маки,
Де йшли бої і гинув люд,
Були́ ворожії атаки,
Та бу́де ще й Господній суд.

Де ли́лась кров - земля багряна,
Від болю стогне і тепер,
Вона - Вкраїни-неньки рана,
Відбувся перший бій в четвер...

Де ли́лась кров - краса буяє
І червоніється здаля,
Усе земля це пам'ятає,
Страшні ті звірства моskаля.

Де ли́лась кров, земля здригалась,
Її топтала та орда,
Тепер у маки заквітчалась
Й благально в небо загляда.

Де ли́лась кров на цю землицю,
Тепер краса для нас цвіте,
Колись засіють там пшеницю
Й колосся вгнеться золоте.

Де ли́лась кров, бої точились,
Життя віддав там неньки цвіт,
Вони в серцях навік лишились,
Про них дізнався цілий світ.

01.07.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

Минуло довгих дев’ять літ,
Як полягла НЕБЕСНА СОТНЯ,
Покрив майдан вкраїнський цвіт.
Була́ та мить неповоро́тна.

Чи щось змінилося у нас?
Чи ми в житті відчули зміни?
Страшна доба, важкий в нас час,
Літають кулі, рвуться міни.

Були́ пекельними ті дні
У чотирна́дцятому році,
Майдан в диму́ і у вогні́,
Лила́ся кров на кожнім кроці.

У вічність СОТНЯ відійшла,
НЕБЕСНОЮ її назвали,
Вона під кулі з дому йшла,
Життя герої там відда́ли.

Ті дні у пам’яті живуть,
Це неможливо нам забути,
І рани ті не заживуть.
Чому́ біда та мала бути?

Хотіли краще жити ми
І йшли майбутнє відстоя́ти,
На захист стали там грудьми́,
І довело́сь життя віддати.

Тоді поліг наш перший цвіт,
Ряснів майдан в ті дні тілами,
Минуло довгих дев’ять літ -
НЕБЕСНА СОТНЯ в серці з нами.

20.02.2023 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 946603

СЛЬОЗИ, БІЛЬ І РУБЦІ

Ми – діти неньки-України,
Ми – її гордість і краса,
Та ворог нищить наші стіни,
Із нами плачуть й Небеса.

Рясним дощем стікають сльози,
Буває - зливою течуть,
Ридають з нами й верболози,
Як ко́гось з фронту знов везуть.

Та й сонце вмилося сльозою,
Що стільки цвіту у землі́,
Живим верта не кожен з бо́ю,
Летять від нас, як журавлі.

Свята земля від болю плаче,
Бо топчуть рідну вороги,
Над нами чорний ворон кряче,
Кроваві рі́ки й береги.

Пропахло порохом повітря,
Та ще й потворами смердить,
Червона й чорна вже палітра,
Й це дуже нас усіх болить.

Пустив сльозу і світ із нами,
Та наші більш за все гірчать,
Рясніє список іменами –
Хто взявся неньку рятувать.

Ці імена ми не забудем,
Вони у пам’яті й серцях,
А ПЕРЕМОГУ ми здобудем,
Наш біль карбується в рубцях.

18.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 974347

(Лірично-поетична композиція про війну, написана творчим дуетом у складі Королеви Гір Клавдії Дмитрів та Стефанії Терпеливець.)

ПЕКЛО ЗАМІСТЬ РАЮ НА ЗЕМЛІ

НЕ ЗНАЮ Я

Не знаю я, де буде справжній рай,
Не знаю я, як пекло виглядає,
Але душа болить за рідний край,
Бо ворог рідну землю спопеляє.

Не знаю, як не плакать, не тужи́ть,
Коли щодня герої полягають,
Коли наш цвіт в сирій землі лежить,
І край наш вороги не покидають.

Не знаю, як зарадити біді,
Як ворога наза́вжди зупинити,
Як стати на заваді всій орді,
Щоб кров нашу на землю більш не лити.

Не знаю я коли настане МИР,
Та знаю, що ординцям не пробачу,
Не знаю коли здохне той упир,
Який лишень убивчу має вдачу.

Не знаю я коли війні кінець,
Хоч свято вірю в нашу ПЕРЕМОГУ,
На серці утворився вже рубець…
І день, і ніч молю моли́тви Богу.

Не знаю я, за що нам це усе,
За що життя потвори забирають,
Та знаю, що біду орда несе,
Руйнують все, все нищать й нас вбивають.

16.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 974036
***
Не знаємо, як виглядає рай,
Уявлення лиш є, як може виглядати,
А пекло на землі створив уже москаль,
Його по-іншому не можна й описати.

Не знаємо, як сліз не проливать,
Коли щодня герої помирають,
Коли вони в сирій землі лежать,
І як без них родини жити мають.

Не знаєм, як зарадити біді,
Щоб людям стало легше жити
І що зробити в цій страшній війні,
Щоби вражину кляту зупинити.

Не знаємо коли кінець війні,
Та віримо у нашу Перемогу
І вірим, що настане мир й тоді
Подякуємо ЗСУ і Богу.

17.02.2023 р.

©Стефанія Терпеливець, 2023

ПІЗНАТИ РАЙ В ЖИТТІ НАМ НЕ ДАНО

Пізнати рай в житті нам не дано́,
Та й пекла в потойбіччі ми не знаєм,
Та простелилось чорне полотно,
По ньому з болем і слізьми́ ступаєм.

Куди ж воно нас далі заведе́?
Герої через нього йдуть в могилу,
Щоразу цвіт на ньому наш паде́,
І все через страшну ту вражу силу.

Не знаю я й ніхто із нас не зна
Ще скільки нам у цьо́му пеклі бути,
Й коли минеться ця брудна війна
І вибухів не будемо більш чути.

Нам пекло влаштували на землі́,
Ми в ньому опинились не по волі,
Вкраїна-ненька в димовій імлі,
А ПЕРЕМОГА десь на видноколі.

Пекельно у вогні горить земля,
Горять домівки, а в домівках – люди,
Це витівки убивці-моskаля,
Сліди якого видно вже усюди.

Була́ наша Вкраїна, наче рай,
Але його на пекло нам змінили,
В пекельних муках наш вкраїнський край,
Та духу вольового в нас не вбили.

18.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 974257

ID: 974308

ПІЗНАТИ РАЙ В ЖИТТІ НАМ НЕ ДАНО

( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «НЕ ЗНАЮ Я» )

Пізнати рай в житті нам не дано́,
Та й пекла в потойбіччі ми не знаєм,
Та простелилось чорне полотно,
По ньому з болем і слізьми́ ступаєм.

Куди ж воно нас далі заведе́?
Герої через нього йдуть в могилу,
Щоразу цвіт на ньому наш паде́,
І все через страшну ту вражу силу.

Не знаю я й ніхто із нас не зна
Ще скільки нам у цьо́му пеклі бути,
Й коли минеться ця брудна війна
І вибухів не будемо більш чути.

Нам пекло влаштували на землі́,
Ми в ньому опинились не по волі,
Вкраїна-ненька в димовій імлі,
А ПЕРЕМОГА десь на видноколі.

Пекельно у вогні горить земля,
Горять домівки, а в домівках – люди,
Це витівки убивці-моskаля,
Сліди якого видно вже усюди.

Була́ наша Вкраїна, наче рай,
Але його на пекло нам змінили,
В пекельних муках наш вкраїнський край,
Та духу вольового в нас не вбили.

18.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 974257

ФРОНТОВІ ЯНГОЛИ

( Присвячується всім медикам на фронті )

В халати білі медики вдягались,
Та в комуфляж вдягнулись в бліндажах,
Зробили це й ні миті не вагались,
І бачать пекло у житті, не в снах.

Життя рятують вже вони на фронті
Навко́лішки під обстріли орди,
Не бачать сонця там на горизонті,
Й радіють кожній крапельці води́.

Не довгі коридори і палати,
Але окопи й сховища страшні.
Доводиться їм там оперувати,
Стерильність всюди вже лишень вві сні.

Але життя готові рятувати
Під постріли й жахливий градопад,
Це дорого їм може коштува́ти…
Постійні залпи з вражих канонад.

Це – Янголи на фронті для військових,
Надія і рятунок для усіх,
Що не живуть у мріях кольорових,
І постріли скрізь чують, а не сміх.

Нехай Госпо́дь їх там оберігає,
Бере Пречиста всіх їх під Покров,
Живими у домівки повертає,
Щоб не лила́сь на фронті наша кров.

17.06.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022

ID: 974124

МИ З ВАМИ ВСІ

Ми з вами всі, немов вогонь,
Який горить-палає,
Тепло іде з душі́ й долонь,
Любов’ю зігріває.

Ми з вами всі, захисники,
Хоч з вами не на фронті,
Ми з молитов плетем вінки,
Бо враг на горизонті.

Ми з вами всі, повірте нам,
Душею ми із вами,
У душах не зотліє храм,
Бо він із молитва́ми.

Ми з вами всі, то ж знайте це,
Душа болить, рідненькі,
Для світу стали взірцем,
Борці Вкраїни-неньки.

Ми з вами всі, ви – неньки цвіт,
Але – й болюча рана,
Про вас говорить цілий світ,
Уклін вам всім і шана.

Ми з вами всі, ми любим вас,
Незламні і єдині,
Настане ПЕРЕМОГИ час
В СОБОРНІЙ УКРАЇНІ.

Ми з вами всі, з любов’ю ми,
Яку орда не зга́сить.
Поляжуть іроди кістьми –
Потвори гни́лі-раschi.

01.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ID: 972969

МОЛІМОСЬ, ЛЮБІ ДРУЗІ

Молімось, любі друзі,
Молімося щодня,
Аби не бу́ли в тузі,
Пропала вся руsня.

Щоб ворог щез наві́ки,
Як вранішня роса,
Не ли́лись кро́ві рі́ки,
Не крапала сльоза.

Аби війна скінчи́лась
У нашому краю́,
І навіть в снах не снилась,
Не гинули в бою́.

Щоб дітки в нас смія́лись,
Щоб плач наза́вжди стих,
В підвалах не ховались,
Не знали бід і лих.

Щоб згарищів не бу́ло
І зарева війни́,
Та й щоб вороже дуло
Не йшло до нас і в сни.

Молімось, любі друзі,
Госпо́дь почує нас,
Він нашій перемозі
Покаже шлях і час.

05.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ID: 972963

Лірично-поетична композиція про болюче "УКРАДЕНА ДОЛЯ", написана творчим дуетом у складі Королеви Гір Клавдії Дмитрів та Стефанії Терпеливець.

УКРАДЕНА ДОЛЯ

ДОЛЯ УКРАЇНИ

Доля України й вишиття,
Ко́ршуном красунечка прибита,
В рідної скалічене життя,
Кров’ю, як водицею залита.

Знищити взялися вороги,
Топчуть, спопеляють нашу неньку,
Рі́ки з кро́ві, в кро́ві береги́,
Кулі застрягають у серде́ньку.

Горе, що прине́сла нам орда,
Біль, який доводиться терпіти,
З ворогом вселилася біда…
Ви́стоять рідненькій, не зомліти.

Ки́лимом не встелена земля,
Мінами всіває ворог рясно,
Скрізь сліди убивці-моskаля,
Ірод не дає нам жити щасно.

Шмаття з України, сльози й біль,
Знищена, знівечена красуня,
Стерти із лиця – ворожа ціль.
Довго йтиме від війни відлуння.

Доля України і хрести,
Згарища, могили і руїни.
Як же всі хрести ці пронести́?
Як же відновити наші сті́ни?

03.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

***

Доля України й вишиття
І ця вишиванка нині чорна.
Спалене, понищене життя,
Що попало ніби в тугі жорна.

Вороги нам горе принесли
Й біль, який доводиться терпіти,
І в такі обійми узяли,
Що боїться ненька в них зомліти.

Ріки з крові, з крові береги,
Мінами усіяна рясно.
Постарались кляті вороги,
Щоб не жила Україна щасно.

В шмаття одягнули, в кров і біль.
Знищити задумали неньку.
Зруйнувати все- ворожа ціль,
Але тішаться вони раненько.

Бо за звірства, жахи на землі,
Що в хрестах, у згарищах, руїнах,
Їм горіти в пеклі у вогні
І не бачить Україну на колінах.

03.02.2023 р.

©Стефанія Терпеливець, 2023

ЧОРНЕ І ЧЕРВОНЕ В НАШІЙ ДОЛІ

Доля України й вишиття,
Чорне і червоне в ній сплело́ся,
Сталося в нас кровопролиття,
Го́лови ще й скласти довело́ся.

Боляче нестерпно неньці так,
Що й свідомість мало не втрачає,
Те́рпить біль від орків-посіпак,
Та колін пред ними не згинає.

Згарища тепер замість ріллі,
Зе́рен там нема, та є лиш міни,
Кров стікає по усій землі́,
Серце рветься в неньки-України.

Рі́ки повноводними стають,
Лиш не ті, що з Божою водою,
Кляті вороги все в наступ йдуть,
Нам біду несу́ть вони з собою.

Долю хто таку нам написав?
Може нашу вороги украли?
Та невже день світлий догасав
Й чорні дні тому для нас настали?

Як же нам позбутися орди?
Як нам щасну долю повернути?
Бачити ми будем їх сліди
Й звірства ми не зможемо забути.

03.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 972851