МЕРТВИМИ КРОКАМИ ХОДИТЬ ВІЙНА

Мертвими кроками ходить війна,
Всюди сліди залишає,
Нею керує лишень сатана,
Міри ні в чо́му не знає.

Мертвими кроками ходить війна…
Горе, і втрати, і сльо́зи,
Звістка приходить болюча й сумна
Поки бушують ті гро́зи.

Мертвими кроками ходить війна,
Все на шляху́ спопеляє,
Дуже висока постала ціна –
Всюди життя забирає.

Мертвими кроками ходить війна.
Як нам її зупинити?
Сила велика її й руйнівна,
Кров нам доводиться лити.

Мертвими кроками ходить війна,
Втіху забра́ла проклята.
Що нам зроби́ть, щоб скінчи́лась вона?
Гинуть сини-соколята.

Мертвими кроками ходить війна,
Віру вона не розтопче,
Радо її не стріча чужина́.
МИР нам дорогу протопче.

11.03.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитріва,2023
ID: 976708

ВІНОЧОК З КОЛОСКІВ

А я сплету́ віночок з колосків,
І соняхи у нього повплітаю,
Додам у нього гілки чебреців
Ще й пісню про Вкраїну заспіваю.

А ще візьму́ колосся цілий сніп,
І ніжно до грудей його приту́лю,
Щоб більше в нас не бу́ло чорних діб,
Молитвою від ворога зату́лю.

А душу вишиванка зігріва,
Бо поле хлі́бне знову сколоси́ться,
Вуста шепочуть золоті слова́,
На мирне небо зможу я дивиться.

Гойдає вітер ниву золоту,
І жайвір пісню голосно заводить,
Молю́сь за землю-ненечку святу,
Хай мирне сонце на світанку сходить.

Стрічки́ розвіє ле́гкий вітерець,
Краплинами роси́ буду вмиватись,
Молю́ся, щоб прийшов війні кінець,
Й від вибухів щоб більше не здригатись.

То ж я сплету́ віночок з колосків,
Ще й очі в мирне небо я підве́ду,
Дзвінкий полине в піднебесся спів,
Рукою по землі́ святій проведу.

11.09.2022

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

НЕСКОРЕНО СТОЇТЬ

А він неско́рено стоїь,
Він тут незламно нас вартує,
Бо бачить віху всіх жахіть,
І плач і стогін добре чує.

У нього лютий звір стріляв,
Бої́ точилися навко́ло,
Та він неско́рено стояв
Й казав напевно: «Згинь, потворо!»

Він ще колись пророкував,
Бо сам пройшов страшні знущання,
І за Вкраїну вболівав,
Пізнав за це в sибір вигна́ння.

Він тут стояв й на все дививсь,
Молив-благав за Україну,
Та ворогам він не скоривсь,
Не зрадив неньку й солов’їну.

Він тут, славетний наш Кобзар,
Його слова́ – це сильна зброя,
Пізнав ворожий він удар,
Бо в серці й слові правда сво́я.

Він тут неско́рено стоїть
І серце рве за Бородянку,
Не впав від тих усіх страхіть
І просто́яв аж до останку.

Стоїть й стоятиме віки,
Під обстрілом зумів вціліти,
Його слова́, його думки́…
І Україні-неньці жити!

10.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 976538

ОСОБЛИВЕ ВІТАННЯ СЛАВЕТНОМУ КОБЗАРЕВІ

«Вітають» Шевченка в столиці й Одесі,
«Вітання» р@schиsти усюди в нас шлють.
Для них Україна, як квітка на плесі…
Такий собі вбивчий пускають «салют».

«Вітають сердечно» вони й в Станіславі,
І Харків, й Херсон не минув сатана,
Полеглі спочинуть навіки во славі,
Розплату ординці відчують сповна.

«Вітають» пророка у древньому Львові,
«Цілують» ракетами мирних людей,
Ніяк не нап'ються потвори ті крові…
Щодень додається калік і смертей.

«Вітають» вони Кобзаря на Чернечій…
Вітання гучні шле Шевченку орда,
Та й гнізда з-за них в нас пустіють лелечі…
Велике в нас горе, велика біда.

«Вітають» поета по всій Україні,
Від болю реве сивий красень Дніпро,
Та нарід на впав пред врагом на коліні,
Хоч ріками ллється із тіл наших кров.

«Вітають» убивці вкраїнського сина,
Який все писав, як у воду дививсь,
В жалобі велика вкраїнська родина,
Сльозами і кров'ю наш нарід умивсь.

«Вітають» Тараса, убивчо вітають,
Здригають Карпати й Чернеча гора,
А сльози повори усі позбирають
І Божого суду настане пора.

09.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 р.
ID: 976530

«ВІТАННЯ» ВІД ПОТВОР

«Вітають» Шевченка потвори,
Повітряні цілі нам шлють,
Від них лиш смакуємо горе,
Та дух український не вб’ють.

«Вітають» Шевченка р@schиsти,
На неньку атакою йдуть,
Це – їхнє «вітання врочисте»,
Усюди ті вибухи чуть.

«Вітають» Шевченка, вітають,
Приліт за прильотом у нас,
«Салюти» в повітрі лунають,
Та дух наш незламний не згас.

«Вітають» Шевченка убивці,
Щоб він на Чернечій почув,
Життя забирають паршивці.
Убивця ввесь світ сколихнув.

«Вітають» Шевченка зі зброї,
Вітають пророка з ракет,
Йде стогін землиці святої,
Із вибухів склали букет.

«Вітають» Шевченка ординці –
Це все, на що здатні вони,
Не падають духом вкраїнці,
Які у обіймах війни́.

09.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 976450

ВЕСНА ПРИЙШЛА В КАЛЕНДАРІ

Весна прийшла в календарі,
В житті – сніги, в житті – морози,
Бува підсніжник в цій порі,
Але тепер війни в нас грози.

Весна прийшла…вже кілька днів,
Та ми чекаєм ПЕРЕМОГУ.
Наш ворог згинути волів,
Й не знати нашого порогу.

Весна прийшла, бо їй пора,
Її орда не відмінила,
Міста́ і села́, як мара́,
Бо їх потвора спопелила.

Весна прийшла, та повно сліз,
Бо ірод неньки цвіт вбиває,
На нашу землю ворог вліз
І рідну кров’ю напуває.

Весна буяти не взяла́сь,
І не взяла́сь землиця квітом,
Бо сатана по ній пройшлась
І нас годує горецвітом.

Весна прийшла в календарі,
Та не прийшла у наші ду́ші,
Чорніють з горя матері́,
І вітер сльози ті не су́шить.

Весна прийшла в календарі,
Ми молим в Бога ПЕРЕМОГУ,
Щоб щезли з ненька моsk@лі
Й не не́сли горе, біль й тривогу.

06.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 976181

МИНУЛО ЛІТО

Минуло літо, які та весна,
Не встигли озирнутись, як минуло,
Та не минула клята ця війна,
І вічним сном раschиsтсько не заснуло.

Минуло літо, десь поне́слось в даль,
Але війну у вічність не забрало,
Вона вирує ще у нас, на жаль…
Це лихо са́ме нас чомусь спіткало.

Минуло літо, дзенькнуло у дзвін,
І клямкою на брамі загриміло,
Торкнулося усіх вкраїнських стін,
Заплакало. Лишать нас не хотіло.

Минуло літо, та трива війна,
Минуло літо, мовби і не бу́ло,
Воює в нашій неньці сатана,
І це жахіття світ весь сколихнуло.

Минуло літо, та не щез упир,
Воно його наза́вжди не приспало,
Потвора взяв на нас орієнтир
Й з квітучої Вкраїни пекло стало.

Минуло літо, осінь надійшла,
Тепер вона взяла́ся керувати,
Можливо ця красуня золота́
Поможе нам орду страшну приспати.

01.09.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 976118

СОН-ТРАВА

Сон-траву я посіять хотіла,
Щоб приспала все горе й війну.
Вічним сном спать орда та воліла,
Аби нам не відчуть полину.

Сон-трава щоб не дала проснутись
Тій орді, що вбивати прийшла,
Щоб могли ми у МИР огорнутись,
Та й щоб радість в домівки ввійшла.

Сон-траву я волію полоти,
Аніж чути, що знов хтось поліг,
Розбрелося тієї мерзоти,
З оркостану до нас шлях проліг.

Сон-траву я зривала б руками,
Розтирала б її в порошок,
Щоб земля не вкривалась вінками,
Щоб в обі́йми не брав страшний шок.

Сон-траву я б сікла́ сікачами,
Якби знала, що ворог засне,
Щоб не мились слізьми́, а й дощами…
Бо ридання у нас голосне.

Сон-траву я б сушила, як м’яту,
Я би нею встеляла поля́,
Щоб дитина казать могла: «Тату»,
Щоб не бу́ло у нас моskаля.

Сон-траву у вінки я б вплітала,
Лиш би ворог вступився від нас,
Я би ки́лим із неї зіткала.
ПЕРЕМОЗІ іти уже час.

03.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 976089

ВЕЛИКА СТАНЦІЯ «ВІЙНА»

Велика станція «Війна»,
Та ми її не замовляли.
Її замовив сатана,
Ми цьо́го зовсім не чекали.

Велика станція «Війна»,
Страшні задимлені платформи,
Потвори га́тять там сповна́,
Нема ні правил в них, ні норми.

Велика станція «Війна»,
І тоне колія у кро́ві,
А шпали – біль та імена,
І списки ті кілометрові.

Велика станція «Весна»,
На ній нестерпно дуже гучно,
Висока за квитки ціна,
Яка росте щоразу штучно.

Велика станція «Війна»,
Та скоро ми її проїдем,
Вся інформація сумна…
В країну МИРУ ми поїдем.

Велика станція «Війна»,
Де все горить, де все палає,
Ми бачим світло із вікна –
Це ПЕРЕМОГА нас чекає.

02.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 975610