Війни вбиває нескінченність,
Коли дрібнішає у помсті.
Коли вона іде безцільно,
Лише для того, щоби шкодить.

Не бойові коли задачі
Вирішує на полі битви,
А як сильніше ворога
Морально можна зачепити.

Коли обурення населення,
Сльози його, ридання, плач
Стають в війні найголовнішими
Серед усіх інших задач…

Влучили в штаб у Севастополі.
Можливо генералів вбили.
Але єдине, що зробили, -
За обстріли помстили.

У курську в фсб попали,
В москві рейси затримали,
Десь підпалили нафтобазу…
Що для війні достигли цим?

У відповідь іде теж саме -
Безцільна пакість просто.
Куди б не влучили кричать:
«За Севастополь помста.»

Готель в Одесі зруйнували
Сказали, що то штаб.
Це не стратегія - це просто
Якийсь дитячий сад.

Війна скотилася до рівня
Хто краще вміє мстити.
Це відбувається, коли
Не знають що робити.

Війна за виснаження нервів.
Вона так виглядає.
Але в сучасних битвах
Так не перемагають.

Війна зайшла у ступор -
Все більше очевидно.
Уходить в нескінченність.
І саме це огидно.

25-09-2023

Страшний етап війни пішов:
«Хто в ліс, хто по дрова»
Незрозуміло хто від кого,
Коли і що чека.

Розпач пронизує промови.
Всі оптимісти згасли.
Ніхто не каже про півроку.
«Терпіння» стало гаслом.

І рік сьогодні вже не термін.
Навіть його не бачать.
Більше пригадують історію
Про ішака і шаха.

За цих умов від України
Все просять емоційно,
Щоб виживати на війні
Могла би самостійно.

Тут паніка і почалась:
«Як може бути так?
Ми до війни самі не жили,
А у війні ще б пак.»

Від того руку Польщі
І почали кусати:
Не знаємо з ембарго
Як можна виживати.

У США схоже сказали:
«Тренуйтесь. Ваші справи.
З союзниками нашими
Не треба нам скандалів.»

Вдячність тепер із папірцем
Замість різких промов
Для допомоги стала
Немалою з умов.

А тут військові ще втомились -
Хотіли б відпочити.
А по країні черг немає,
Бажаючих служити.

Та і концепції військові
Старі вже не проходять.
Не танки в битвах, як було,
Зараз вже верховодять.

Світ не готовий до війни.
Країна ще тим паче.
«Чому?» - у карній справі
Рішили зʼясувати.

Ну, це ж логічно, у війні
Щоби перемагати,
На допити Главкома
Треба повикликати.

Для розвитку економічного
Законів наклепали,
В ЄС після війни
Країну щоб прийняли.

Яке після війни?
Не видно кінця-краю!
Це паніка. Робити що,
Схоже ніхто не знає.

Саме тому війна дрібнішає.
Як помста виглядає,
Коли в штаб ЧФР
Ракетою влучають.

Розгубленість керує зараз
Країною в війні.
І світ ідей немає теж,
Як нам перемогти.

Ніщо не зрозуміло:
Куди йдемо і як.
Війна на роздоріжжі.
На фронті й в головах…

24-09-2024

Не до зими ми готувались,
До обстрілів ракетних.
І ось сезон вже розпочався.
Обстріл іде щоденно.

Ракет зростає складність льоту,
Країною блукають.
Та ціль така, як і була -
Військові і блекаут.

Щодня міста різні страждають.
Щодня є руйнування.
Щодня поранені, загиблі,
Десь світла вимикання.

Стріляють масово, та в нас
Вже звичка до війни.
Посеред дня не памʼятаємо,
Стріляли в нас коли.

І, навіть, вибухи вночі
Вже не справляють враження:
Почули, прокляли росію,
І з снами на побачення.

Приреченість жити під горем
Байдужістю покрито.
Війна - буденність, й обстрілом
В нас це вже не змінити…

23-09-2023

Зритель с восторгом смотрит шоу в первый раз.
Бьет свои руки громкими аплодисментами.
Великолепием порадовать чтоб глаз,
В очередях стоит за новыми билетами.

Но постепенно, насмотревшись вдоволь,
Все больше в шоу видит недостатки:
Обыденно, нет той экспрессии в актерах,
Не радуют игрой, им надоел спектакль.

Старые тексты не вызывают прежнего восторга.
Зритель иль дремлет, иль недостатками грызет.
Его волнуют больше цены на билет,
Чем то, в реальности спектакль как идет.

Зал полупуст, билетов пруд пруди,
И ценность их уже совсем другая.
Аплодисментов меньше, больше свист
Поднадоевшее всем шоу прерывает.

Тут нужен ход. Необходимо новое найти.
Свежесть придать, сыграть по-новому спектакль,
Чтоб зритель на него вновь захотел пойти
И вновь с восторгом на билеты деньги тратить…

Вместо совместного собрания конгресса
Полудремавший зал ООН Зеленскому внимал.
Война для мира стала шоу,
В котором зритель подустал…

22-09-2023

Відірвані шматтями від землі.
Не розуміють де і як вони живІ.
Пристосувалися до іншого життя
В тій стороні, що зветься «чужина».

Не блИзькі вже до них їхні близькІ.
Сімʼї наповнюються вірусом «чужі».
Розлукою виснажуються почуття.
Байдужість, звичка, відстороненість буття.

Друзі нові, нові знайомі навкруги.
Вже не збагнути, для кого вони свої.
Розірвані, бо не сприймають чужини
І повернутися лякаються вони.

Що «вдома краще» для них не звучить,
Бо вже не розуміють, де їх дім стоїть.
Болить і кровоточить їх душа
В місці, де вирване минуле з них життя…

21-09-2024

За півтори роки війни
Всі поділились на тих, хто в ній, та хто вже ні.

Математичний стався парадокс,
Багато виїхало із країни, та українців збільшилось.

І навіть люди з проросійської ОПЗЖ
Кричать: «Із голови до пʼят я «нацик» вже!»

Та множаться, немов на дріжджах, і українці ті,
Кому би на російському слід кораблі піти.

Відправили у цю екскурсію з них деяких -
Сидять в місцях вже в не таких недалеких.

Пішло за кораблем й життя, що до війни було.
Його не склеїти, воно ущент розірвано.

Війна змішалася з життям поточним у єдине.
Раптова смерть не виглядає чимось дивним.

Не більш загрозливо сприймається повітряна тривога
Ніж, що «Куріння шкодить Вашому здоровʼю».

Найбільш вражає те, що усвідомлення прийшло біди:
В мріях «якщо закінчиться війна», а не «коли»…

16-09-2023

Застрягли якось ми у середИні.
Вперед ми йшли то з тими, а то з цими.
І тільки у війні ми зрозуміли:
Ми самі по собі - ми з України.

Ілюзії війни початку зникли -
Як і були, усі у світі меркантильні.
Крик болю від війни не змінює картину.
Ми самі по собі - ми з України.

За допомогу щось чекають від країни.
Мріють, були щоб у війні ми самостійні.
І вже не сподіваємось на жодні зміни.
Ми самі по собі - ми з України.

Все більше розуміємо ми нині,
Що взагалі не з тими ми й не з цими.
Щоб вижити, потрібен власний шлях країні.
Ми самі по собі - ми з України.

16-09-2023

Війна ввійшла у стадію нову,
Нагадує «де бУли 8 років»,
Коли уламками залишилась в тилу
І Обстрілами інтенсивними на фронті.

Ніхто новини майже не читає,
Заклик «війна» не бередить серця.
Навіть сирена вже не заважає
Картини мирні бачити у снах.

Відстань до горя збільшилась в рази,
Хоча воно таке ж і в тому ж місці.
Ця відстань збільшилась в середині души,
Шкіра товстА вже зустрічає вісті.

І навкруги своїх все менше нині.
Всі замикаються у власному житті.
Велика відстань тих, хто головою в мирі,
Із тими, змушений хто жити у війні.

І світ вже не такий, як був раніше, -
Ногу ми чуємо частіше, ніж плече.
Нам плями наші тикають в обличчя,
Тим виправдовуючи власний інтерес.

Втома війни всіх по кутах розкинула.
У цих кутах кожен шукає щось своє.
В них відпочити кожен намагається,
Поки війна з кута не дістає.

За все це дуже совісно перед тими,
Хто «дякує» почути вже не зможе,
Пред тими, завдяки кому кути зʼявились,
Хто племʼя з цих кутів гонить вороже.

15-09-2024

Там десь під Бахмутом його душа покинула,
У тім краю із нього була вирвана.
В ньому немає відчуттів й страждання,
Немає вже чому робити покаяння.

У тому ж місці здатність зору загубилась.
В двох кольорах все навкруги вмістилось.
Білого з чорним в нього війна триває.
Він інших кольорів вже не сприймає.

Здорова памʼять, але те забуває,
Що із життя минулого поточне не сприймає -
Друзів, знайомих, рідних і події…
В минулому вмирають навіть мрії.

Вмирає мова в памʼяті, що рІдною була.
Затьмарює ненависть відчуття.
Температура 36 і 6, та кров кипить.
Із мʼясом вирвана душа його болить.

Не визнає він жодних компромісів,
Не терпить вже ніяких він сюрпризів.
Життя і смерть в ньому змішалися в єдине.
Він не живий, не мертвий - він не вбитий.

Війна для нього нескінченний всесвіт,
Все поза неї вже немає сенсу.
Вона всередині, вона і ззовні,
Вона вершина, і вона безодня.

Давно в його очах немає страху,
Війни сліди не викликають жаху.
Здоровий, статний, руки й ноги цілі,
Але навіки інвалід війни він.

12-09-2023

Ось хто б сказав, що справді відбувається,
Бо враження - над нами вже знущаються.
ООН то треба зняти санкції з росії,
Вивозити зерно щоб з України.
А то Г-20 увійшло в абстракцію
І випустила невиразну декларацію,
В якій війна не «проти України» - «в Україні»,
І слова жодного немає о росії.
Теж вимагають виконати зернову угоду,
Росії що додасть ще додаткової свободи.
Зверху додати паралельний імпорт,
Рекордне завантаження портів росії,
Затримки з F-16 і з ракетами,
І що росія власними пуляє вже «шахедами».
Світ, втомлений війною, проблему розчиняє,
Одні поняття іншими по-трохи підміняє.
І враження, щоб вийти із війни красиво,
Скоро заявить - «винна Україна».
Настільки все безглуздо виглядає,
Що голова змінити глобус вимагає.

10-09-2023