Дзень-дзелень…

Це початок, мій день.

Десь шепоче струмок,

Іще раз новий крок…

Розлилася Весна

І Небесна роса…

Окропила траву,

Я босоніж піду…

Десь барвінок, як синь

Перекрив нічну тінь…

Наче з інею рай –

Оживає мій край!

Ейфорія життя…

Завмирає буття…

Ароматні квітки

Поросли, як вінки.

Ніби все, як завжди,

Рідні кадри Весни…

Серце знову на мить:

Завмирає, щемить…

Від краси, що іскрить…

Від роси, що блищить.

В грудях знов холодок

І кисневий ковток…

Ніби все, як завжди

І немає війни…

Відключилась на мить,

Та, душа так болить!..

Тривожний день, ще одна ніч…

Я проводжаю небо свіч…

Засмучена блищить Зоря…

Моя Весна!

Де є ти, Весно!? Ти ж прийди!

Серця любов’ю освіти!

Безбожні люди вкрали спокій –

Наш степ широкий…

Дніпро так стогне, бо у крОві:

Всі наші луки, ріки, гори…

Страждає зболена земля –

Де ти, Весна!?

Не чує…може через трохи –

Вона прийде, річок потоки…

Розквітне, оживе Земля…

Полине мантра в Небеса!..

Загоїть рани через рокИ…

Ми зробимо сміливі кроки…

Відродиться ще раз душа –

Прийди, Весна!

Ой гуцуле, мелодію грай!

Хай ця пісня полине за край…

Хай трембіта звучить крізь Карпати,

Хай почує її твоя мати…

Ти свободу на крилах неси!

Лине пісня у гори, ліси…

Довговічні дуби хай здригнуться,

Твої плечі – вони розігнуться!

Бо твій рід за спинОю стоїть,

Хай у жилах вся кров забурлить!

Грай, гуцуле, хай чують Карпати,

На далекому Сході солдати…

Розворушує душу твій клич…

Україна моя! Сотні свіч…

Голоси материнські лунають,

Долю кращу для діток благають!

Над вершинами світить зоря…

Хай трембіта звучить крізь поля…

Цей код нації – він не стихає!

Прийде час! Знову сонце засяє!