Війна..так дивно жити звично, Немов не було болю і образ.. Немов усе що сталося,нелогічне, І люди що живуть у дивний час.. Радіють,ходять у кафе й театри, Живуть..так звично ніби це усе, Наснилося,й уві сні цим вічнім, Все добре й не болить уже..
Спостерігати дивно так це збоку, Коли батьки забрали за кордон.. Коли ти мучишся від жалю і думок тих : "Чому вони?За що всі ці мороки?" Здається іноді таким несправедливим, Що вони мертві,а ти все живеш .. Що в світі усьому цьому білім Чомусь жива ти й це життя живеш. Але війна така вже тобі звична, Що не здається дивною вона Болюча? Так,але вже не боїшся, Бо не тебе одну торкнулась ця війна..
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Затоплені міста і села стогнуть, Невинні душі у воді холонуть, Боженька, почуй, їм холодно! Та світ, мовчки дивиться, хитаючи голову.
А люди і тварини тонуть, їм немає чим дихати, Хочуть врятуватись, шукають всі виходи, Чорна вода забирає холодні тіла, Окупанти бездушні - дияволи зла...
На дахах будинків плачуть доні, Звуть на допомогу маленькі сини, Беззахисні люди опинились в полоні, Боже, милий, ненави́сного люцефера зупини!
А вони ж жили в своїх будинках, В своєму рідному місті чи селі, Тримали улюблених тваринок, Мали господарство, худобу, клаптик землі...
Тепер нічого немає, скрізь одна вода, Плаче Бог, своїх вбитих діточок на небеса підійма, А ще ж є живі, які налякані, чекають допомоги, Та злодюги не дають рятувальникам такої змоги.
Стріляють юродиві, бісові потвори, Коли ж закінчаться ваші патрони? Не даєте врятувати наших людей, А світові байдуже, відводить погляд своїх очей...
Ідуть душечки на небо, ідуть, Божі янголи до раю їх ведуть, Плаче Україна за своїх дітей, Безжальна війна вбиває невинних людей...
11.06.2023. С.М. Онисенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Втомилася весна боротися, Злі сили руйнують рідний край, Гіркі й криваві сльози котяться, Зупинись, невинних людей, не вбивай!
Весна була плакуча і сумна, Дощі не змили кров із нашої землі, Що спричинила проклятая війна, Вороги бездушні і страшенно злі.
А ми мріяли про Перемогу, Спокійне і щасливе життя, Кожну хвилину молилися Богу, За Мирне небо та світле майбуття.
Та печаль, журба і нестерпна біль, Проводжають весну в холодну далечінь, Йде на зустріч спекотнеє літо, На полях колоситься пшениця і жито.
Літо, подаруй діткам відпочинок і радість, Мирне небо, міцне здоров'ячко і жвавість, Захисти від злого й ворожого, Всім-всім маляткам Благословіння Божого!
Діти - наше світло і щасливе майбутнє, Сонячні промінчики, які зігрівають весь світ, Хай у всіх діток, буде дитинство - найкраще і незабутнє, Молюсь за малят і передаю всім-всім привіт!
01.06.2023. С.М. Онисенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Густий туман, невидима стіна, Покрив мою страждаючу країну... Солона котиться з очей моїх сльоза За кожну маму вбиту і дитину...
А десь загинув тато на війні. У нього ж народився син сьогодні! Вмираючи, ридали очі голубі Та уявляли синові долоні...
А там ще, кажуть, повернувся син До мами з фронту, але втратив ноги... Він рідний дім нерадісно зустрів, Бо ж сам не зміг ступити до порогу ...
А діти... Діти, в чужині, У ворога кривавого в полоні. Без мами й тата, без рідної землі... Яка чекає їх майбутня доля!?
Понищені поля родючі і ліси, Не чути радості, навколо - все в жалобі... Війна лишила біль тяжкий в душі, У серці - відчай, сум, печаль, тривогу.
Живемо миттю... І рахуєм миті: Щасливі і смішні, веселі і п'янкі... Бо ж ми не знаємо, чи зможемо зустріти Світанок ніжний й теплі вечори...
... Але ж як хочеться прокинутися зранку, Почути всім омріяні слова: "І буде день, і буде в нас світанок! Все буде в нас! Закінчилась війна.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
ПатріотичніБлагодатний вогонь Великодня зцілить Україну
Благодатний вогонь Великодня зцілить Україну
В тривожний час простягаю Тобі руки, Україно! Надійно обіймаю довірливим серцем й душею. Тривожні реалії зійшлися в один потік воєдино. Без Тебе моє життя - неможливе, поза межею.
Кожен оголений нерв страждає за Батьківщину, Кожна щонайменша клітиночка чутливого тіла. Радісно здіймаюсь з Тобою на високу вершину. Різко падаю в глибоку прірву, коли Ти - безсила.
Ще ніколи так вірно й сильно я Тебе не любила, Не хвилювалась за всіх, у розпачі такім не жила. Надія і віра в завтрашній день ще так не жевріла. Лихоліття... Відданість заструменіла, мов ожила.
Обладунки воїна Ти вдягнула сміливо, вимушено, Хоч воліла би прожити з народом у мирі та злагоді. Не Тобою спокійне й розмірене життя порушено. Наш сусід — загарбник, агресор, злодій... Годі!
Невимовним болем ятряться Твої незагоєні рани. На красивих просторах прижилися горе й жура. Знищені села та міста, вибухи, ракети, нагани... - Невластива для нашої доброї, мирної нації аура.
Я з острахом проживаю кожен день й кожну ніч. Благаю Бога, щоб дарував нам переможний ранок. Хто здатен захищати Тебе - “на нулі” пліч-о-пліч. На нас чекає останній, але жорстокий поєдинок.
Відважно проходиш свої терни, героїчна Україно! Подає надію волелюбна іскра в нескорених очах. Помстись за той біль, що народу і землі заподіяно. Достойно пройди історичний, визвольний шлях.
Ти славишся у світі силою волі народного духу. Збройні Сили України знищують ненависні пути. Відкидають в минуле жертовну та зловісну віху. То кому ж, як не Тобі, у світовій спільноті бути?
Нехай благодатний вогонь цих Великодних свят Зцілить всі Твої болючі рани, нескорена Україно! Попереду — перемога. Суду не омине жоден кат. Зернами любові, надії, добра буде землю засіяно.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
ПатріотичніУкраїна – в лещатах смертоносної війни…
Україна – в лещатах смертоносної війни…
Минають дні. Минають ночі. Під звук тривоги - люта боротьба І Кобзаря слова пророчі Несе нам нинішня доба...
Серця, зрешечені війною - Не в силах горе вже сприймати. Потом, кров'ю і журбою Виборюється Батьківщина-мати.
Україна - в лещатах смертоносної війни... Спинити безумство не можна ніяк. Платять життям доньки й сини. Сіє смерті московський маніяк.
Та прийде день, незнаної досі, краси. Засвітить сонце ясно з поміж хмар. Земля нап'ється чистої роси. Почне свій відлік мирний календар.
І оживе, й розквітне європейська Україна! Навік розірве всі імперські пута І знову буде в ній щасливою людина. Пройде і лихо, і журба, і скрута.
Загояться душевні і тілесні рани. Висохнуть сльози вдів, дітей, батьків і матерів... Ще зацвітуть, як і колись, каштани На тлі жовто-блакитних прапорів.
