***
Про фронт ви не питайте нас,
Краще, розказуйте, як ви.
Те, що на нас чекають вдома,
Хочемо чути на війні.

Фронту подробиці в тилу
Вам не потрібно знати.
Про смерті і боїв страхіття
Не треба в нас питати.

Миру ковтнути нам потрібно,
Коли додому дзвОнимо,
Ми окунутися в родину
Своїм дзвінком всі хОчемо.

Ви нить, що з миром нас єднає,
Кожен із нас це відчуває.
Смерті в обличчя сміємось,
Коли за нього боремось.

Не плачте! Не за сльози ваші
На фронт пішли ми воювати.
Життя потрібно нам відчути,
Що хочемо ми повернути.

Ми знали всі, на що ми йшли, -
Немає без смертей війни.
Але заздалегідь не плачте -
Біду на нас не накликайте.

Життів багато обірветься,
Та більше тих, хто повернеться.
Воюємо за майбуття -
Хто виживе, за тим життя!

Загиблим шану віддавайте!
На тих, хто виживе, чекайте!
Тим, що очікувані ми, -
Ми виживаємо в війні…

***
Ні, не рахуйте смерті ви,
Все зробимо після війни.
Мамо, не плач, вблагаю мила,
Просто чекай, будь-ласка, сина.

Подробці залиш, не треба,
Просто чекай додому мене.
Все буде добре, повернуся.
Ми переможемо, матуся…

Дружина, мила, теж не плач,
Зі мною буде все гаразд.
Ти доню краще обійми,
Втрьох наче робимо це ми.

Я повернуся ще додому,
Кохатись будемо з тобою.
Нам треба народити сина,
Змінити тих, хто вже загинув.

06-12-2023

Приснился мне ракеты взрыв -
Я очень испугался.
Так глубоко уже в меня
Ужас войны пробрался.

Умом прекрасно понимаю,
Что нечего бояться.
Услышав взрыв, прекрасно знаю,
Жизнь будет продолжаться.

Но вот животное, что чутко
Во мне обычно спит,
При каждом взрыве мечется,
Срывается, бежит.

Грызет тогда мне сердце
И бьет по голове,
Горло зубами держит,
Кишки рвёт в животе.

Переворачивает всё
Внутри меня верх дном,
Пока не успокоится
Вновь мирной тишиной.

И сколько не пытался я
Животным управлять,
Сколь умного не говорил -
Его не смог унять.

Со смерти страхом удалось
Умом давно мне справиться,
Но вот с животным со своим
Никак не получается…

05-12-2022

России нет! Она сидит в подвале,
На кухне, в Грузии и в Казахстане,
В Европе, США, но в Магадане.
России нет - есть шваль, что на экране…

И русская душа давно исчезла.
В пятки и под столы она залезла,
Забыла, как ходить по лезвию ножа,
В кустах сидит, едва дыша…

Душонки вылезли, репиты
Что выдают за свои мысли,
Что тараканами живут,
Не честь, а лесть свою блюдут!

Сатира под могильным камнем,
Эзопа подменили «ржакой».
Ум от народа отселили,
Экраном интеллект убили...

Не Русь - орда народом правит,
А русский дух зловонно пахнет!
В руках орды страны скрижали.
России нет - ее сожрали…

01-12-2022

Изломами опустошающей войны,
Мы все уже почти истощены.
Угасли чувства в нас, и умерли эмоции,
Все реже мы надеемся на новости…

Мы загнанные лошади войны,
Еще бежим, но чувствами мертвы.
Плачем еще, но нет в нас сострадания,
Смерть стала нашею средою обитания.
Война нас хлещет плеткою своей,
Чтобы бежали мы еще быстрей.
И мы бежим. Куда? Без понимания.
Бег нам важнее целеполагания.

Мы как изношенный аккумулятор телефона.
Быстра зарядка в нас, но очень ненадежна.
Мгновенно от удач мы вдохновляемся,
И с той же скоростью в унынье погружаемся.
Аккумулятор сей в нас заменить нельзя, -
Он ждёт, когда закончится война.

Изношенность войной сейчас бал правит,
И только мир в нас может всё исправить.
Непокоренные всегда изношены,
Поскольку на борьбу все силы брошены…

29-11-2022

Никак россии не понять,
Что с нами происходит.
Жизнь та, что разрушают нам,
Нас к миру не приводит.

Мы жалуемся, что все плохо,
Война уже достала,
Но не хотим переговоров,
Борьбу все продолжая.

Россия ищет перспективу,
Все больше жизнь ломая,
Природу нашу до конца,
Никак не понимая.

От горя, что нас окружает,
Физически нам больно,
Но изнутри мы твердые,
Сломать нас невозможно.

Мы все уже почти как глина,
Та, что в огонь попала, -
Становимся лишь только крепче,
В огне том не сгорая.

Мы выжженные изнутри,
Практически пусты,
Чувства и сострадание
В нас испепелены.

Но это делает нас тверже
И заставляет жить,
Держатся, не сдаваться,
Стремиться победить!

Мы 8 лет переговорами
Лишь только унижались.
Боясь войны, мы 8 лет
Россию ублажали…

Мы мир просили нам помочь -
Над нами издевались.
И вместо помощи реальной
Нас в чем-то обвиняли.

«Мински», «нормандские форматы» -
Пустая болтовня.
Итогом унижений наших
Стала теперь война.

Гордость и горе не позволят
С россией примириться.
И пусть мы все истощены,
Но мы продолжим биться!..

28-11-2022

Війною виснажені, себе черпаємо із дна.
Втома зʼїдає всіх, на всіх одна.
Не живемо - ноги переставляємо,
І бруд війни через себе ми пропускаємо.

Майже не можемо ми вже дивитись
На те, доводиться із чим нам жити.
Емоції і відчуття однакові,
Дійсність сприймається ніяково.

Майже готові впасти і не встати,
Готові майже вже програти,
Та є одне, що нас в війні єднає,
На бій що навіть мертвих підіймає.

НенАвисть це - вона вперед штовхає,
Відновлює, підтримує, збирає.
Не зупинитися нам не дає, не впасти,
Не дозволяє духом занепасти.

Ми ненавидимо, як люблять в житті раз.
Несамовита до нестями пристрасть в нас.
Сильніше в світі відчуттів немає.
Втому вона, лише вона долає.

Вона вирішує всі чвари поміж нами,
Лише вона питань не викликає.
Війною цю ненависть росія розпалила,
Зараз вона наша рушійна сила.

Ненависть ця любовʼю не стає.
Чорна вона, та нас вона не вбʼє.
Штовхати себе будемо зубами та повзти.
Таких як ми, вже не перемогти.

11-09-2023

Наші душі мертві,
Не відчули вони,
Як в їх спини
Був встромлений ножик війни,
Як згорають ущент
У пекельній війні
Мертві душі,
Що бУли раніше живі.

Війна крутить і крутить
В мертвих душах свій ніж,
Душі мертві в тілах,
Що ще досі живі.
Ми із мертвими душами
Вже живимо,
Від війни все сильніше
Ми всі біжимо.

Біжимо від війни,
Від ножа, що в спині,
І шукаємо шлях,
Збігти як від війни.
Божевілля забігу
Ми могли б зрозуміти,
Якщо б душі свої
Змогли б оживити.

Ми по колу, по колу,
Ніби по іподрому,
Біжимо від війни,
Біжимо її колом.
Із ножем біжимо,
Війна що в нас встромила, -
Від ножа біжимо,
Із бажанням, щоб випав.

Кровоточать в нас рани
Криком горя і туги, -
Душі мертві,
Та виють наче білуги.
Душі стомлені криком,
Нудьгою війни,
ПрирЕчені бігти
З ножем у спині.

Життя наче у клітці,
Свобода у колі,
В його нескінченності
Мара є волі.
Тому біжимо,
Душі самі змертвляємо -
Інакше як вижити
Не відчуваємо…

18-11-2022

Мы потеряли с прошлым связь -
Живем другой мы жизнью.
Ту, что война нам принесла,
Что пахнет смертной гнилью.

Вопрос друг другу задаём:
«Когда все завершится?»
Ища ответ, мы в новостях,
Как в хламе копошимся.

Мы ищем «завтра» в новостях,
А нам дают «вчера».
Мы ищем «мир», а в них всегда
Треклятая «война».

Но мы сидим, как наркоманы,
На новостной игле.
И ломка душит нас порой,
Когда событий нет.

Но, как того же наркомана,
Нас не остановить -
Хлам новостей не прекращаем
Перебирать и рыть.

Знаем заранее все мы:
Что ищем, не найдём.
В них будущего не сыскать,
А хочется - хоть волком вой!..

20-11-2022

Чати російські я читаю,
Багато що там зустрічаю,
Про себе пізнаю нове,
Що й не примарилось б мене…

Нова у мене вада є:
Я полюбляю дуже смерть,
Із радістю на нею йду -
Героя мертвого люблю.

Я сам до того б не дійшов -
Звичайно, одурманили.
Спеціалісти західні
Мені усе це «впарили»

Політтехнологи, психологи
Зі мною працювали,
Військові антропологи
Мене теж готували.

Недовго, всього десять років, -
Тут шана антропологу, -
І я культ смерті вже вважаю
Життєвою основою.

На цвинтарі я прапор
Нацистський виставляю,
Вінки заради тільки культу
Я на могилах залишаю.

І не полеглим на колінах
Я шану віддаю,
Чином таким я смерті культ
В себе виховую.

Це все тому, що я вібрав
Бандерівські догмати -
Коли звучить «Героям слава!»,
Слід мертвих шанувати.

І «Україна понад все» -
Язичницький то архетип.
То не країна - ідол то,
За Б-га вище що стоїть.

І я не віруючий зовсім
Язичником вже став,
І заздрю всім, хто ідолу
Своє життя віддав.

Тому не може Україну
Ніхто перемогти,
Бо не рахую жертви я
Ніколи взагалі.

Не плачу за загиблими -
Так радість виражаю.
Вони жертвопринесення,
Тому їх прославляю.

Дітей вбиваю регулярно,
Щоб жертву ідолу нести.
Над полоненими знущаюсь,
Йому щоб шану довести.

Я був нацист, мілітарист,
Вівця, що заблукала.
Зараз язичником ось став,
Культ смерті прославляю…

Пост цей коли я прочитав,
Думав, про себе все пізнав.
Та позабув я про «але»
І прочитав далі таке…

Пізнав насправді як в Херсоні
Зайшли українські військові.
Ніхто їх там не зустрічав,
ГУР просто там «кіно» знімав.

Всі сльози - просто постанова,
Що створена медійним фоном.
І жодних звільнень не було -
Військо без бою увійшло.

Людей на вулиці скликала
І зустріч організувала
Розвідка, що заздалегідь,
Своїх про це інформувала.

В Херсоні та по Україні
Прозахідні великі сили,
Повно партійних активістів,
Їх скликали спеціалісти.

По месенджерах повідомили,
Щоби на вулиці виходили,
Красиво, щоб вони зустріли,
Війська, які в Херсон входили.

А так усі, хто зустрічали
На СБУ, ГУР працювали.
Всі інформаторами бУли,
Куратори їх не забули.

Чого така купа велика?
Тут норма є, кого хто кликав.
Партійна норма українська
«Нуль-три» (0,3) процента активістів.

І навіть партія маленька
Має свої 0,3 процента.
Куратори усіх сортів,
Місто, район і до верхів.

Зав’язок куратори тримають,
Підлеглих з «лап» не випускають.
І як знімати зустріч стали,
Усіх своїх повикликали.

Інструкції завжди спускали,
І інформацію збирали.
За їх командою колеса
Кореспондентам підрізали.

Із ладу виводили щось
(в посту не сказано що саме),
Та в селищах всі саботажі
Робилися за інструктажем…

Усе, що зроблено було, -
То шоу, ролики щоб зняти.
В Херсоні теж для відео
Вийшли військових зустрічати.

Вартість цих роликів - копійки
(Російські все ж, чи українські?
Докладніше треба писати,
Питання щоб не викликати).

Всі відео Зеленський сам
Як режисер опрацював.
Тому не варто довіряти,
Що хтось там вийшов зустрічати.

Всі мешканці прості, насправді,
(Хто не вступав до різних партій)
Сиділи вдома, сумували,
Для них: «Знов владу поміняли».

Все як «В Малинівці весілля»,
Для них нічого не змінили.
У них є свій «пан Гриціян»
Місцевий персональний «цар».

Дізнався сльози і мої,
Всіх з української землі,
Що викликав вільний Херсон -
Неправда, просто дурний сон.

Ми всі партійні активісти,
Хоча усі аполітичні.
Кожний із нас є агітатор,
І в кожного є свій куратор…

Відчув, який же я тупий!
Нічого б і не зрозумів,
Якщо б мені російський пост
Життя моє не роз’яснив…

Насилу втримав телефон,
Бо не розчавив ледь його…
Пости російські щоб читати,
Залізні нерви треба мати…

13-11-2022

В тилу ми вдячні волонтерам
Не тільки, що вони,
Спрямовують свої зусилля
Фронту допомогти.

Й за те, що дали нам можливість
По силам бити ворогА,
Бо не «Сплатити» тиснемо -
«Кулі» спускаємо з «ріжкА».

Раж помсти кожен відчуває,
Не кошти фронту надає,
А прямо з банківських рахунків
Він ворога з «Спартана» б‘є.

З них «Байрактари» «випускає»,
І фронт з супутника вивчає,
Бронежилет і тепловизор
На фронт вивозить особисто.

Поранених він доглядає,
Ліки купує, їх збирає…
І тил до всього вже готовий
Потрібно - сплатить він і бомбу!..

Ворог вопить - «війна їх свЯта».
Для нас війна ця просто НАША!!!
І кожний участь в ній приймає,
Кожен у ворога стріляє!

Спасибі, щира вдяка всім,
Хто волонтерить у війні.
Хто надає можливість нам
Із тилу мститись ворогам…

06-11-2022