Відчуваю під ногами українську землю.
Вона безкорисливо життєдайні сили дає.
На величному Дніпрі бачу гарну греблю
І Дніпрові схили, що символом України є.

Високо в небі пливуть небесні хмаринки
В далекій й чарівній, первозданній красі.
Виглянуло сонечко... Ніде – а ні росинки.
Я подаю скориночку хліба співучій птасі.

Радісно дивлюсь на вітчизняні простори
І ніяк не натішуся лісами, горами, ріками.
Дякую небесам за їх блакить, милі узори
Й люблю Україну аж до сліз за повіками.

Живу в цьому світі між небом та землею.
Прокидаюся ранесенько під спів солов'я.
Дорожу Батьківщиною, дітьми та ріднею
І, завдяки їм, відчуваю себе щасливою я.

Нема ж ріднішого краю, ніж Батьківщина.
Українське буду любити й леліяти в серці.
Радію та горджуся, що я – її рідна дитина.
Хай купається земля в щасті, як у веселці.

Люблю символіку, калину й чорнобривці,
Нашу мову, культуру та роботящий народ.
Вірю у відвойований мир у рідній домівці.
Нехай минає Україну темна хмара незгод!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

"Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай..."
Спи, моя внученько. Спи, моя рідная.
Часи - тривожні... Скоріш засинай.

Вже небо - хмарнеє... Ворони - чорнії...
Спатки спокійно Тобі не дають.
Вставай, моя любая. Зі мною і з мамою
Поїдемо в дальнюю путь.

"Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай..."
Колеса вистукують... Пора - вечірняя.
Ми вже - у потязі... Татка згадай.

Тобі посміхаємось, а сльози котяться.
Як тяжко лишати свій край
Та Україною війна вогнем множиться...
Краще про це Ти не знай.

"Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай..."
Краків - чудовий... Польща - прекрасная.
Серця - в Україні! Ти знай!

Під цю гарну пісеньку знов засинаєш.
В Тобі, моє серденько, розраду маю.
Ти ще - малесенька. Мало що знаєш.
Співаю Тобі вже в чужому краю.

"Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай..."
Сльоза скотилася... Україна нам - рідная!
Про отчую землю й Ти пам'ятай.

Набрав свій ритм потяг. Нічка - безсонная.
Внучечка й донечка - навпроти очей.
Діти... Родина... Сторона рідная...
Скільки ж не спала за них я ночей?!

Знайомий вокзал... Перон... Ми - у Києві.
Ти - знову з татом і з мамою теж...
Дивлюся я в очі дочці і синові.
Люблю Україну й українців без меж!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Нумо, браття, всі - до бою!
Треба землю захищати.
Тих, хто прийшов з ворожбою -
Здатні ми перемагати.

Нумо, браття, всі - до праці!
З руїн встане Україна.
Жити буде, мов в палаці,
Тепер кожна в нас людина.

Нумо, браття - до молитви!
За Вітчизну помолімось.
Тим, хто з ворогом до битви
Став за неї, поклонімось.

Нумо, браття, всі - до пісні!
Лине серцем "Гімн України".
З росією - несумісні...
Начувайтеся ж, вражини.

Нумо, браття - до перемоги!
Мир хай буде в усім світі.
В нас назад нема дороги.
За Батьківщину ми - в одвіті...

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

"Хто я - для Тебе, рідна Україно?" -
Дитина, малесенька кровиночка Твоя.
Люблю розмовляти мелодійно, солов'їно
І з гідністю носити українське ім'я.

"Хто я - для Тебе, мій отчий краю?" -
Галичанка, вірна й надійна донька.
Я милішого в світі не знаю.
Болить за Тебе моя голівонька.

"Хто я - для Тебе, мила Батьківщино?" -
Справжня, непідкупна українська душа.
Плачу й радію з Тобою невпинно.
Без Тебе - не варта я ні гроша.

"Хто я - для Тебе, сивий Дніпре?" -
Кияночка, що голубить Тебе.
Це почуття - відверте, щедре.
Без Твоєї краси не існує мене.

"Хто я - для Тебе, пшеничне поле?" -
Людина, що цінує Твоє зерно.
Шкодую колоссячко кволе.
Молюсь, щоб врожаїлось Ти на добро.

"Хто я - для Вас, чарівні гори?" -
Мандрівниця, захоплена Вами.
Люблю я гірські простори.
Пишаюсь і схилами, і хребтами.

"Хто я - для Вас, барвисті луги?" -
Жінка, закохана в трави і квіти.
Дивитись на Вас мені - до снаги.
Так можуть зачаровувати лише діти.

"Хто я - для Вас, прекрасні ліси?" -
Та, яка бродить лісовими стежками.
Ніде в світі немає такої краси.
Її не передати ніякими словами.

"Хто я - для Тебе, рідна Україно?" -
Україночка, що возвеличує Тебе.
Люблю всім серцем своїм дитинно.
Без Тебе, рідна, немає й мене.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

І з'єднали всі землі в одну Батьківщину,
Стали разом докупи, плече до плеча.
Бо любили свою непокірну дорогу Україну,
Що страждала роками - від вогню, від брехні, від меча.

Бо роками її ворог нищив як тільки лиш міг,
То ненависть та заздрість не давали спокійно дивитись
На ту землю, яку так народ наш любив,
За яку йшли у бій, віддали життя українці...

І пройшли вже роки та наш ворог став більше зухвалий,
Ще більше ненависті й злоби, ще більше біди.
То не просто вже ворог, то справжній підступний лукавий,
Що п'є нашу кров, забирає життя у людей...

Та він не здолає народ, що так сильно стоїть
Один за одного - у полі, де кулі літають,
Де хлопці й дівчата за соборність своєї землі
Красу свою й молодість в битвах за волю втрачають.

Той кат не зуміє здолати батьків та дітей,
Які моляться нині за воїнів та перемогу.
Бо ми - то є світло, ми правда, ми сонячний день,
Вони ж - то є ніч і в пітьму їм майбутня дорога.

Тримаймося разом, єднаймось у правді своїй.
Борімося там, де ми можемо, ми сильна велика родина.
Ми не впали тоді, ми гордо піднялися з колін.
Сьогодні ми боремось за майбутнє дітей й Україну.

Україна стоїть! Українці єдині сьогодні,
Бо в єдності - сила, а в силі - перемога і міць.
Тримаємо стрій! І молимось щиро до Бога,
Щоби нам Україну сьогодні й назавжди зберіг!

Рідною мовою співаємо пісні
Як мамина пісня лунає і нині
Українськими словами пишемо вірши
Як батькові слова мелодійно звучать
Хай же мир і дружба поєднає всіх
І дзвенить дитячий безтурботний
сміх

Все нам знайоме: зелені ліси
Тут шумлять степи безкраї
Там ясніше сонце на небі сіяє
Там озера, річки дорогу пролягають
Між ними гори високі стоять
Хай же з’єднає земля назавжди

Наша земля жива і досі
Це рідний дім, де затишок й сім’я
Колись ми по ній ходили босими ногами
Де наше дитинство, юність проходило на ній
Цей шлях бере початок від родини
Хай живе наша вільна Україна

Україна - рідна Батьківщина
Роками ти нагородила наш край:
Родючими землями, лісами, степами,
річками, озерами, морями, горами.
А ми твої діти насолоджувалися і
насолоджуємося твоєю красою - Україна.
Наші пращури боролися за рідну землю,
на якій ми народилися та цінуємо її,
але деякі люди не цінують твого багатства і досі.
Настане час і люди зрозуміють тебе.
І тоді ми відродимо твоє багатство.