Збуваються написані слова,

Що в “Одкровенні” Іоан писав.

Поставив мітку, вибрав сатана,

Самі схотіли, їхній Світ – пітьма!

Хто має очі, роздивіться – “Z”.

О, люди Світу, проганяйте зло,

Рятуйте сім’ї – в руки кулемет!

Вони помічені, в їх душах запекло.

Хто має вуха – слухайте слова:

У “Одкровенні” сам Господь сказав!

О, люди Миру, це страшна біда!

Боротися Архангел наказав!

Країни Світу – стережіть кордон!

Не відчиняйте двері сарані!

Вони лякають, в них брехливий тон,

Але самі застрягнуть у багні!

Нехай помічені самі себе згризуть,

Зробили вибір – то тепер пітьма!

Нас Михаїла сурми: кличуть, звуть!

Ми переможемо, закінчиться війна!

Смак життя…дещо він притупився,

Ніби час в дану мить зупинися…

Що робити, де йти – хіба знаю…

Я у вітру, що дме запитаю.

Бо він в горах високо літає,

Крізь пучини морські виринає…

Не зупиниться, не спотикнеться!

Через хмари з грозою несеться!

Вітре-брате, відкритий всі дороги,

Забери всі душевні тривоги,

Прожени із сердець людську тугу,

Більш не можуть терпіти наругу!

Він почує, осипле листвою…

Ніжним цвітом бузковим, вербою…

Спинить біль, який душу колИхав,

Ясний місяць засвітить, знов втіха…

Ніхто вже не боїться вас – проходить:

Ні атомних істерик, ні погроз…

Не усвідомили ви істину – так шкода,

Розплату ждіть, всі підете під знос!

Зі свистом куль обвалиться система,

Прийде початок вашого кінця,

Залишиться одна дилема:

“Та як же так, за що, біда!”

Свинячі виски у кремлі лунають…

Хай істерія атомна ричить,

Та путінський терор нас злякає,

Бо маємо Небесний щит!

І хоч хвилюється уся Європа:

Від агресивних, атомних погроз –

Це лиш слова, як та полова,

Не боїмося – підете під знос!

Не страшно, бо кінець відомий,

Довірили ми Господу себе!

Запам’ятай Росіє – наша перемога!

Архангел Михаїл нас проведе!

Вже лелеки прилетіли з далини,

Бо відчули дихання Весни…

Взнали стежку в рідний дім,

Лине небом український клин…

Бо почули серце матерів,

Тут лунає рідний спів і

дзвін…

Закружилися лелеки над гніздом,

Задзвонили дзвони над селом!..

Мову мелодійну впізнають…

В наші душі спокій  принесуть…

Так кружляють вільно, наче сном,

Відганяють біль своїм крилом!

Відступає туга і печаль,

Хоч живе ще український жаль,

Але серце мріє про Весну,

Перемогу: світлу і рясну!..

Прощай Росія непомита!

Ти у крові: уся, по лікті!

В проклятті будуть твої діти!

Прощай Росія непомита!

Залишилась ти з мавзолеєм,

Хай надихає тебе Ленін.

Нехай комуна сіро-чорна

Тебе охороняє сповна!

Тепер сибірські всі простори,

Усі багатства: ріки, гори…

Китаю будеш віддавати,

Тебе у рабстві буде мати!

Горітиме у тебе шкура!

За братовбивство – куля “дура”.

Владики карми все згадають,

За душогубство покарають!

Бо ти уся оскаженіла,

Вже не злетиш – відсутні крила.

Ти ідола собі створила,

Тепер жди пекла – ти ж просила!

Чи душа геть зачерствіла,

Вже волосся посивіло.

Люди на людей не схожі:

Кругом морок, пітьма, сльози…

На одному боці бомби,

Вирви, міни, катакомби…

Скрегіт куль, кров пахне різко!

Де межа життя!? Навіщо!?

Інший бік: ворожий, сірий…

Поліцай оскаженілий,

Поливає міста градом,

Підло бреше, нутро гада!

Третій вимір єврозона,

Тут надійна охорона,

Ситі люди та багаті…

Підіймають десь плакати…

Сторона четверта, вперто,-

Не втручається відверто.

Вміє карти помішати,

Вигідно усе продати…

Дивний, давній, східний Світ –

Аравійський переліт.

Поділились люди Миру

На чотири різні цілі:

Хтось живе, хтось виживає…

Хтось жирує…

НАС ВБИВАЮТЬ!

П’ятий вимір невмирущий!

Око Бога всевидюще!

За всім Світом споглядає!

Душу кожного впізнає!

УСІ СЛЬОЗИ ПРИГАДАЄ!!!

Люди сарана з літерою “Z”,

Мізків в них нема,

Там один омлет.

Створені потвори для

збирання душ,

Біомаса сіра, керівник їх вуж.

Люди сарана – знищують міста,

В чому сенс, для чого!?

Просто так – орда.

Не чіпляють плачі, не щемлять серця…

Примітивний мозок – люди сарана!

Знаємо їх добре, декілька століть,

Відчуття інстинкту: вбив, украв, обід.

Почавили діток, викрали харчі…

Зґвалтували жінку, розстріл і в кущі.

По дорозі в лігво вкрадене тягнуть,

Хваляться дружинам про свій славний труд…

Радіє сімейство, сарана уся…

Смс-розмови бачить вся Земля!

Люди Світу взнали, маски всі сповзли –

Бережіть кордони від люду сарани!

Ти прозрієш російський народе!

Буде пізно, а може ще ні?..

Ти так легко забув про свободу,

Поклонився в уклін сатані!?

Проростають лиш перші росточки –

У свідомості зомбі твоїй,

Будуть плакати всі твої дочки –

Братовбивця, страждай, не стогни!

Час Союзу Радянського сплинув,

За рахунок ти наш жирував,

А тепер ти один, наче злидень,

Бо занадто собі забажав.

Ти віддався в ярмо добровільно,

Не достатньо розсудку тобі.

Ми розквітнемо – будемо вільні!

Ти ж довіку прогрузнеш в багні!

Задивилась у небо Берліну…

Я шукаю там схожий мотив…

Як живеш ти моя Україно?

Чи почула пташиний ти спів?

Не почула, сирени волають.

Кажуть друзі: “Лютує сатрап…”

Хаос, відчай його накриває:

Не по плану пішло, все не так!

На ТБ розіграв маски-шоу…

З білорусом всім бреше в лице!

Не врятує тебе хитра змова –

Правду вітер у Світ рознесе…

Все дарма, злобний карлик,- зневіра,

Знають німці про підлість твою!

Всі сприймають тебе наче звіра!

Ти покинеш із люду сім’ю!

Бачать істину люди в Європі,

Не сховаєш ти морду свою!

Українська Весна тішить око…

Рідні люди, я вами дишу!

Я залишаю Україну рідну,

Кругом мелькають блокпости…

Як кадри зі страшного фільму,

Часів Великої Війни…

Мовчить моя душа і плаче,

Ще раз не пройдений урок.

Історія ніщо не значить –

Людина не дала зарок.

В наш час черговий фюрер виліз,

У бункері на шанс чекав…

Складав криваву, злобну підлість,

Момент атаки підібрав.

І в котрий раз іде по колу –

Історія війни людська:

Кругом знущання, ріки болю…

Бо Світом править сатана!?

Міняються лише сторіччя,

Немає значення прогрес…

Якщо не вивчимо уроки –

Чекає всіх земний регрес!