Война в печенке уж сидит,
До рвоты от нее тошнит,
На сердце постоянно давит
И опухолью мозг съедает.

Горем заламывает руки.
Бессилие, боль от разлуки.
От взрывов судороги сводят,
И выкидышем злость выходит.

Проказой на лице беда.
Смертельная болезнь война!
Вылечить можно только миром,
Но вот пока неизлечима…

09-02-2023

В душі закінчилась війна -
А просто це таке життя.
Як в павутинні заплутали,
Звичайною війна вже стала.

Сиротами новини стали -
Ніхто їх просто не читає.
І план - «росія наступає» -
Вже жодним чином не вражає.

За звичку обстріли і смерті,
Весь страх до них війною стертий.
Апатія й туга долають
І день у день душу з’їдають.

Мир став давно наче месія,
В повернення якого вірять,
Але не дуже сподіваються,
Що за життя із ним побачаться.

Звикли до зашморгу війни,
Вже іноді боїмось змін.
А те, як в мирі буде жити,
То важко вже і уявити…

06-02-2023

Дитина він - йому сім років.
І в нього все було:
Сім’я - батьки, брат півтора роки,
В сім’ї власне житло.

Бував на вихідних в бабусі,
Батьки щоб відпочили.
Якщо би не війна,
То безпроблемно жили…

Він в прабабусі був… Тривога
Пряме влучання в дім…
І залишилась пустота -
Ні брата, ні батьків…

Хотів би, щоб усе життя
Той, постріл що зробив,
Дивився в очі хлопця,
Який осиротів.

Бо в тому погляді змішались
Жорсткість, ненависть, помста
І вирване з душі дитинство,
Яке застрягло в Очах…

05-02-2023

Борьба с коррупцией идет,
Будто бы нас послали,
А мы вдогонку: «Подождите,
Уже все исправляем!..»

Демонстративны, показательны
Все обыски, аресты.
Будто бы кто и что ворует,
Стало сейчас известно…

Оружие нам поставляют,
Будто россии доказать -
Демилитаризация прошла,
Войну бы надо прекращать.

Поломано все будто,
Иль просто его нет.
Нам предлагают подождать,
Немного потерпеть.

Все будто не война идет,
А цирк или балет…
Но от того, что происходит,
Совсем веселья нет…

04-02-2023

Ее война совсем другая,
По-своему воспринимает.
И даже мысль: «Идет война!» -
Она совсем не понимает.

Она живет, как и жила,
Звуков пугается порой.
Мама все время рядом с ней,
Значит защита под рукой.

Смерть испугать ее не может -
Не знает что это такое.
Отсутствует в ней понимание,
Что в самом деле войны горе.

Никто не обсуждает с ней,
Что происходит на войне,
Кто виноват, и почему.
Война ее - взрывы ракет.

Ее трясет, она боится,
Взрыв из нее страх вырывает,
Мгновенно нежную девчонку
В зверька из леса превращает…

Смутно чрез годы она вспомнит,
Что с ней происходило,
Что и чего она боялась,
И жизнь в войне как плыла.

В ней вечной памятью застрянет
Страх звуков, мамы слёзы,
И детский вывод ключевой
Из взрослых разговоров.

И вывод тот - вердикт войны,
Он приговор россии.
То, что реально в Украине
Она войной добилась.

В устах ребенка он звучит
Финальной фразой драмы
На чистом русском языке:
«Россию ненавижу, мама!».

02-02-2023

Хочу обнять, но пустота,
Хочу прижаться - нет тебя…
Поговорить… но тишина,
Рядом не ты - рядом война…

Жизнь порознь, что не нами создана.
Сердце болит будто разорвано.
Тоской пропитанный насквозь,
Как испытание любовь.

Губы облизывают воздух,
Чрез телефон лишь слышишь голос.
И сам себе уже чужой.
Жизнь такова рядом с войной.

Жизнь порознь, что не нами создана.
Сердце болит будто разорвано.
Тоской пропитанный насквозь,
Как испытание любовь.

Любовь дана разлуке карой.
Мечтаешь о воспоминаниях,
В которых вместе ты и я…
Рядом война и нет тебя…

Жизнь порознь, что не нами создана.
Сердце болит будто разорвано.
Тоской пропитанный насквозь,
Как испытание любовь.

31-01-2023

После войны - другая жизнь,
И будет путь наш в ней тернист.
Но скажем: «Нет вообще проблем!
Проблема - это жить в войне!»

Когда-то, где-то далеко,
Нам будет очень нелегко.
Но скажем: «Это ерунда!
Не ерундой была война!»

Потоком жизнь наша помчится.
В ней неприятность приключится.
Но скажем: «Это не беда!
Беда - это когда война!»

Нам сниться будет в страшных снах,
Что не закончилась война.
Но скажем, пот со лба сметая:
«Сон не кошмар, кошмар коль в яви…»

Все краски жизни переменятся,
Когда мир в жизнь нашу поселится.
Но мантрой будет в нас звучать:
«Только войне бы не бывать!..»

30-01-2023

Не дивлячися на війну,
Свою гостинність зберігаєм.
Усім, що тільки є у нас,
Ми путиністів зустрічаєм.

Нікого ми, ні росіян,
І ні бурятів, ні якутів
Уваги не позбавимо,
Ніхто не буде з них забутий.

Таку гостинність будемо
До того часу проявляти,
Аж доки всіх негідників
Не виженем з своєї хати.

Коли війну закінчимо,
Тоді ми ту гостинність явим,
Яка властива тільки нам,
Якою друзів своїх славим.

І нею ми віддячимо,
І тих будемо шанувати,
Хто в час воєнної грози
Допомагав перемагати.

7 листопада 2022 р.

Цивілізовані народи
Безпеку в світі бережуть,
Тоді як їхні антиподи,
Як варвари, всім зло несуть.

Росія теж як варвар діє
В війні із Україною,
Згубити українців мріє
І робить все руїною.

Вона з собою нам принесла
Розбій, насильство, грабежі.
Посіяла і скрізь рознесла
Страждання, муки, біль душі.

Усім державам показала,
Який принести може гніт.
Стривожила і схвилювала
Й без того неспокійний світ.

Якщо її не зупинити
І хижі ікла не зламать, –
Мир на планеті погубити
І зла ще більшого чекать.

Загрозу світові велику
Повинні всі ми відвернуть,
Державу знищити цю дику,
Відправити в останню путь.

Усі держави мусять дбати,
Щоби на рідній нам землі
Не мали змоги виникати
Нікчемнії країни злі;

Щоб в Лету канула неволя,
Свободи дух запанував
І розум, а не злая воля
Господарем в країнах став.

Ми незалежність і свободу
Відстоїмо в важких боях.
Своєму доброму народу
Відкриємо в майбутнє шлях.

З руїн країну підіймемо,
Зруйноване відродимо,
Життя міняти розпочнемо,
Його щасливим зробимо.

Хоч будуть труднощі чекати,
Усе ми переборемо,
Країну славну будем мати,
Багатою відтворимо.

Пишатися будемо нею
Веселою, красивою.
Зігріємо її своєю
Любов’ю незрадливою.

Ніщо нам більше не зашкодить
Країну щастя будувать,
В сузір’ї миру і свободи
Яскравою зорею стать.

5 листопада 2022 р.

Важливу дуже звістку нам
Прислала фронтовая зона:
Зазнали московити втрат
В степах неподалік Херсона.

Звучить це, як прелюдія
До перемоги у війні.
Звучатиме тоді фінал,
Коли закінчимо її.

Я хочу, щоб він вже лунав,
Скінчились щоб воєнні дії,
Для України час настав
Назавжди збутися Росії.

І для Росії теж пора
Росією не називатись.
Як називалась до Петра,
Такою мусить залишатись.

І за короткий досить час
Вона повинна не забути,
Усе украдене у нас
Назад, нарешті, повернути.

29 серпня 2022 р.