-
(Невыдуманная история)
А в голове была весна,
Хоть осень на дворе.
Не календарь его тревожил,
Просто мечтал о НЕЙ.Лишь пара дней и будет дома,
Венчание назначено…
А в голове были мечты
О будущем с НЕЙ связанном…И день настал... Пришла к нему…
Только не на венчание…
Пришла взглянуть ему в лицо…
Пришла на опознание…Погиб с весною в голове
В мечтах о мирной жизни.
Любовь застыла на лице
Живым всем укоризной.17-09-2023
Позначка: Війна
Тоска тут больше живет…
-
В доме порядок, все на месте,
Температура плюс 32.
Тоска на части режет сердце,
Холод с собою принося.Лежат ненужные игрушки -
Отходят не держась в руках.
Хозяин их растёт вне дома…
Душит и холодит тоска.Все пропиталось одиночеством,
Утром звенящей тишиной.
Душа живет в «холодном душе» -
Вся «заливается» тоской.Встреча с семьей обогревает,
Но эти встречи коротки.
Не успеваешь отогреться,
Вновь холодом веет тоски...Семья давно бежала от войны,
И от того дом пуст, и полон он тоски.
И от того истосковавшись в холоде душа
Истошно извергает крик: «Будь проклята война!!!»
То таке життя
-
У березні десь двадцять другого
Скінчилось СВО.
З під Київа тоді
Пішло російське зло.А влітку двадцять третього
Закінчилась війна.
І почалось потворне
Скажене й зле життя.Закінчилась тоді,
Коли всі зрозуміли,
Що швидкий контрнаступ
Можливий лише в мрії.Коли всі припинили
З дня на день щось чекати.
Коли один від одного
Щось стали вимагати.Коли за вдячністю від українців
Всі вишукались в чергу.
Коли у спорах «винен хто»
Стали здавати нерви.Обстріл коли став черговим,
Наче іде за графіком.
Смерть й руйнування загубили
Своє, що було, враження.Коли слова нові скінчились
Для росіян й їх армії.
Коли новини про корупцію
Війну у тінь відправили.Коли почали обговорювати,
Де гроші далі брати.
Коли відпустки для військових
Щорічні розпочали.Коли і влада розгубилась,
Кому іти в солдати.
І депутатів намагаються
Вже мобілізувати.Війна скінчилась. Розпочалось
Смертю оздоблене життя,
В якому «йдуть військові дії» -
Проста новина чергова.Живуть в якому як у клітці,
По замкнутому колу.
Як розірвати? Вихід де? -
Нікому невідомо.Імунітет запрацював.
Вірус війни блокований.
Вже не смертельний і долається
Звичайною хворобою.Життя із звичкою хвороби,
Що шрами залишає,
Неначе так і має бути,
Країною гуляє…04-09-2023
Душевные метаморфозы
-
Струны любви перебирая,
Миром всё нежилась душа.
Но тут нежданно на рассвете
Упала на неё война.Из-под войны гранитной глыбы
Кричала плакала душа.
Тех, кто несли эту войну,
О мире воплями моля…Но глух, пустым был их ответ:
Меж «так и надо» и «не верю».
И обессилила душа,
Захлопывая свои двери…Под гнетом горя огрубела
И плачет меньше все она…
И норовит вернуть сторицей
То, что война ей принесла…Все меньше ощущая боль,
Глыбу войны рвёт на куски.
Швыряя их все больше в тех,
Кто эту глыбу приносил.Боль всю свою хочет вернуть,
Тем, кто рыдать ее заставил,
Чтобы от боли голосили
Души, войну что поддержали.Чтобы, отвергнув этот глас,
Вести себя подобно зверю,
Сочувствие все разместив
Меж «так и надо» и «не верю»…16-09-2022
О любви к ближнему…
-
Слышал как путин призывал детей к любви,
К той, что мы «к ближнему» обычно величаем.
Историю семьи своей приплёл,
Российским свойством это называя.А мы тут в Украине проживающие
От россиян все «к дальнему» хотим любви.
К тому кого из дальнобойного оружия,
Не первый день они стремятся лишь убить.Мы просто недопоняли свойств россиян -
Мы «дальние», а любят они «ближних»!
От них, похоже, не добиться нам любви,
Пока не подберемся к ним поближе…Пока мы не начнём в своих объятиях
Сжимать их дружественно горло,
Пока к ним не дойдёт, что «дальние»
Имеют право жить свободно!08-09-2023
Як виглядає відпочинок від війни?
-
Як виглядає відпочинок від війни?
Новини жодної не прочитав тоді.
Роботою якоюсь захопився,
І в цим захопленні від світу відділився.Тоді нікого не зустрів з знайомих,
Бо з фронту в кожного купа історій нОвих.
Й сирени нескінчені не дочув,
Від вулиці бо десь далеко був.В місто не прилетіло жодної ракети.
Не бачив жодної сторінки інтернету.
На вулиці військових не зустрів,
Тобто із дому і не виходив.Не думав про майбутнє чи минуле,
І думка про поточне оминула.
Мабуть в нірвані певний час перебував,
Не жив, а в нездійсненому літав…28-08-2023
Перше вересня. Дніпро. Онлайн.
-
Життя перевернулось до гори ногами,
І перше вересня не виглядає святом.
Діти сидять спілкуються в екран -
Навчання виглядає так «онлайн».Діти звикають до нових реалій.
Третій навчальний рік їх крізь екран навчають.
Зростає покоління тих дітей,
Кому «онлайн» стандарт навчання вже.Втрачаються контакти персональні
Звикаємо ми жити всі в «онлайні».
Навчаємось, працюємо і дружимо -
«Онлайном» ми життя своє паплюжимо.Емоції можна не виражати,
Про них «емодзі» зможуть розказати.
Життя дітей стає то взагалі не емоційне,
Бо крізь екран сприймається його картина.Немає бігання по коридорах,
Бійок, косичок смиканих, на стільці кнопок.
Парти немає, на якій дружба зростає.
Онлайн-емоції. Життя в онлайн вростає.Як вища міра покарання українського життя -
Садки дитячі пропонують вже «онлайн».
Дітей трирічних, яких і так не відірвати від екрану,
Садять на голку норкотичного «онлайну».Лише війна в «онлайн» ніяк не переходить.
Саме тому до школи діти і не ходять.
І збудження, у вересні нове щось починається,
Втрачається, втрачається, втрачається…Сьогодні дівчина у перший клас іде,
Щастя який навчатись в школі припаде.
Приходити фізично буде в клас
І бачити безпосередньо вчителя.Та шестирічна дівчинка, яка
Сказала, що навчатись буде «навпаки-онлайн».
Та, для якої незвичайне відбувається,
Бо неонлайн життя розпочинається…01-09-2023
Разговор, которого быть не могло
-
Меня россия упрекает,
Что дед меня б не поддержал,
Что обвинил б меня в нацизме,
И жизнь мою бы осуждал.А я б хотел поговорить
С дедом своим. В войне погиб,
Расстрелян в сорок первом был,
Он двадцать девять лет прожил.Его не знал не только я,
Но и дочь его - мама моя.
Пожить он толком не сумел.
Был уничтожен как еврей.Любил жену, мою он бабушку,
Маму мою любил он тоже.
Моя любовь не меньше к ним,
В этом мы с ним очень похожи.С погибшим дедом я б хотел
Очень поговорить
О том, как он воспринимает
Сегодняшнюю жизнь.Задать вопросы, что россия
Мне вечно задаёт.
Ответ услышать, но его
Я знаю наперед.Не знал он, кто такой Бандера.
Толком не знал фашизм,
Не знал, и знать никак не мог,
Что в Холокост погиб.«Знаешь,- ответил бы мой дед, -
Мы век-то свой отжили.
И свой набор «мира войны»
В нем тоже пережили.Что посоветовать смогу -
Мне вечно двадцать девять,
А ты хоть младше и мой внук,
Но ты прожил пол века.Не трогайте вы тех, кто умер,
В могилах не возитесь.
Своей живите головой,
Своих мыслей держитесь.Не надо тормошить всех нас,
Мы не поймём все это,
Мы жили в времени другом,
Пусты наши советы.»И дальше спрашивать бы начал,
Как жил я? Как семья?
Что было? Что произошло
В прошедшие года?Он много б задавал вопросов,
Ведь разница большая,
Что ждёт меня не знает он,
Его что ждало - знаю!Не все я смог бы рассказать
За восемьдесят лет,
И многим, что б я говорил,
Не вызвал б интерес.Я б рассказал ему про маму -
В войне второй живет -
Что за него и за себя
Век долгий свой несёт.Он больше б задавал вопросов,
Чем отвечал на мой.
Таким бы несуразным
Был весь наш разговор…Для россиян наш разговор
Одно лишь мог сказать -
Хватит живущих в Украине
ДедАми упрекать!Просить ответы у могил -
Бесплодное занятие.
Живущим лишь ответ держать.
Свое время у каждого!Хватит уже давно умершим
Свои мысли навязывать!
Хватит могилами дедОв
Смерти войны оправдывать!02-05-2023
Сини за матінку вмирають…
-
Сини за матінку вмирають.
Синів за матінку вбивають.
І сльози матінки вмивають
Землю, сини що захищають.Не матінка синів скликала,
Сини за матінку повстали.
Не бачити щоб сльози мати,
Її повстали рятувати…Мати життя синам давала,
Не щоб війна його в них вкрала.
Для радощів, щастя, любові,
Щоб жити в мирі і свободі.І не для люті синів серце,
І не для кулі воно б’ється,
Для сповнення його коханням
Тим, божевільним, до нестями…Але… сини в війні вмирають,
З колін їх матінка ховає…
Не плач - виття землею ллється
По тим, хто вже не повернеться…19-11-2022
Война изнутри кажется бесконечной
-
Жизнь всю не так воспринимаешь,
Когда внутри войны живешь.
Извне - она совсем другая.
Извне ее и не поймёшь.А изнутри война страшит
Своею бесконечностью.
Все больше кажется она
Обречена быть вечностью.Не видно ни конца ни края.
Не верится, что все пройдёт.
Планы на жизнь все отвергая,
Завтра с каким-то страхом ждём…Пробиться к будущему мыслью
Мы сквозь войну не можем.
Рабом становимся ее,
Истерика нас гложет.Взглянуть извне нам на войну
Никак не получается.
Живем уже «в обнимку» с ней
И ею разрушаемся.Как наркотическим дурманом
Мозг пропитался весь войной.
Как будто мира не бывает,
И жизнь не может быть другой.Как рыбы бьемся мы об лёд,
Миром пытаясь жить в войне.
Не доверяя, что есть завтра,
Живем в сегодняшнем лишь дне.С иглы войны спрыгнуть мечтаем,
Жизнь новую хотим начать.
Но горе, в душу проникая,
Войну впускает в нас опять.06-08-2022
