Ми стали забувати про війну.
Ми миттями її не відчуваємо.
Те що життя грає із смертю,
Ми забуваємо, ми забуваємо.

Ми відвернулись від новин,
Набридло, не читаємо.
Їх схожість - втома наших днів.
Ми забуваємо, ми забуваємо.

Нам соромно. Кричать військові:
«Кого ми захищаємо?!»
Безмежна вдячність в нас живе,
Та забуваємо, ми забуваємо.

Мати, вдова і сирота -
Їх сліз не помічаємо.
Прискорюючи біг життя,
Їх забуваємо, ми забуваємо.

Ми загубили інших біль.
Єдність свою втрачаємо.
Рвемо ми від життя своє
І забуваємо, ми забуваємо.

Нічного не закІнчилось!
Ми, навіть, не чекаємо.
Огидно й важко на душі,
Бо забуваємо, ми забуваємо…

08-09-2023

Омертвление войной

Мы умираем постепенно.
Мертвы, когда мир не цепляет,
Когда уже ничто не ново,
Ничто не впечатляет.
Когда сложился пазл мира,
Природа человека,
Когда становимся холодными,
И ничего не греет.
Мы омертвляемся в войне
Сверхскоростными темпами.
Все чувства охлаждаются,
И мы холодны нервами.
Небрежным безучастным взглядом
За теми наблюдаем,
Инъекция войны которых
Ещё все впечатляет.

Кто убил пригожина?

«Это не я!» - сказал шойгу.
«Это не я!» - герасимов.
А путин вновь в своей манере:
«Терпи моя красавица».

***
Живу на грани счастья я.
И в этом жизни соль моя.
Оно еврейским называется.
Не знаю, как так получается…

Дню россии посвящается

Для песика порой хозяин
Свой день рождения назначает.
Собаке оно непонятно,
Зато хозяину приятно.

02-09-2023

Тихенько, сидячи в підвалі
Благала мати, сина!
Ну не іди, ти знов туди..
Мам, но там мої брати!

Синок, а може за кордон..?
- Мам..
Мені стидно віддавати командирові
Мій золотий патрон.

Та нічого, рванем у Польщу та й забудемо!
Хоть серце вирви мам..
Но цю рідню
Ми покидать не будемо!

Для мене, всі вони сім'я..!
Я розумію син, но переживать буду щодня!
"Зібрала цю валізу мати та й поплакала"
Но снаряд у дім, цей потрапила..

Красиво убрано везде.
Зима. Ещё не выпал снег.
До праздника ещё недели,
Но он вершитель настроений.

Все в суете предновогодней.
Повсюду праздничные елки
Везут, несут, торгуют… Ими
Из окон светятся квартиры.

Корпоративы в ресторанах.
Веселый праздник на экранах.
Счастья друг другу все желают.
О жизни, что грядет мечтают.

Украшены всюду проспекты!..
Нет! Ничего такого нету!
Город пустой как никогда -
Идет облава ТЦК.

Корпоративы отменяют.
С улиц мужчины исчезают.
Гуляет лицами вопрос:
«А как же удержать нам фронт?!»

Он на лице у ТЦК.
Того, кто от него бежал.
У женщин, прячущих мужей.
На лицах даже он бомжей.

Всем хочется все прекратить.
Еще сильнее - победить.
И упираясь в Новый год
Вопрос набатом лица мнёт…

23-12-2023

Вийти. Повітря заковтнути.
Зробити перший крок.
Навчитись і почати бігти,
Чекаючи стрибок.

Стрибнути, відштовшнувшись,
Польоту мить відчути.
Віддячити, запамʼятати
Навік, кого не чути.

Впасти і встати, пошатнутись,
Встояти і втриматись.
Пройти крізь перешкоди,
Вершин відчути радість.

Знайти себе. Не втратити.
Отримати свободу.
Влюбитися, натанцюватись,
Відчути насолоду.

Явити і навчити.
Нести, вести, тягти.
Надати, відпустити.
Іти допомогти.

Триматись, мріяти, боротись,
Перемогти себе.
Бачити радість, відчувати
Того, хто поруч йде.

Не здатися, не скласти руки,
І спромогтись дійти.
В глузді здоровому лягти,
Залишити, піти…

Із пазлом «воювати»
Картинка не складається.
В когось крива якась виходить,
А в когось обривається…

27-08-2023