Один знакомый альпинист
Про восхождение рассказал -
Один и восемь километров
Как он вершину покорял.

Я восхитился: «Как же много!
Два километра вверх идти!..»
Поправил он: «Один и восемь!
Два километра впереди.

Когда идёшь к вершине ты,
Метры тут каждые сложны.
Нельзя в горах их округлять,
Там каждый метр надо пройти.

Не пять прогулочных минут
Те двести метров, что в горах, -
Порой, чтоб их преодолеть,
Время отсчитываешь в днях!»

Вот также дни в войне проходят,
Каждый из них имеет счёт -
Не каждый, кто прожил сто сорок,
Сто пятьдесят дней проживет…

Тут каждый день излом судьбы,
Тут каждый день меняешься.
И каждый день жизнью другой
Жить будто собираешься…

23-07-2022

Поезд на запад к миру тянет,
Хотя и там сейчас стреляют.
Но там семья и там надежда,
Что хорошо нам будет вместе.

Физически разделены -
Тоской о прошлом мы едины.
Сейчас и еду я за ним -
Кусочком прежней Украины.

16-07-2022

Спустошеність, прокляття, втома.
Зʼїдає туга, що не вдома.
Втрати, біль, плач, гнітючий стогін.
Минулого рве душу спомин.
Завмерлий погляд у могили,
Крик в небо відбирає сили.
Апатія, зневіра, відчай,
Байдужість мармуру в обличчях.
Трагедія і руйнування,
Безжалісна вічність чекання.
Жах, паніка, безсилля, біг.
Від горя божевілля сміх.
Безповоротність, нескінченність,
Звичка, пірнання у буденність.
Майбутнього немає в мріях,
Минуле стерте чи в могилах.
Нерозуміння і безжалість.
Нерозсудливість і ненАвисть.
Мовчазна згода і протести.
На витривалість життя тести.
Геройство, стійкість і сміливість.
В сусідах боягузтво, підлість.
Нелюдяність, каліцтво, звірство.
В мить перетворене дитинство.
Жалість, душевність, теплота.
Відвертість душ і простота.
Терпіння, вірність, вдячність, щастя,
Хто вистояв і дочекався.

15-07-2023

«Вася любить Валю.
Дима любить Інну.»
В голову щось лізуть
Не війни картини.

Жах накрив Одесу.
Стріляли в Миколаїв.
Та в голові чомусь:
«Вася йде до Валі.»

Хлопці, що на фронті,
Кричать: «Ви подуріли?!
В нас війна іде…»
Та «Дима йде до Інни…»

«Не відволікайтесь!
Треба бути разом!»
А в голові все рівно:
«Валя любить Васю».

Чи втрачаю глузд,
Чи голова втомилась.
Чи важливо все ж,
Що «Інна влюбилась».

Все перемішалося.
Щось в чомусь блука.
Чи війна в житті,
Чи в війні життя.

Голові мир ближче.
Більше їй цікаво,
Як там справи Дими,
Інни, Васі, Валі…

21-07-2023

Якщо б було обличчя у війни,
То погляд би від нього відводили.
На ньому відчаєм би проглядався квіт життя
Крізь мертвість, що обличчя б то покрила.

На ньому б молодість у старика перетворилась,
На ньому посмішка була б гримаса й біль.
Було б на ньому неможливо зрозуміти,
Мертвий перед тобою, чи живий.

Розірвані були б на ньому вени криком.
НенАвисть й злість тільки б несли йому життя.
Але страшнішими за все були би очі,
Ті, що сльозами зсушені до дна.

Глибокі, нерухомі, без емоцій,
Що дивляться крізь все у далечінь,
В які заглЯнути ніхто не в змозі,
Бо погляд їх несе нестерпний біль.

27-07-2023

Жінка до батюшки прийшла.
⁃ Допоможи, бо я сліпа.
Той, помолившись, прокричав:
⁃ Очі відкрий, світло вбачай.
⁃ Ну, як? - спитав він вже спокійно -
Побачила ти зараз світло?
⁃ Ні, батюшка, світла не бачу -
Сказала й залилася плачем.
Той, помолився інтенсивно,
Перечитав усі молитви,
Покрився пОтом, прокричав:
⁃ Бач, не вганяй мене в печаль!
⁃ Нічого батюшка не бачу,
Видно не та в мене удача.
⁃ Яка невдячна, Боже мій,
Зневага до моїх зусиль.
Немає в тебе в Б-га віри,
Бо не сприймаєш ти молитви.
Не дякуєш за допомогу,
Так залишайся ж ти сліпою!..

Ось ця промова і здійснилась -
Сліпа сліпою залишилась…

Чи то є гумор, чи біда -
Невдячність і така бува.
Так українці відчувають
Подяку, що від них чекають.

03-08-2023

«Акт терроризма совершила Украина.
Стреляла С-200(эс-двухсотым) в Таганрог.
Летела [точно] в мирных жителей,
Но перехвачена была ракета ПВО.
Упала перехваченной ракета
В центр города, попав в музей.
И это привело к ранению
Не в чем невинных и простых людей.»
«В Донецке с Хаймерса попали в здание,
В котором размещалось МВД.
Также ракетою не разорвавшейся
Пробили землю у жилого дома во дворе.
Обе летевшие в Донецк ракеты
Были, [конечно], сбиты ПВО.»
(Как невоенному мне разобраться сложно,
Как сбитое не разорваться вдруг могло).
«Беспрецедентны акты терроризма» -
Примерно так в россии говорят.
А что с «корявым» украинским ПВО,
Тогда я не могу понять.
Ведь все что попадает в мирные объекты в Украине,
Всегда в том «виновато ПВО».
И в гибели всех мирных граждан,
И в разрушениях виновно лишь оно.
Всегда виновно в том, что в городе размещено,
Что перехватывает все над мирными домами.
«Что мирные там гибнут граждане,
Виновны украинцы сами.»
От новостей российских обхохочешься.
Противоречат собственным речам.
Как можно было по сбитым тем ракетам
Установить, куда они летят?
Как позабыли вдруг, что «ПВО виновно»,
«Нельзя над городом сбивать»?
Хотя российской пропаганде все равно -
Несовместимое умеет совмещать.
Обстрелы Таганрога и Донецка днем,
А вечером обстрелян город Днепр.
В пустое здание попали СБУ,
Разрушен жилой дом - не томный вечер.
Ракеты были «Искандер»,
Город и «охнуть» не успел.
Перехватить ракеты эти невозможно,
Не то, чтоб кто-то не сумел.
Жаль оба здания, хоть были и пустыми,
Ведь оба городу величие несли.
В россии новости: «Удачно мы попали.
Правильно, что СБУ мы разнесли!»
Про дом, в котором шли ремонты,
Чтоб люди жить потом смогли,
В россии так и не сказали.
Ведь сложно будет объяснить.
Россия ж «мирно все обстреливает».
А ПВО лишь в Украине убивает.
В военные объекты только
Россия всегда попадает.
И даже если сбило ПВО,
То «все по плану», «цели все поражены».
Обстрел Днепра - это военные объекты,
Донецк и Таганрог - то терроризм.
По мне любой обстрел - война!
Интеллигентной она не бывает.
Больше всего хочу, чтобы прочувствовали это,
Кто под обстрелом в «телеграмме» «лайки» ставит.

29-07-2023