Військовий капелан, мов тихий промінь,
Що світить крізь пітьму у буревій.
Він слово Боже пронесе крізь втому,
Стає підтримкою у час лихий.

В окопах, де земля гуде і стогне,
Де кожен крок —- на лезі між життям,
Він молиться за воїнів і Бога,
Із вірою тримаючи щит там.

Його плечі —- не броня сталева,
Його зброя —- молитва вогнева.
Та в душі він сильніший від зневіри,
На темному шляху ковток довіри,

Коли над головою грім гарматний,
Коли здається, що життя скінчилось,
Він поруч, мов світанок благодатний,
Щоб нагадати: на все Божа милість.

Військовий капелан —- душі опора,
Що з’єднує молитви із небес.
Його дорога —- вічна і сувора,
Проте в ній є незламний Божий хрест.

Залізні нерви, тверді мов граніт,
Він там, де страх зазирає в зеніт.
Де вибух лунає один за одним.
Сапер —- наш герой, український це син.

Руки обережні, як крила птахів,
Очі вивчають узори шляхів.
Земля —- мов загадка для кожної групи,
Де кожен крок —- це робота щупа.

Мінне поле —- арена безжального бою,
Де правда і смерть стоять поруч з тобою.
Він розміновує кожен квадрат,
Щоб жити в беспеці,він вправний солдат.

І хоч його праця мовчить у тіні,
Його відвага пала в глибині.
Сапер —- це той, хто несе на плечах
Життя українців та мирний всім шлях.