НА НІЧ СПОКІЙНУ НАС БЛАГОСЛОВИ

На ніч спокійну нас благослови,
І відвертай ворожії ракети,
Подушка щоб торкнулась голови,
Замовкли щоб ворожі кулемети.

Нам ніч спокійну, Господи, даруй,
І бережи захисників на фронті,
Всевишній, я благаю, нас почуй,
Щоб МИР вже показавсь на горизонті.

Світанок нам побачить поможи,
І ранок нам дозволь усім зустріти,
Усіх нас, Боже милий, бережи,
І зрадникам дай милість,щоб прозріти.

Дозволь не чути вибухів ракет
І поможи ніколи їх не знати,
Забути кулеметний рекошет,
У сховища вночі щоб не втікати.

Хай місяць світить кожному в вікно,
А зорі ПЕРЕМОГУ пророкують,
Якої ми чекаємо давно,
Яку захисники усі гаптують.

На ніч спокійну нас благослови,
Та й вбережи життя й домівки наші,
Нас захисти від вбивчої моskви,
Щоб горем не наповнювались чаші.

11.09.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022

МИ ЗУСТРІНЕМОСЬ ПІСЛЯ ВІЙНИ

Ми зустрінемось після війни,
Нам Госпо́дь допоможе здолати,
Всі діяння того́ сатани,
Що прийшов від життя нас звільняти.

Ми зустрінемось після війни
І ридати від радості бу́дем,
Заколо́сяться знову лани
І лунатиме пісня усюди.

Ми зустрінемось після війни,
Та жахіття війни не зітру́ться,
Вони йтимуть у кожного сни,
І герої в серцях збережуться.

Ми зустрінемось після війни,
Та оговтатись буде нам важко,
Бо лягли наші до́ньки й сини,
Не приго́рнуть батьки їх, як пташку.

Ми зустрінемось після війни,
Мабуть, слів підібрати не зможем,
Бо руїни, і кров, й бур'яни...
Й домовина героя є ложем.

Ми зустрінемось після війни,
І щасливі, що пекло позаду,
Не чекали такої ціни,
І такого за мир тілопаду.

10.06.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ВЖЕ ЗАВТРА БЕРЕЗЕНЬ

Вже завтра березень, та ще сьогодні лютий,
Вже завтра березень і буде вже весна,
Кайданами війни народ наш є закутий…
Це в лютому зробив ординець-сатана.

Вже завтра березень… Якби ж став переможним,
Якби ж він нам з собою ПЕРЕМОГУ ніс,
Бо лютий, що мина, страшний був і тривожний,
І було вилито озе́ра повні сліз.

Вже завтра березень… Якби ж він став щасливим,
Якби він повернув щасливу нам весну,
Аби не падали на нас ворожі зливи,
Якби закінчити зумів страшну війну.

Вже завтра березень. В свої права він всту́пить,
Поважно красень цей обійстя обійде,
І до роботи, звичної йому, приступить,
Можливо шлях до ПЕРЕМОГИ нам знайде.

Вже завтра березень… Не встигли й озирнутись,
Бо ці́лий рік у нас страшні буремні дні,
Та й встигли ж бо, на жаль, землею огорнутись,
Бо опинились ми у цій страшній війні.

Вже завтра березень і лютий попрощався,
Від тих страшних подій і сам він почорнів,
І з нами защораз у вибухах купався,
Та ворога від нас відве́сти не зумів.

28.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 975420

НЕБО І ХЛІБ

Вже світ кричить, що дуже хоче їсти,
Й без хлі́ба України не прожить,
Й не хоче на благання відповісти,
Щоб небо над Вкраїною закрить.

На них ракети й бомби не скидають,
Не знищує їх ворог звідусіль,
Із неба закриттям всі зволікають,
Та всі чекають хліб вкраїнський й сіль.

Ніхто не може вбивцю зупинити,
А є й ті, щоб часом зволікать,
Доводиться у пеклі всім нам жити
Бо ворог нас продовжує вбивать.

Біда для світу, що зерно блокують,
Але не бачать нашої біди́,
Про допомогу не усі нас чують,
Хоч мають зброї повнії склади.

Ми просимо усіх нас захистити,
Життя й домівки наші вберегти,
Ми слізно небо просимо закрити,
Щоб не росли могили і хрести.

Та думають вони лишень про їжу,
Про наші українськії харчі,
Тривожну не збирають там валізу,
Не падають снаряди, як дощі.

Залізний купол просимо створити,
Щоб ми вцілили, вижили в війні,
Ще скільки це благати і просити?
Та поки що ми чуємо лиш: "Ні!"

Ми їм про небо, а вони – про їжу,
Ми їм про купол - чуєм про зерно,
Чекаємо усі давно ленд-лізу,
Та, мабуть, нас почути не дано.

Їх не болить, вони не потерпають,
І бомби там не падають на них,
Ракетами у них там не влучають,
І жоден з них від вибухів не стих.

Закрити небо просимо з сльозами,
Не хочемо ми гинуть-помирать,
Небесний Царю, зглянься ти над нами,
Бо небо нам не хочуть закривать.

Про кризу продовольчу тільки й чуєм,
Їх не болить війна із моskалем,
В уяві купол-захист ми малюєм,
Тим часом нас вбивають день за днем.

Нам кажуть: "Ні!", але чекають хліба,
Що ро́дила свята наша земля,
А ми благаєм, щоб закрили небо
Від бомб й ракет убивці-моskаля.

23.07.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 975260

ХТО ЗБРОЮ ВЗЯВ...

Хто меч підняв, від нього і загине,
Хто зброю взяв, то вистрілить у них,
А пісня українська скрізь полине
Про те, скільки дісталось неньці лих.

Злітатиме вона у піднебесся,
Її підхоплять навіть і птахи́,
По світу вітром всюди рознесеться,
Для неї всі відкритії шляхи.

Хто зброю взяв, щоб вбити українців,
Того́ Госпо́дь накаже во стократ,
Бо горя вже нали́ли нам по вінці,
Зробили нам потвори тілопад.

Хто зброю взяв, бо так їм захотілось,
І за́бавку таку собі знайшов,
То скоєне ніку́ди не поділось,
Лиш день розплати їм ще не прийшов.

Хто йшов на нас зі зброєю у наступ,
Тому́ Госпо́дь покаже інший путь,
А знищити Вкраїну їм не вдасться,
Бо Янголи від цьо́го бережуть.

Хто зброю взяв, щоб все в нас спопелити,
Той сам згорить в пекельному вогні,
А ненька Україна буде жити,
Й прийде́ кінець проклятій цій війні!

20.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 975125

росіяни: "Дайте спокій достойній, гідній сусідці - Україні!
Ну, чого ж вам – російському народу завжди не йметься?!
Заберіть з української землі, з кордонів вражі, злобні тіні.
Без вас не проллється кров і полум'я війни не займеться.

Дайте українському народу можливість щасливо пожити,
Любити Батьківщину, сім'ї, родини, врожаї плекати.
Скільки ще з цивілізованим світом ми змушені ворожити:
"Чи зможете ви на нас – українців знову стиха напасти?!"

Дайте нам намилуватись рідною, прекрасною землею.
Ми на російські простори не претендуємо й не зазіхаємо.
Втішаємось Батьківщиною, блакиттю над рідною землею.
Вітчизняне повітря з великою шаною, любов’ю вдихаємо.

Дайте можливість наспіватись гарних, українських пісень,
Мирно розвивати культуру, слухати милий спів солов’я.
Чому через вас ми змушені жити в тривозі день в день?!
Для чого живете війною, спричиняєте Україні руйнів’я?!

Дайте своїм черствим душам спокою та людського тепла.
Навчіться мирно, мудро жити, любити, шанувати інших.
Чому в ваших серцях, замість шани до нас – море зла?!
Не соромно, що світ відносить вас до людей пропащих?!

Дайте своїм рукам щоденну, клопітку, звичайну роботу.
Зайнятим людям – не до зажерливих, ненависних мрій.
Любіть, ростіть хліба, будуйте... Не несіть горе, скорботу...
Україна й цивілізований світ кажуть росії: "Досить! Стій!"

Дайте собі час на думки про майбутнє росії й на роздуми.
Огляньтесь навколо! Весь світ живе, радіє, розвивається…
Нащо воювати, ненавидіти, замість хат будувати казарми?
Гинуть і ваші рідні. Життя йде. Всім людям відживається...

росіяни: "Дайте спокій достойній, гідній сусідці - Україні!
Ну, чого ж вам – російському народу завжди не йметься?!
Годі! Отямтеся! Бог є на небі! Віддасть вам, як ординцям...
Пора бути Людьми! Від злоби, люті ваш дім і займеться".

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Я вкотре звертаюсь до всього цивілізованого світу:
"Україна ще й досі – у вирі затяжної війни й у вогні.
Вже загинули її найкращі, відважні та достойні діти.
Пора зупинити росію однозначним словом: "Ні!"

Ворог поневолює український, волелюбний народ.
агресор окупував Крим та частину східних земель.
Знову біля кордонів вишикував озброєних воєвод.
Українців хоче знищити кремлівський "мудрагель".

Ми – дуже вдячні світовій спільноті за вашу поміч!
В грізні часи приємно відчути чиєсь дружнє плече.
Благаю вас: "У діалогах з росією не проявіть неміч,
Інакше й ваші народи це воєнне лихоліття обпече!

Політичним рішенням прийміть українців до НАТО
Й зробіть частинкою миролюбного, вільного світу!
Досить тих обіцянок! Поступіть красиво й крилато!
Ми – не в змозі самі дати відсіч сусіду-пройдисвіту.

Дійте завчасно! Спиніть війну! Говоріть вагомо!
Робіть так, щоб голос й поступ світу дієву силу мав!
Не зупините росію, то вона дійде і до вашого дому,
Як в Україну з "обіймами" вражий солдат завітав".

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Такого жаху світ іще не бачив...
Такого крику в Україні він не чув...
Я зненавиджу того, хто пробачив
нарід російський, що тут був.

На українську мальовничу землю
Прийшли дикі шакали, злобні пси.
Багато літ прожила та не втямлю:
"Звідки взялась ця гниль?" Боже: "Спаси!"

Де вчились москалі людей вбивати?!
Звідки ненависть й зажерливість така?!
Дітей й жінок хто вчив їх ґвалтувати?!
Звідки взялась москальська звірина?!

Такі жахіття українцям і не снились.
Кругом - руїни наших міст і сіл.
А скільки знівечених, вбитих?! З ліку збились...
рашист - негідник, вбивця і дебіл.

Ракети й бомби він нам посилає,
А сам аж корчиться від власної злоби.
Згинь, нечисть!!! Весь світ тебе вже проклинає.
Вслід українці шлють прокльони, вбивць гроби.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко