Приходь до мене уві сні
Коли мовчить нічне вікно,
Коли весь світ затих в мені —
Твоє ім’я звучить одно.

Торкнись душі, торкнись руки,
Хай серце знов заб’ється часто.
У снах не страшні вже роки,
Бо там з тобою — справжнє щастя.

Не треба слів, лише лишись,
Хоч на хвилинку — і не більше.
І світ розтане — тільки снись,
Моя любов, моя найвища.

Приходь до мене уві сні,
Хоч крізь дощі, крізь зорепади,
Бо ти живеш у глибині
Моєї душі й ніжної влади.

Обійму тебе, коли звільнюся,
Коли тиша змінить цей гул.
Коли в очі твої подивлюся
Вже не буде смертельних куль.

Я тримаю твій образ в серці,
Як броню від тривог і зла,
Твої очі мені — як сонце,
Бо Ти світло мені принесла.

Обійму тебе — не словами,
А душею, що вижила в вогні.
Ти була моїми крилами,
У найтяжчі й безсилі дні.

Я пройшов крізь ніч і розлуку,
Через втрати, пісок і біль,
Та пам’ятав смак твого поцілунку,
Він в бою незламний щит мій.

Обійму тебе — і сльози ринуть,
Не від болю, а від кохання.
Я живий, Бог не дав загинути.
Все минуло. Ми разом в єднанні.

Герой не зникає в пітьмі забуття,
Його пам’ять, мов сонце, мов вічне життя.
Він іде крізь століття в віршах і піснях,
І живе у свободі, у мріях щодня.

Герой не вмирає, герой серед нас,
Він промінь світла, крізь темряви час.
Він вільний, як небо, як хвиля в ріці,
Як прапор вітчизни у сильній руці!

Він в пострілі ранку, в молитві ночей,
У погляді матері, в очах дітей,
У вогні, що не гасне в серцях живих —
Він в кожному з нас з нескорених тих.

Не плач, коли вітер несе його слід —
Герої не гинуть, вони — як світ.
Вони — як зорі, що сяють здаля,
Як вільна й нескорена рідна земля.

Обійму тебе, коли звільнюся,
Коли тиша змінить цей гул.
Коли в очі твої подивлюся
Вже не буде смертельних куль.

Я тримаю твій образ в серці,
Як броню від тривог і зла,
Твої очі мені — як сонце,
Бо Ти світло мені принесла.

Обійму тебе — не словами,
А душею, що вижила в вогні.
Ти була моїми крилами,
У найтяжчі й безсилі дні.

Я пройшов крізь ніч і розлуку,
Через втрати, пісок і біль,
Та пам’ятав смак твого поцілунку,
Він в бою незламний щит мій.

Обійму тебе — і сльози ринуть,
Не від болю, а від кохання.
Я живий, Бог не дав загинути.
Все минуло. Ми разом в єднанні.

Очі матері — мов небо,
Чисте, світле, золоте,
Доброти в них більш ніж треба,
І любов що нас веде.

Вони плакали ночами,
Коли син ішов у бій,
І молилися словами,
Щоб вернувсь живим мерщій.

Очі матері — молитва,
Що тримає крізь роки,
У них віра, у них битва,
І любов на всі віки.

Навіть змучені, старенькі,
Сяють щастям у віках —
Бо у серці їх маленькім
Мир для світу — не в словах.

Очі матері — мов небо,
Чисте, світле, золоте,
Доброти в них більш ніж треба,
І любов що нас веде.

Вони плакали ночами,
Коли син ішов у бій,
І молилися словами,
Щоб вернувсь живим мерщій.

Очі матері — молитва,
Що тримає крізь роки,
У них віра, у них битва,
І любов на всі віки.

Навіть змучені, старенькі,
Сяють щастям у віках —
Бо у серці їх маленькім
Мир для світу — не в словах.

Ти моя перемога

Ти моя мить, не просто сон,
Як промінь світла крізь бетон.
Коли темно навколо й нема дороги,
З’являєшся, наче моя перемога.

У тобі моя сила, мій незламний дух,
Твій голос лікує від зневіри й мук.
І серце б’ється, мов барабан бою,
Коли йдеш по життю, разом зі мною.

Моя ти надія, мої сподівання,
У словах твоїх, я чую кохання.
Коли падаю ти подаєш руку,
І я знову встаю, долаючи муку.

Любов моя ти і мій стяг,
Мій ритм у серці і вільний шлях.
Коли поруч ти, приходить наснага,
Бо в тобі моя сила, моя відвага.

Моє кохання і моя перемога,
У нас на двох одна дорога.
І допоки у грудях вогонь палає —
Я боротимусь, бо ти мене надихаєш.

Твої очі — мій тил

Твої очі — мій тихий причал,
У їх світлі немає тривоги.
Коли світ навкруги замирав —
Ти була мені силою й Богом.

В них спокій, немов уві сні,
Що торкає серце до глибини.
Навіть в бурі, вогні, у війні —
Твої очі ведуть до істини.

Там, де кулі свистять у імлі,
І надія ховається в тінь —
Твої очі — як промінь в мені,
Що веде крізь тяжкість падінь.

Я живу, бо в них бачу життя,
І вертаюсь до тебе з дороги.
Бо твої очі — мій тил, моє я,
Мій захист від кулі й тривоги.

Між вибухами — твоє ім’я,
Як тиха пісня серед бурі.
Воно мене тримає днями,
Коли все палить вітром хмурим.

В повітрі свист, земля гуде,
Та шепіт твій в душі не гасне.
Неначе світло проросте
У темряві — надія ясна.

Коли навколо все кричить,
Коли життя тримаєш в жмені —
Твоє ім’я в мені звучить,
Як дзвін з дитинства у натхненні.

Я прошепчу його вночі,
Коли між зорями — тривога.
Воно живе в моїй душі,
Моя молитва і дорога.