Як зали́шити маю я хату?
Як зали́шить подвір’я й садок?
Я не можу зали́шить це кату,
Вже розбитий, та рідний куток.

Як зали́шити можу дружину,
Що давно нерухомо лежить?
Сво́ю першу любов і єдину,
Вік з якою зумів я прожи́ть.

Все життя ми жили́ душа в душу,
Ми ділили і радість, й біду,
Із коханою бути я мушу,
Із куточка свого́ не піду́.

Цю хатину самі́ будували,
Це гніздечко звивали удвох,
Заробляли все чесно, не крали,
Не чекали у ньому непро́х.

Наші ді́точки тут народились,
І зростали вони са́ме тут,
Тим, що маємо, за́вжди гордились.
Та не знали, що орки прийду́ть.

Навіть в снах найстрашніших не бачив,
Що палатиме все у вогні,
А дружина мовчить… тільки плаче,
Що Вкраїна з ордою в борні́.

І на старості що нам робити?
Та й здоров’я уже в нас нема…
Ми не зможемо звірство простити,
Що вчинила орда з усіма.

До дітей ми поїхать не можем,
Та і їм небезпечно сюди.
Може й го́лови скоро тут зложим
В сво́їй хаті від звірства орди.

Вже як бу́де… На все Божа воля,
Якщо су́джено це пережить…
Бо спіткала такая недоля,
Якій опір не можем чини́ть.

Вже сусідські хати́ погоріли…
Хоронив я сусідів в саду.
Так наза́вжди вони оніміли…
Хто створив сатанинську орду?

Нашу хату тако́ж зачепило…
Залишився вцілілий куток…
Скрізь уламками все тут встелило…
Та з домівки ніку́ди… ні крок.

Якщо су́джено жити – вцілієм,
Може скоро це пекло мине,
Та прощати таке не посмієм
За все звірство раschиsтське страшне́.

Все зрівняла орда із землею
І продовжує дальше рівнять,
І зв’язку́ вже нема із ріднею…
Від життя взя́лись нас визволя́ть.

Волонтери заве́зли нам їжу,
А вода у криниці ще є…
Не збирав я тривожну валізу,
Бо дружина – багатство моє́.

У валізу її не спакую
Й помирать не зали́шу одну.
У куточку кохану рятую,
Від орди у любов огорну.

Під опіку ми Богу дали́ся,
На все воля Господня тепер,
Ми з дружиною знов обняли́ся,
Бо любов нашу орко не стер.

02.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 943945

https://youtu.be/txRgOV19aY8

БОЛИТЬ ДУША ЗА УКРАЇНУ

Квітуча моя́ Україна,
Вмивається кров’ю роки́,
За неї цвіт нації гине,
Могили, немов квітники.
І рана все далі ятри́ться,
Чимраз вона більше болить,
Полеглим на світ не диви́ться –
Герой у могилі лежить.

ПРИСПІВ

Душа мене болить за Україну,
Болить душа за землю цю святу́,
Ще й знищить хочуть мову солов’їну,
Й земля в могилах, наче у цвіту́.
А стогін роздається вже роками:
Щодня нові́ могили і хрести́,
Благаю, Боже, зглянься вже над нами,
Нас грішних на землі святій прости.

Стрільці січовії в могилах
Й козак, що поліг у бою́,
Герої УПА ще на схилах…
Молитву за них всіх молю́.
Над ними хрести́ білокорі,
Могили у лісі й гаях,
А ту́га за них й в осоко́рі,
Багато їх в наших краях.

ПРИСПІВ

Та го́рю одно́му не бути –
Додався Майдан і АТО,
Біль знов довело́ся відчути,
Від куль у тілах решето́.
Вже інші хрести́ височіють,
Герой за Вкраїну поліг
Наві́ки вони всі німіють,
Їх шлях у могили проліг.

ПРИСПІВ

21.07.2021 р.

Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

Чистим залиши́тись бульбашу́ не вийде,
Адже час розпла́ти дуже скоро при́йде.
Бацька не полізе в бункер на уралі,
Бо маріонетку зовсім там «нє ждалі».

У помийну яму бацька вліз по вуха,
Думав, наче в танку, там буває глухо.
Грузне у тій ямі вже тепер бульбашик,
Не рятує ба́цьку недоро́бок-ра́schик.

Бульбаша втягнули у війни тенети,
Але ж він не знає карлика секрети.
Здохнути прийде́ться ра́зом з юродивим,
І Госпо́дь не буде до них милости́вим.

Бацька «не воює», лиш дає плацдарми,
Щоб людей вбивали раschистські жандарми,
Доведе́ться бацьку за це відповісти,
Бо вони з раschистом є рецидивісти.

Бульбашеві мо́рдор віддає вказі́вки:
Нищити вкраїнців і їхні домівки.
Бацька ж є слухняний, орка не підводить –
Через сво́ю землю раschистів проводить.

На руках у бацька кров мого́ народу,
І не дасть той карлик йому нагороду.
Та Госпо́дь накаже бульбаша-скотину
За святую землю, за кожну людину.

31.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 947765

Українці не здаються,
І ніко́ли не здадуться,
Нами світ уже горди́ться -
Мило нам на це диви́ться.

Насолода неймовірна,
Бо Вкраїна неподільна,
Та й у єдності ми - сила,
Нам Госп́одь розправив крила.

Й наш коктейль "Бандеро-смузі"
Москалеві - по заслузі.
Га́тять ним всю моskальноту
І солодку чують ноту.

В ньо́му різнії мастила,
Українці – супер-сила.
Додають до ньо́го й чари –
Влучні щоб були́ удари.

Залюбки над ним чаклують,
Насолоду в цьо́му чують,
А до чарів - ще й бажання,
Точним щоб було́ влучання.

Бог нам каже, що робити.
Ми живем і бу́дем жити!
Щоб москаль горів яскраво!
А героям нашим - слава!

28.02.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

Як хочеться очи́стить Україну
Від не́чисті у Чистий цей четвер
І віднови́ть зруйнованії сті́ни,
Де ворог із лиця́ землі́ їх стер.

Як хочеться очи́стить землю нашу
Від бруду і раschиsтської орди́,
Налили горя й сліз велику чашу,
Завдали нам незнаної біди́.

Як хочеться очи́стить кожне місто
Від тих потво́р, які до нас прийшли,
Що мріяли парад зроби́ть врочи́сто,
І без параду на той світ пішли.

Як хочеться очи́стить наші се́ла
Від по́ганей, убивць і сатани,
Щоб Божа сила їх від нас відве́ла,
Щоб більше не прийшли і в наші сни.

Як хочеться очи́стить і повітря,
В якому за́пах кро́ві і смертей,
Та він не зникне навіть за століття,
Бо геноцид торкнувся нас, людей.

Як хочеться очи́стить Україну,
Лиш пам’ять не очистимо ніяк,
Заме́тем після о́рків і стежину,
Та ли́шишиться війни пекельний смак.

21.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

До Перемоги нас Госпо́дь веде,
Болючі і виснажливі ті кроки,
В важких потугах, та вона прийде́,
Бо сьогодення в нас таке жорстоке.

Жахливі рани і нестерпний біль,
Шматують, рвуть, але ми не здаємся,
Нас дістають ординці звідусіль,
Та Господу в опіку віддаємся.

Нелегко нам, але ми стоїмо,
Несе́м в собі́ нечувану тривогу,
Ми молимось і майже не спимо,
Вимолюєм у Бога перемогу.

Куєм її, куємо у борні,
І ні на крок ніде́ не відступаєм,
Нам довело́сь пожити у війні,
За ПЕРЕМОГУ Господа благаєм.

Болючий кожен подих в нас тепер,
Болючими в нас будуть і пологи,
Ні в ко́го плід любові не завмер –
То й іншої не бачимо дороги.

Любові плід до нашої землі,
Тому́ усі ідем до ПЕРЕМОГИ,
Стікає кров по нашому чолі,
Та збережем усі свої́ поро́ги!

04.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

Не дайте Україну розтоптати,
Не дайте рідну неньку погубить,
Прийшлось за неї голови складати,
Прийшлось за неї кров на землю лить.

Не всі додому ми живі вертаєм,
Нас багатьох додому вже везуть,
Між смертю і життям не вибираєм…
На землю тут тіла наші падуть.

Орли-соколи…в землю ми лягаєм,
Бо з ворогом ідем в нерівний бій,
Ми неньку-Україну захищаєм,
Землиці клаптик бережемо свій.

Нас вдома зустрічає вся родина,
Та слова ми не можемо сказать,
На першім місці була Україна…
І в бій ми рвались неньку захищать.

Не загубіть того, що ми зробили –
Бо це була високая ціна:
За рідну землю голови зложили,
Бо Україна в нас була одна.

Боріться до останньої хвилини,
І знайте – ми за неї полягли…
Хай пісня перемоги вже полине…
Простіть, що ми себе не вберегли.

19.03.2021 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів,

Днів за три хотіли Україну взяти
Й перемогу сво́ю в раschі святкувати,
Та зустріли пекло і мішки чорненькі
На святій землиці України-неньки.

Воїни Вкраїни неньку захищають,
У боях за неї го́лови складають,
Місяці́, не тижні, вже на полі бо́ю,
Бо війна проклята увійшла грозою.

Горе сколихнуло неньку-Україну,
Знищити хотіло й мову солов’їну,
Та Вкраїна мужньо бореться з ордою,
Воїни безстрашні стали всі до бо́ю.

Всюди градів звуки, звуки канонади,
Сіються, як зе́рна, вражі кулепади,
Скрізь усе палає, стогне Україна,
Постає з красуні спа́лена руїна.

Гинуть мирні люди, гинуть наші діти,
В бункерах й підвалах мусимо сидіти,
Там не світить сонце, там немає неба,
Руки у молитві зводимо, як треба.

Ворог скаженіє, звірства не зуп́инить,
Все упир лютує, геноцид в нас чинить.
Ми – незламні духом і Всевишній з нами.
Ви́стоїть Вкраїна в битві з ворогами!

25.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 948742