ПРОРОЧИЙ ЗНАК

Навіть небо свій вибір зробило
Й показало пророчий нам знак,
Світло Боже над нами пролило,
Нас орді не здолати ніяк.

Неспроста́ показалося світло,
Неспроста́ протягнулась рука,
Це – щоб ненька в нас знову розквітла,
Щоб сльоза не котилась гірка́.

Це – щоб знов усміхнулася доля,
Ворог щез, як на сонці роса.
Не покине ніко́ли нас воля,
Це показують нам й Небеса.

Із Всевишнім орді не боротись,
Не під силу вступати в борню́,
Наче в жорні, лиш можуть змолотись
За жорстокість, і звірства, й брехню.

Всі ми Господа молим-благаєм,
На коліна пред ним лиш стаєм,
Від Всевишнього чуда чекаєм,
В боротьбі ПЕРЕМОГУ кує́м.

Нам Всевишній показує диво:
Світло й милість з руки показав,
То ж у бій ми ідемо сміливо.
Ні на мить нас Господь не лишав.

Не лишав і не ли́шить ніко́ли,
Пророкує нам ро́зквіт усім,
Не лягатимуть в землю соко́ли.
Тільки щиро ми Бога молім.

13.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 947659

ЗІТРЕМ Й НЕ ПОШКОДУЄМ

(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ЗІТРЕМ ОРДУ»)

Зітре́м орду й не пошкодуєм,
Вони не гідні в світі жить,
Вкраїну-неньку відбудуєм,
За неї в нас душа болить.

Зітре́м орду, у прах зітре́мо
За те, що знищили людей,
В собі́ ті сили віднайде́мо,
Щоб стерти й знищить за дітей.

Зітре́м орду, а прах розвієм
Й приорем в землю, наче гній,
Зробити це усі зумієм
За кожну з тих страшних затій.

Зітре́м орду, яка ввірва́лась
На нашу землю на зорі́,
В обі́йми з смертю паскудь взя́лась,
Смердючі кляті москалі.

Зітре́м орду, зітре́м рашистів,
Ніхто не кликав їх до нас,
Вони ще гірші від фашистів.
За все бува розплати час.

Зітре́м орду за все, що діють,
За всі знущання над людьми,
Скоти наві́ки оніміють,
Бо ми вмиваємось слізьми́.

Зітре́м орду, ущент зітре́мо,
Їх не назвати більш людьми,
Цей шлях кровавий ми пройде́мо,
Та орки ляжуть всі кістьми.

Зітре́м орду і промінь миру
Нам ПЕРЕМОГУ принесе́,
За це моли́тви молим щиро.
Русня вся кару понесе́.

25.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 94760

МАЛЕНЬКІ УКРАЇНЦІ

Ми – маленькі українці,
Любим Україну,
Молим Бога на колінцях
Всі за солов’їну.

Хоч маленькі, та завзяті,
Неньку прославляєм,
Бо душею ми багаті
Й голови схиляєм.

Ми вклоняємось низенько
Нашим всім героям,
За усіх болить серде́нько…
Бій іде за боєм.

Та ми вірим в ПЕРЕМОГУ,
В наші ЗБРОЙНІ СИЛИ,
Шлемо всі благання Богу,
Щоб у МИРІ жи́лі.

Мирне небо щоб над нами
Знову простягнулось,
Золотими колосками –
Поле усміхнулось.

Нас, маленьких патріотів,
Ворог не здолає,
Бо про неньку-Україну
Пісенька злітає.

11.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ЛЮДОНЬКИ, МОЛІМОСЬ

Молімось, людоньки, молімось,
Аби не бу́ло в нас війни́,
До Бога серцем пригорнімось,
Розбиймо плани сатани.

Молімось, людоньки, молімось,
У Бога з вірою живім,
В молитві ми усі збері́мось,
Вінець із молитов сплеті́м.

Молімось, людоньки, молімось,
Щоб повернути знову МИР,
Усі до Господа звернімось,
Щоб відступив від нас упир.

Молімось, людоньки, молімось,
Хай нас зали́шить сатана,
Всі молитва́ми огорнімось –
Тоді закі́нчиться війна.

Молімось, людоньки, молімось,
Повірмо в Господа усі.
Без молитов не обходімось,
Й не будем жити у страсі́.

Молімось, людоньки, молімось,
Молім за все, що нас болить,
За ласку Господу вклонімось,
Бо нас орді не полони́ть.

11.05.2022р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 947464

ЗІТРЕМ ОРДУ

А я люблю́, люблю́ свою́ Вкраїну,
Люблю́ її рідненьку над усе,
За неї цвіт в боя́х із орком гине,
Любов ця перемогу принесе́.

Не можна нашу неньку не любити,
Вона єдина серцю дорога,
Ми жи́ли тут і бу́дем далі жити,
І панувати зась в ній ворогам!

В серцях живе вона у всіх з утро́би,
В утробі закладається любов,
Даремні в московитів тії спроби,
На неї хто сягнув, то смерть знайшов.

Ми – нація незламності і волі,
Любов до України – сильний код,
Бажання і думки всі – на роздоллі,
Тому плека нена́висть орків зброд.

Ми – нація нескореності духу,
І в єдності ми можемо усе,
Орду ми не пробачимо бездуху,
Яка свідомо горе нам несе.

А я люблю́, люблю́ свою́ Вкраїну,
Святую землю, що на ній живу,
І ПЕРЕМОГУ гідно я зустріну,
Бо тчемо ми усі її канву́.

22.03.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 947435

КАНВА ПЕРЕМОГИ

А я люблю́, люблю́ свою́ Вкраїну,
Люблю́ її рідненьку над усе,
За неї цвіт в боя́х із орком гине,
Любов ця перемогу принесе́.

Не можна нашу неньку не любити,
Вона єдина серцю дорога,
Ми жи́ли тут і бу́дем далі жити,
І панувати зась в ній ворогам!

В серцях живе вона у всіх з утро́би,
В утробі закладається любов,
Даремні в московитів тії спроби,
На неї хто сягнув, то смерть знайшов.

Ми – нація незламності і волі,
Любов до України – сильний код,
Бажання і думки всі – на роздоллі,
Тому плека нена́висть орків зброд.

Ми – нація нескореності духу,
І в єдності ми можемо усе,
Орду ми не пробачимо бездуху,
Яка свідомо горе нам несе.

А я люблю́, люблю́ свою́ Вкраїну,
Святую землю, що на ній живу,
І ПЕРЕМОГУ гідно я зустріну,
Бо тчемо ми усі її канву́.

22.03.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 947434

ТРИВОЖНА НІЧ

Ось знову ніч, тривожна ніч
У битві з ворогами,
Ми не змикаєм зовсім віч,
Усі ми з молитва́ми.

Підступний ворог теж не спить
І нищить Україну.
В молитві просим зупини́ть,
І врятувать Вкраїну.

В молитві діти і старі,
І немічні, і хворі...
Ракети знову угорі,
І мерехтять вже й зо́рі.

Ворожі літаки летять,
У них мета єдина:
Безжально все підряд бомбля́ть,
Мішень їх -Україна.

А інші орки на землі́
З кордонів підступають.
Вони і в місті, і в селі
В усіх підряд стріляють.

Та мужньо воїни стоять,
Тримають оборону,
Ординці і в вогні горять,
Набравши так розгону.

Ось тиші мить, коротка мить,
І знову в нас тривога,
Від пострілів усе дзвенить.
Надія лиш на Бога.

А ми в молитві дальше всі,
І страх є, і - надія...
Чому в орди нема душі́?
Страшна у них затія.

Душі у па́скуді нема,
Ні мізків, ані се́рця,
Таке з катюгами всіма.
До нас з них кожен вдерся.

Та ми в молитві і за них,
Щоб врешті схаменулись,
Щоб вибух, залп і постріл стих,
У рашу щоб вернулись.

В домівки, щоб вернулись ми
Із укриттів, підвалів,
Щасливі з сво́їми дітьми́.
Дістали всіх з завалів.

Такою кожна наша ніч:
Молитва, біль і сльози,
Де з ворогом ми віч на віч...
Над нами зглянься, Боже!

20.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 947326

З УКРАЇНИ ЖЕНЕМО

Жене́мо нечесть з України,
Що ро́бить з матінки руїни.
Госпо́дь поможе їх прогнати,
А оркам й в пеклі не сконати.

Жене́мо ра́зом орків клятих,
Жене́мо паскудь з двору, з хати,
Із сіл, із міст, та ще й з столиці,
З святої нашої земли́ці.

Жене́мо клятих московитів,
Рашистів-нелюдів, бандитів.
Вони – непроханії гості,
Що й не збирають сво́ї кості.

Жене́мо всіх з землі святої,
Для них не шко́да нам набоїв.
Це стали з радістю робити,
Хто смів на землю цю ступити.

Жене́мо з кожного куточка,
Не віддамо їм ні шматочка,
Не оркам землю цю топтати!
На вус це мають всі мотати.

Жене́мо всіх і бу́дем гнати,
Земля зуміє їх приспати.
І скоро скажем: «СЛАВА БОГУ,
ЗА УКРАЇНУ Й ПЕРЕМОГУ!».

22.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 947309

ГОСПОДЬ СТВОРИВ, ТА ІРОД ЗНИЩИВ

Госпо́дь створив і світ й красу,
Щоб ми могли життю радіти,
Ще й дав нам Божую росу́,
Яка вмивала трави й квіти.

Для нас і землю він обрав,
На ній постала Україна,
Госпо́дь її поцілував
І зазвучала солов’їна.

Джере́ла й рі́ки нам відкрив,
І освятив Бог тії во́ди.
Всевишній все для нас творив,
Ще й дав усі дари́ природи.

Над нами небо простягнув,
На ньому зо́рі густо всіяв,
Та й промінь сонця протягнув
І вітерцем на нас повіяв.

Нам хліб Госпо́дь подарував,
Обси́пав ним усе колосся,
І повен колос Бог вгинав.
Для нас багатство це знайшло.

Ще й соняхи нам посадив,
Які, мов сонечка світили.
І льон, як небо, простелив,
Аби у злиднях ми не жи́ли.

Ще й чорноземи вдарував,
Зробив родючою землицю,
На врожаї́ благословляв.
З Вкраїни Бог робив світлицю.

Нам насадив Госпо́дь лісів,
І звів красивії Карпати,
Рукою над усім провів,
Щоб нам в достатку проживати.

Госпо́дь творив усе для нас,
Щоб ми в красі тій потопали,
Наси́пав нам усіх прикрас,
Щоб ми, як квіти, розцвітали.

Але в одну лютневу ніч
Орда на землю це ступила,
Й по всій країні навсібіч
Свої́ ракети запустила.

І стали нищити усе,
Почало все в вогні палати.
Ординець горе скрізь несе.
Що ще від не́людів чекати?

Горить родючая земля,
її всівають скрізь снаряди –
Такі розваги моskаля,
Ще й мріють вбивці про паради.

А землю змочує вже кров
Й тече вона давно рікою.
Раschиsт-убивця увійшов
І горе нам приніс з собою.

Вже стогне ненька і рида,
І те́рпить звірства, біль і му́ки,
В молитві ру́ки все склада,
І серце рветься від розпуки.

Її гаптують вороги,
Гаптують кров’ю, скрізь, невинну,
Накинуть хочуть ланцюги –
Так гноблять не́люди гостинну.

Ще й сіють міни на полях,
Де у ріллю лягало збіжжя.
Де був роздольний рідний шлях –
Постало всюди бездоріжжя.

Ридає ненька у вогні,
Бо в пеклі рідна опинилась,
Попала в руки сатані,
Але катам цим не вклонилась.

Сади квітучі щовесни
Колись ми бачили усюди,
Тепер про них у нас лиш сни,
Слізьми́ вмиваються в нас люди.

Хрущі в садочках не гудуть,
Їх через постріли не чути,
Не можна цьо́го і збагну́ть
Чому так з нами мало бути.

Але Госпо́дь відро́дить все,
Війну проже́не з сатаною,
Нам ПЕРЕМОГУ принесе́,
За неї всі життя – ціною.

05.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 947086

Дорогі друзі, творчим дуетом у складі #Королеви_Гір_Клавдії_Дмитрів та #Стефанії_Терпеливець на одному диханні народилась нова композиця "#ПТАШИНІ_СПІВИ_У_МІНОРІ", присвячена темі війни. Щоб нас і наші домівки минали ворожі ракети та інша ворожа зброя! Щоб ворог пропав з нашої землі, як роса на сонці! ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!

ПТАШИНІ СПІВИ У МІНОРІ

ПТАШИНІ СПІВИ І ВІЙНА

Птахи́ співають, та уже не так,
Хоча весна квітує ніжним цвітом,
Велика кількість ордівських атак,
Все всіяно снарядами, як житом.

Постійно ллється пісня голосна́,
Але вона, немов якесь благання,
Та й радість не прино́сить ця весна:
Через війну для багатьо́х – остання.

Але птахи́ продовжують співать,
Про біль і горе співом тим голо́сять,
З людьми вони взяли́ся сумувать,
Й війну закі́нчить Господа так просять.

Цього́річ заспівали в унісон,
Але, на жаль, не радісні ті співи,
Страшна війна ввірва́лась. Це – не сон…
Ворожії рясніють в нас посі́ви.

Птахи́ раділи защораз весні,
Бо ця пора всьому́ життя давала,
Але в цієї – всі жалобні дні,
Й про це пташина кожна заспівала.

Птахи́ співають, та у співах біль,
А цвіт весня́ний і птахі́в не ті́шить,
Бо ворог убиває звідусіль,
Руйнує все і землю нашу мі́сить.

23.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

***

Пташина пісня лине голосна,
І сум звучить у співі тому,
Квітує цвітом вже кругом весна,
Та є місця де не радіють цьому.

Там залишилися руїни і рови,
Бо все кругом понищили ординці.
Забрали у людей всю радість від весни,
Всі душі понівечили ті нелюди-чужинці.

Але пташки продовжують співать.
Про горе й біль людський вони голосять
І ніби намагаються сказать,
Що теж у Бога допомоги просять.

Вони співають й ніби просять нас
Триматися й надії не втрачати.
Господь поможе і настане час,
Що будем Перемогу зустрічати.

03.05.2022 р.

© Стефанія Терпеливець, 2022

ПТАШИНА ПІСНЯ

Пташина пісня лине навкруги́,
Так жалібно, так щемно скрізь лунає,
Бо нищать нашу неньку вороги.
Про біль і горе пташечка співає.

Поглянула пташина з висоти́,
Сльозу зрони́ла, стала невесела,
І заспівала: «Господи, прости…
Врятуй вкраїнські всі міста́ і се́ла».

Із вирію верталася до нас,
Весну несла́ на крилах із любов’ю,
Тепер співає пташка защораз,
Як ненька вже вмивається лиш кров’ю.

Птахи́ злетілись всі в пташиний хор
І заспівали, як вбивають неньку,
Та й чується у голосі мінор,
Бо цілиться потвора у серде́нько.

Співають про руїни всі птахи,
Про згарища страшні вони голо́сять.
Так нищать нашу неньку вороги.
Про порятунок пташечки всі просять.

В піснях свої́х із нами рвуться в бій,
Гаптують ними нашу ПЕРЕМОГУ,
А це – єдина з заповітних мрій.
Піснями вистеляють їй доро́гу.

03.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 947015