РАНОК БУВ У НАС НЕТИХИМ

Ранок був у нас нетихим,
Та Госпо́дь життя вберіг,
Ворог знову коїть лихо,
Ки́да дрони на поріг.

Ми прокинулись сьогодні
Не від сонця промінців,
Не від каменів городніх,
Не від співу горобців.

Нас сирена розбудила -
Ворог знов атакував,
Хвиля дронів вмить накрила,
Ірод їх презентував.

Запустили їх потво́ри,
Намір мали нас вбивать,
Це гули, але не бджо́ли,
Що нектар неслись збирать.

Це - ворожії шахіди
Лихо зранку нам несли́,
Їх відправили сусіди,
Що корінням зла зросли.

Ранок був у нас тривожним -
Звук сирени розбудив,
Та орду ми переможем,
Щоб наш люд у МИРІ жив.

14.12.2022р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 968334

ГОРИТЬ СВІЧА

Горить свіча, але не на Святвечір,
Горить свіча й сьогодні раді їй,
Цей вогник гріє, гріє він, до речі,
Бо йде війна на цій землі́ святій.

Іде війна, нас ворог спопеляє,
Й горить свіча, бо світла в нас нема,
Та й нам Господь щоразу помагає,
Ми не здамось, хоч йде до нас зима.

Горить свіча, пала маленький вогник,
Й думки́, як рій, у кожного із нас,
Він тішить так, немов Різдвяний дзвоник,
Засві́тить скоро й ПЕРЕМОГИ час.

Горить свіча, й це, звісно, не багаття,
Яке б зігріло нас серед зими́,
Систему нищить ворог всю на шмаття,
Бо тактика така у них війни.

Горить свіча, та ми не здаємо́ся,
Непросто нам без світла, без води́,
До способів, щоб вижить, вдаємо́ся,
Лиш не зітре́м ворожії сліди.

Горить свіча, потріскує легенько,
І молим Бога, щоб перемогти,
Віщує ПЕРЕМОГУ нам серде́нько,
Бо з нами Бог й поможе все пройти.

25.11.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 966622

В НАС БУДЕ ВСЕ

Нема ні світла, ні води,
Тепла́ нема в оселях,
Накоїв ворог нам біди́,
І небо видно в стелях.

Не вб’є орда у нас любов
До неньки-України,
Кипить в ординця люта кров,
Скрізь ро́бить в нас руїни.

Лютує ворог, має злість,
Бо нас не подолати,
Бо ми – єдині, в нас є міць,
Вкраїнців не зламати.

Знеструмив ворог в нас усе,
Та нас не побороти,
Це віру нам ще більш несе,
Нена́видим мерзо́ти.

В нас бу́де все, та треба час,
Щоб ворога здолати,
Який прийшов вбивати нас
І неньку спопеляти.

В нас буде світло і вода,
ВСЕ БУ́ДЕ УКРАЇНА,
Нема тепла́ – то не біда,
Та є в нас солов’їна.

Засвітить світло, як колись,
Зігріємось в домівках,
В молитві й вірі ми сплели́сь,
В домівках – не долі́вка*.

Майбутнє світле бу́де в нас,
Розквітне наша ненька.
Орді про се́бе думать час,
Бо днина в них сіренька.

Нема майбутнього у них,
Нічо́го їм не сві́тить
За те, що коять стільки лих,
Дорослі гинуть й діти.

24.11.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ДОЛІ́ВКА* - Утрамбована, вирівняна та помазана глиною земля в приміщенні.

ID: 966613

ХЕРСОН І СЛЬОЗИ НА ОЧАХ

Херсон звільнили вже від окупантів,
І радості від цьо́го меж нема,
Сліди лиши́лись від колаборантів,
З ордою бились наші недарма.

Гнила́ русня втікала із Херсону,
"Дарунки" залишали скрізь вони,
Паршивим оркам там не бу́ло скону,
Нащадкам-вбивцям ката-сатани.

Герої наші йшли туди рішуче,
Бо – наш Херсон і наша це земля,
Прогнали бидло звідти все смердюче,
Не буде там злочинця-моskаля.

В херсонців сльози полили́сь рікою,
І кожна з них – це радості сльоза,
Було́ раschиsтів, наче в купі гно́ю,
Точилась там війни́ страшна гроза.

Та вже сьогодні прапор України
В Херсоні, як колись, замайорів,
Лиши́лись по ординцях і руїни,
У місті залунав вкраїнський спів.

Херсон є наш, Херсон - це Україна!
Й не ворогу ходи́ть по цій землі́,
Звучатиме там мова солов'їна,
Й дозріє хліб на зораній ріллі.

11.11.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 965379

МИ ВИЙШЛИ ВСІ

Ми вийшли всі боротись за свободу,
Ми вийшли всі, ми вийшли всі у бій,
Бо є в нас єдність, єдність є народу,
А ще у нас… у нас чудовий стрій.

Наказу люди, звісно, не чекали,
Та йшли усі, усі пішли до лав,
Із перших днів ми неньку захищали,
Був навіть той, хто зброї не тримав.

В нас свій наказ: «Єднаймось, любі браття,
Щоб захищати неньку від одри,
Їх нищить всіх, всіх рвати їх на шмаття
За те, що нам накоїли біди.»

Ми йдем у бій кувати перемогу,
Бо взявся неньку нищить сатана,
Одні думки́ і йдемо ра́зом в ногу,
Нас згуртувала клята ця війна.

Хоч ми в боях, в боях ми полягаєм,
Даєм життя за люд, за рідний край,
І крок за кроком погань проганяєм,
І кажем неньці: «Ми з тобою, знай!»

Ще зовсім трішки, трішки залиши́лось,
Щоб ми прогнали ворога від нас,
Щоб кожне серце в радості забилось,
І знову повернувся мирний час.

21.08.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 961772

Не для тебе у світ я прийшла,
Через тебе вмиваюся кров’ю,
На Голгофу уже я зійшла,
Бо вже сита твоєю любов’ю.

Не для тебе я квітла роки́,
Ти засіяв усюди лиш горе,
Кро́ві рі́ки, немов рушники,
Забери свої ру́ки, потворо!

Не для тебе буяв ніжний цвіт,
Ти огидний мені, й ти це знаєш,
І за мною в сльозах цілий світ,
За невинність мене спопеляєш.

Не торкайся, злочинцю, мене,
Ти ввірвався й диктуєш умови,
Але ж кара тебе не мине,
Кровопивця… Жадаєш лиш крові.

Ти приніс мені сльози й біду,
Ще й умови на кожному кроці,
Я ніко́ли на них не піду́,
Бо Всевишній на мо́єму боці.

Не для тебе себе берегла,
Й не з тобою складу́ я присягу,
Я встоя́ти, катюго, змогла,
Й майоріти вкраїнському стягу.

11.09.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 959687

ВСТУПІТЬСЯ З НАШОЇ ЗЕМЛІ

О, не́люди, вже схаменіться,
Вступіться з нашої землі́!
Кати, у звірствах зупиніться.
Що вам потрібно, моskалі?

Що треба вам, потвори кляті?
Вкраїну вам не віддамо,
Керуєм ми у сво́їй хаті,
Ви нас не ві́зьмете в ярмо!

Хто вас зростив і хто напло́див?
Як но́сить вас свята земля?
Хто вас на нашу землю вво́див,
Насіння злого моskаля?

Хто дав вказівки нас вбивати?
То чий це був для вас наказ?
Яка ж вас виплодила мати
І звідки був дороговказ?

Скажіть, потвори, люті вбивці,
Як жити будете із цим?
Росли в нас мальви, чорнобривці…
Вони вам завинили чим?

Ви знищувати все взяли́ся,
Бездушні вбивці-моskалі,
Кроваві ріки розтеклися…
Вступіться з нашої землі!

28.08.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 957904

ЕПОХА ДИЯВОЛА

Невже це час диявола прийшов?
Невже диявол хоче панувати?
Невже упир із розуму зійшов
І мусить ненька у вогні палати?

Диявола епоха? Та невже?
Чому́ її нам випало пізнати?
Чому́ орда сягнула на чуже
І кров свою́ ми мусим проливати.

Чому́ диявол має міць таку
І са́ме де захована ця сила?
А цих потвор, як у морях піску…
Яка ж бо мати всіх їх породила?

Радіє ідол, гине неньки люд,
І плач, і стогін, й скрегіт скрізь зубами,
Коли вже буде Божий для них суд
Й покотить вітер ниви із хліба́ми?

Чому́ цей демон зажадав смертей
І пе́кло влаштував в нашій державі?
В котел з вогнем засунув і дітей,
Усюди рі́ки потекли кроваві.

Смола кипить в диявольськім котлі,
Живцем потвора нас туди скидає,
А інші опинились на «нулі»,
І зрадник все дияволу «зливає».

Диявольська епоха у цей час…
За що? Чому́? Чому́ це з нами сталось?
Вже й вогник віри в багатьох загас,
Бо полотно у пекло нам зіткалось.

На милість ми чекаємо усі,
Щоб щезла ця диявольська епоха,
Бо всі тепер живемо у страсі́
Й надії покладаємо на Бога.

25.08.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 957677

НАРОДЖЕНА ВІЛЬНОЮ БУТИ

Україно моя́, мо́я рідная не́не-колиско,
Ти вмиваєшся кров’ю, але впасти, красуне, не смій!
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ вже є, й ПЕРЕМОГА твоя́ дуже близько,
Ще зали́шилось трішки. Я благаю, не падай, постій!

Україно моя́, тебе клятії орки шматують,
Ти палаєш, рідненька, у ворожім пекельнім вогні,
А ті плани брудні вже роками убивці будують,
Чорну душу свою́ безкоштовно дали́ сатані.

Україно моя́, серцю рідний і любий мій краю,
Ти – священна земля, в тебе гідні і доньки, й сини,
Щоб ти вічно жила́, я все Бога в молитві благаю,
Щоби знов колосились твої́ золотії лани́.

Україно моя́, ти – найкраща у світі країна,
І ніяка орда не здолає ніко́ли тебе,
Зазвучить ще гучніш всюди мова твоя́ солов’їна,
Та благаю-молю́, бережи, люба нене, себе.

Україно моя́, ти народжена вільною бути,
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ твою́ ми ціною життя бережем,
Нам поможе Госпо́дь ПЕРЕМОГУ в війні цій здобути,
І всю кляту орду ми з святої землі́ прожене́м.

Україно моя́, в НЕЗАЛЕЖНІСТЬ тебе одягнули,
А у ко́си твої́ впле́ли сині і жовті стрічки́,
Дух незламності й волі у тебе, рідненька, вдихнули,
Й не зага́сить орда всі запа́лені тво́ї свічки́.

24.08.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 957457

ПОЛОТНИЩЕ СВОБОДИ

Вкраїнський стяг – полотнище свободи,
Його шматують, топчуть вороги,
Ці кольори не змиють жодні води,
Бо в ньому сила до життя жаги.

Він майорить і буде майоріти,
Тріпоче всюди й за́вжди на вітру,
Він гріє, грів і буде далі гріти
Надію на свободу золоту́.

Наш стяг дратує вбивців-окупантів,
Він зброєю вже став для ворогів,
Немилий він для всіх колаборантів,
То й мріють, щоби стяг наш спопелів.

Він у боях з героями усюди,
Для кожного він – зброя й оберіг,
Вкраїнський прапор був і за́вжди буде,
І шлях до ПЕРЕМОГИ з ним проліг.

На ньому плями крові виступають,
Його, як нас, душа за все болить,
Його раschиsти всюди спопеляють,
Та він й Вкраїна будуть вічно жить.

Простягнеться, як доленька народу,
Тепло́м зігріє вся його блакить,
Нам ПЕРЕМОГУ Бог дасть в нагороду
Й колоссям поле знов позолоти́ть.

Вкраїна, герб, і стяг, і гімн – єдині,
І нація вкраїнська, і земля,
Вкраїнська пісня, наче птаха лине,
І наша мова чується здаля.

Полотнище свободи, наче доля,
Його не знищить клята ця війна,
Бо з гербу виринає слово ВОЛЯ,
Навіки щезне ворог-сатана.

23.08.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 957338